Рішення

від 27.10.2020 по справі 909/148/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/148/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ",

с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область,81643;

поштова адреса: вул. Шептицького, 19А, с. Сокільники, Пустомитівський район,

Львівська область, 81130;

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля",

с. Дитятин, Галицький район, Івано-Франківська область,77140;

поштова адреса: а/с 55, м. Івано-Франківськ, 76008;

про стягнення 1 029 305,98грн, з яких: 601 567,20грн - основний борг, 172 427,24грн - пеня, 120 313,44грн - штраф, 118 665,27грн - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: Калиновська Олександра Михайлівна - адвокат, (ордер серія ЛВ №162060 від 10.03.2020; свідоцтво серія ЛВ №001249 від 30.11.2018);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення 1 029 305,98грн, з яких: 601 567,20грн - основний борг, 172 427,24грн - пеня, 120 313,44грн - штраф, 118 665,27грн - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн - інфляційні втрати за невиконання грошового зобов"язання за договором поставки мінеральних добрив №44/18 від 05.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх укладенням між сторонами договору поставки мінеральних добрив №44/18 від 05.04.2018 та

невиконанням відповідачем взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за поставлену по видаткових накладних №70 від 06.04.2018, №69 від 13.04.2018, №263 від 16.06.2018, №289 від 04.07.2018, №285 від 20.07.2018, №330 від 27.08.2018 продукцію (мінеральні добрива) на загальну суму 601 567,20грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того за порушення грошового зобов"язання позивачем на підставі пунктів 4.4., 4.5. договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 172 427,24грн - пені, 120 313,44грн - штрафу, 118 665,27грн - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивує приписами статей 193, 216, 265 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 26.02.2020, від 04.09.2020, від 24.09.2020 про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 10.03.2020, від 17.09.2020, від 15.10.2020. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" (постачальник/позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Рідна земля" (покупець/відповідач) укладено договір поставки мінеральних добрив №44/18 від 05.04.2018. За умовами цього договору постачальник постачає мінеральні добрива "Агрітекно Фортілізантес" (Іспанія), а покупець приймає та оплачує продукцію у кількості, номенклатурі, ціні, терміни та на умовах, які визначаються у специфікаціях, що є додатками до цього договору та становлять невід`ємну його частину (пункт 1.1., 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.5.договору оплата продукції здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати. При цьому якщо поставка продукції буде здійснена постачальником без одержання від покупця 100% попередньої оплати, то покупець зобов"язаний оплатити одержану продукцію не пізніше наступного банківського дня від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу (накладних та/або товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі).

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі специфікацій від 05.04.2018, від 20.07.2018, від 27.08.2018 до договору (а.с.14-19) по видаткових накладних №70 від 06.04.2018, №69 від 13.04.2018, №263 від 16.06.2018, №289 від 04.07.2018, №285 від 20.07.2018, №330 від 27.08.2018 продукцію (мінеральні добрива) на загальну суму 601 567,20грн. Видаткові накладні (а.с.20-25) підписано та скріплено печаткою відповідача без жодних зауважень щодо кількості, якості, загальної вартості продукції.

Додатковою угодою від 27.11.2018 до договору №44/18 від 05.04.2018 сторони домовились про продовження терміну оплати за поставлений товар в сумі 601 567,20грн до 31.12.2018.

Однак доказів оплати відповідачем 601 567,20грн суду не подано.

Наявність неоплаченої вартості поставленої продукції обумовленої договором №44/18 від 05.04.2018 в розмірі 601 567,20грн, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 14.11.2018 (а.с.27).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 601 567,20грн - за поставлений товар, 172 427,24грн - пені, 120 313,44грн - штрафу, 118 665,27грн - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки мінеральних добрив №44/18 від 05.04.2018 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в сумі 601 567,20грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.5. сторони обумовили, що у випадку прострочення строку оплати продукції покупець зобов"язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від вартості продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення. Вказана умова договору узгоджується з приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, нормою пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Пунктом 4.4. договору сторони обумовили, що за прострочення строку оплати продукції покупець зобов"язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення. При цьому якщо оплату буде прострочено більше ніж на 15 календарних днів покупець зобов"язаний додатково сплати на користь постачальника штраф в розмірі 20% від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено.

За невиконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 172 427,24грн - пені, 120 313,44грн - штрафу, 118 665,27грн - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн - інфляційних втрат (розрахунки а.с.4-5). Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем розрахунків та встановлено, що при нарахуванні пені за період з 01.01.2019 по 28.10.2019 позивачем не враховано пункт 4.4. договору, в якому відсутня умова щодо встановлення іншого, ніж передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку нарахування вказаної штрафної санкції. Усунувши вказані порушення суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2019 по 01.07.2019 в сумі 106 881,19грн. При цьому розрахунки штрафу в сумі 120 313,44грн, 24 % річних в сумі 118 665,27грн, інфляційних втрат в сумі 16 332,83грн визнаються судом арифметично вірними.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає вартість поставленого товару в сумі 601 567,20грн, 106 881,19грн - пені, 120 313,44грн - штрафу, 118 665,27грн - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн - інфляційних втрат. В частині стягнення 65 546,05грн - пені - відмовити.

Беручи до уваги приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 536, 610-612, 625-629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 233 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ" до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення 1 029 305,98грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля", с. Дитятин, Галицький район, Івано-Франківська область,77140 (ідентифікаційний код 02126047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕМБЕРГ", с. Криниця, Миколаївський район, Львівська область, 81643 (ідентифікаційний код 39345395) 601 567,20грн (шістсот одну тисячу п"ятсот шістдесят сім грн 20 коп.) - заборгованості, 106 881,19грн (сто шість тисяч вісімсот вісімдесят одну грн 19коп.) - пені, 120 313,44грн (сто двадцять тисяч триста тринадцять грн 44 коп.) - штрафу, 118 665,27грн (сто вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п"ять грн 27коп.) - 24% річних за користування чужими коштами, 16 332,83грн (шістнадцять тисяч триста тридцять дві грн 83 коп.) - інфляційних втрат, 14 456,39грн (чотирнадцять тисяч чотириста п"ятдесят шість грн 39коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 65 546,05грн - пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 04.11.2020

Суддя С.Кобецька