Рішення

від 26.10.2020 по справі 914/2499/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 справа № 914/2499/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Мазуркевич М.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом : Релігійної організації «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії покрову пресвятої Богородиці у с.Комарів Сокальського району Львівської області» , с.Комарів, Сокальський район, Львівська область,

до відповідача : Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, с.Волиця,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Львівської обласної ради, м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в особі її структурного підрозділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області

про визнання права власності на нежитлове приміщення (церковну споруду) за набувальною давністю

За участю представників :

Від позивача : не з»явився,

Від відповідача : не з»явився,

Від третіх осіб : не з»явились.

Суть спору: Релігійна організація «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії покрову пресвятої Богородиці у с.Комарів Сокальського району Львівської області» , с.Комарів, Сокальський район, Львівська область, звернулась до Господарського суду Львівської області позовом до Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, с.Волиця про визнання права власності на будівлю храму, а саме: нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 105,4 м.кв., що складається по першому поверху - 1. приміщення площею 75,2 м.кв., 2. приміщення 7,3 м.кв., 3. приміщення 8,7 м.кв., по балкону 14,2 м.кв., яка знаходиться за адресою: 80081, Львівська область, Сокальський район, с. Комарів, вул. Грушевського, буд. 36.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що з 2005 року користується церковною спорудою, на яку просить суд визнати право власності, проводить в ній Богослужіння, здійснював ремонти, оплачує комунальні послуги.

Спірна будівля не є самочинним будівництвом, оскільки збудована у 1920 році, що підтверджується технічним паспортом.

Позивач вважає, що здійснює використання об`єкта нерухомості безперервно, добросовісно та відкрито понад десять років, тому у нього є підстави для набуття права власності на цю будівлю за набувальною давністю.

Позивач вважає, що він добросовісно заволодів нерухомим майном, будівля не була зайнята ним всупереч волі попередніх власників.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнає. При цьому відповідач стверджує, що на території с.Комарів Сокальського району знаходиться будівля храму, право власності на який за набувальною давністю просить визнати позивач.

Відповідач стверджує, що будівля храму побудована польською громадою приблизно у 1920 році. У зв`язку з підписанням 9 вересня 1944 року угоди між Польським комітетом національного визволення та урядом УРСР, польська громада с.Комарів переселена із УРСР до Польщі, спірна будівлю була покинута та ніким не використовувалася. Позивач безперервоно та добросовісно користується будівлею з 2000 року.

Пояснення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Третя особа у справі повідомляє, що у неї відсутня будь-яка інформація стосовно спірної споруди. Департаментом не здійснювались заходи державного архітектурно-будівельного контролю на згаданому об`єкті, у зв`язку з відсутністю підстав для проведення таких.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.12.2019р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.02.2020р. Крім цього, цією ж ухвалою залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівську обласну раду, м.Львів.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання у справі на 16.03.2020 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, м.Київ в особі її структурного підрозділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Підготовче засідання у справі відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду.

У зв`язку з необхідністю перебування судді на самоізоляції, підготовче судове засідання, призначене на 13.07.2020 р., не відбулось через об`єктивну неможливістю його проведення.

Ухвалою суду від 04.08.2020р. призначено підготовче засідання у справі на 26.08.2020р.

Ухвалою суду від 26.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №914/2499/19 до судового розгляду по суті на 23.09.2020 р.

Ухвалою суду від 23.09.2020р. судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 12.10.2020р.

Ухвалою суду від 12.10.2020р. відмовлено у прийнятті визнання Волицькою сільською радою Сокальського району Львівської області позову, викладеного у відзиві на позовну заяву від 08.01.2020р. №12 та Довідці № 229/02-18 від 01.09.2020р., і продовжено судовий розгляд. Цією ж ухвалою відкладено судове засідання на 26.10.2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 р. встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р., який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

У зв`язку з набранням чинності 17.07.2020 р. Законом України від 18.06.2020 р., суд, починаючи з 17.07.2020 р., при здійсненні судочинства, керується зміненою цим Законом редакцією п.4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, яка не передбачає автоматичного продовження на строк дії карантину процесуальних строків.

Заяв про продовження процесуальних строків від сторін не надходило.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та заявлені позивачем позовні вимоги, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування обставин, передбачених ст.344 ЦК України у їх сукупності або спростування існування зазначених обставин стороною, яка має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність обставин, які є предметом доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви, відзиві, та поданих клопотаннях у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на будівлю храму, а саме: нежитлову будівлю літ А-1 загальною площею 105,4 м.кв., що складається по першому поверху - 1. приміщення площею 75,2 м.кв., 2. приміщення 7,3 м.кв., 3. приміщення 8,7 м.кв., по балкону 14,2 м.кв., яка знаходиться за адресою: 80081, Львівська область, Сокальський район, с. Комарів, вул. Грушевського, буд. 36.

Частиною 1 статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

Наведені висновки суду, відповідають висновкам Верховного Суду, викладених у його постанові від 09.07.2019р. у справі № 920/999/16.

Матеріали справи не містять доказів, які б засвідчувати факт добросовісного заволодіння позивачем чужим майном.

Наявні у матеріалах справи докази: технічний паспорт на будівлю храму від 15 листопада 2019 р., зведений Акт вартості будинків, господарських будівель та споруд, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 189067768, сформована 17.11.2019р. (а.с.31-40), статут позивача (а.с.43-49), Акт обстеження нежитлового приміщення від 16.12.2019р. (а.с.57), звіт про проведення технічного обстеження, виконаний ПП Багенбор (а.с.82-94), листи Комунального підприємства Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації № 961 від 14.02.2020р., Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 292 від 19.02.2020р., Сокальської районної ради Львівської області від 20.02.2020р. № 199/01-10, Відділу містобудування та архітектури Сокальської районної державної адміністрації Львівської області від 20.02.2020р. № 8/14-14 (а.с.95-98) підтверджують факт наявності спірного нерухомого майна, можливість його експлуатації, відкрите використання його позивачем, перепланування нерухомого майна під будівлю храму, відсутність інформації щодо самочинного будівництва та приналежності даної будівлі до пам`яток історії чи архітектури, відсутність зазначеної будівлі у затвердженому переліку пам`яток архітектури. Однак, вказані докази не підтверджують добросовісності заволодіння чужим майном. Акт обстеження нежитлового приміщення від 16.12.2019р. та відзив відповідача містять інформацію про те, що спірне нерухоме майно побудоване приблизно у 1920 році польською громадою села, яка використовувала будівлю як католицький костел та проводила там обряди. Докази, які б підтверджували, що позивач у законний спосіб заволодів будівлею, яка ним не була побудована, суду не надані. Доказів того, що позивач в момент заволодіння спірним майном не знав і не повинен був знати про незаконність такого заволодіння, матеріали справи не містять.

Між тим, згідно з ст.17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач заволодів спірним майном у спосіб, який не є самовільним зайняттям будівлі, споруди тощо.

За наведених обставин, суд не може визнати встановленим факт добросовісного заволодіння позивачем чужим нерухомим майном. Зазначена обставина унеможливлює задоволенню позову.

Судовий збір у справі на підставі вимог статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Релігійної організації «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії покрову пресвятої Богородиці у с.Комарів Сокальського району Львівської області» (80081, Львівська область, Сокальський район, с.Комарів, вул.Грушевського, будинок, 36, код ЄДРПОУ 26269685) до Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області (80080, Львівська область, Сокальський район, село Волиця, код ЄДРПОУ 04370515), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської обласної ради (79008, м.Львів, вул.Винниченка, буд.18, код ЄДРПОУ 22340506), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки,26, код ЄДРПОУ 37471912) в особі її структурного підрозділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (79008, м.Львів, вул.Генерала Чупринки,71) відмовити повністю.

Судовий збір у справі покласти на Релігійну організацію «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії покрову пресвятої Богородиці у с.Комарів Сокальського району Львівської області» (80081, Львівська область, Сокальський район, с.Комарів, вул.Грушевського, будинок, 36, код ЄДРПОУ 26269685) .

3. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5. Апеляційна скарга на рішення Господарського суду може бути подана учасниками справи до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2020 р.

Суддя О.Ю. Бортник