Рішення

від 03.11.2020 по справі 907/446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/446/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Авто-Пром» , м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегдор» , м. Берегово

про стягнення 77561,24грн.

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегдор» про стягнення 60060,00 грн боргу за поставлений на виконання договору поставки № 17/06-17 від 13.06.2017 товар, посилаючись на ст. ст. 11, 530, 526, 712 Цивільний кодекс України, ст. ст. 175, 179, 193, 265 ГК України. Крім суми боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 12108,10 грн інфляційних втрат та 5393,14 грн трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат складається з 2102,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 02 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору поставки № 17/06-17 від 13.06.2017 товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 60060,00 грн. Крім того, в зв`язку з порушенням грошового зобов`язання на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлена вимога про стягнення з відповідача 5393,14 грн трьох відсотків річних від прострочених сум, а також 12108,10 грн інфляційних втрат.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецавтоінвест Закарпаття (Постачальник), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Авто-Пром» , та Товариством з обмеженою відповідальністю Берегдор (Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки товарів №17/06-17, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався постачати товар: асфальтобетонні суміші, бітумну емульсію (далі по тексту - Товар) у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець - приймати та оплачувати Товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Асортимент, кількість та ціна Товару, що продається згідно з даним Договором, визначається сторонами на кожну партію окремо та вказується у накладних, які є невід`ємною частиною Договору (пункти 1.2, 2.1 Договору).

Розділом 4 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, такі здійснюються Покупцем на підставі рахунка-фактури в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відпуск Товару здійснюється на умовах повної передоплати за отриманий Товар. Поряд з цим, сторони узгодили, що при наявності дебіторської заборгованості сплачені Покупцем грошові кошти будуть зараховуватися Продавцем в першу чергу на погашення цієї заборгованості. При цьому призначення платежу, вказане в платіжному дорученні, до уваги не приймається (пункти 4.4, 4.6 Договору).

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткових накладних № 190 від 16.06.2017 на суму 137871,38 грн, № 198 від 22.06.2017 на суму 60060,00 грн та № 208 від 28.06.2017 на суму 234880,80 грн поставив відповідачу товар, що підтверджується підписами уповноваженої особи у відповідній графі про отримання та відтиском печатки товариства.

За твердженням позивача отриманий товар товариство оплатило частково, підтвердженням чого є виписка з рахунку позивача за 07.07.2017, яка містить відомості про внесення ТзОВ Берегдор оплати по рах № 61 від 16.06.2017 та № 68 від 28.06.2017 в розмірі 372752,18 грн. За таких обставин борг відповідача перед позивачем складає 60060,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 12108,10 грн інфляційних втрат та 5393,14 грн трьох відсотків річних.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт відпуску товару позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи видатковими накладними, однак, доказів повної оплати відповідачем отриманого товару матеріали справи не містять. При цьому, з огляду на погодження сторонами в згаданому вище пункті 4.6 Договору порядку зарахування коштів за відпущений на виконання договору поставки №17/06-17 від 13.06.2017 товар, твердження про наявність у відповідача боргу саме по останній накладній № 208 від 28.06.2017 є підставним та обґрунтованим.

Доказів погашення боргу суду подано не було.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 600060,00 грн є такою, що підлягає до задоволення.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні ж нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок річних та інфляції і такі є вірними, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 12108,10 грн інфляційних втрат за період липень 2017 року - квітень 2020 року та 5393,14 грн трьох відсотків річних за період з 29.06.2017 до 25.06.2020 в повному обсязі.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 77561,24 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 2102,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегдор» (90202, Закарпатська обл., м. Берегово, пров. Мукачівський, буд. 9, код ЄДРПОУ 41199577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Партнер-Авто-Пром » (47707, м. Тернопіль, вул. Д. Лук`яновича, буд. 1, код ЄДРПОУ 40457856) суму 77561,24 грн .(сімдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 24 коп), в т. ч. 60060,00 грн боргу за поставлений товар, 12108,10 грн інфляційних і 5393,14 грн річних, а також 2102,00 грн .(дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Андрейчук