Ухвала

від 04.11.2020 по справі 910/16813/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.11.2020Справа № 910/16813/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши заяву стягувача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (29006, м. Хмельницький, вул. Героїв Авто 3/1, код ЄДРПОУ 07928431) про видачу судового наказу до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю БАУКУНСТ КИЇВ (02002, м. Київ, вул. Флоренції, буд. 12-Б, кв. 115, код ЄДРПОУ 39867769) за вимогою про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на електричну енергію № 5 від 31.07.2018 в розмірі 590, 00 грн, з яких 532,67 грн основного боргу, 51,41 грн пені та 6 грн 3% річних.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БАУКУНСТ КИЇВ заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на електричну енергію № 5 в розмірі 590, 00 грн, з яких 532,67 грн основного боргу, 51,41 грн пені та 6 грн 3% річних.

04.11.2020 суддею Андреїшиною І.О., в результаті часткового задоволення заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, було видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БАУКУНСТ КИЇВ заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на електричну енергію № 5 від 31.07.2018 у розмірі 532,67 грн основного боргу, 6 грн 3% річних та 210, 20 грн витрат зі сплати судового збору.

Стосовно вимог про стягнення 51,41 грн пені зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, в розумінні вказаної статті інфляційні та відсотки річних є частиною суми боргу, тобто є грошовим зобов`язанням, яке вираховується у відсотках від суми так само як і пеня.

Законодавець не обмежував поняття "грошової заборгованості", визначеної статтею 148 Господарського процесуального кодексу України, певним її видом, а лише обмежив сумою такої заборгованості - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 24.07.2018 Верховного Суду по справі № 903/125/18.

Положеннями ст. 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Отже, з аналізу вказаних норм закону слідує, що пеня та штраф за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видами штрафних санкцій, які сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про сплату нарахувань передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Розглянувши подані заявником матеріали, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення штрафу, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 51,41 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до статей 147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 51,41 грн пені за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на електричну енергію № 5 від 31.07.2018.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 04.11.2020

Суддя І.О. Андреїшина