Рішення

від 28.10.2020 по справі 922/2090/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2090/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Олександрово", Сватівський район, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", Харківська область, смт. Васищеве про стягнення коштів 202 968,32 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Олександрово" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" заборгованості за Договором поставки №0017СЄ від 04.09.2019р. у розмірі 202 968,32 грн., з яких 182 795,94 грн. заборгованість за поставлену продукцію, 20172,38 пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що нарахована відповідно до п.6.2 Договору.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.08.2020 об 10:00год.

З метою надання сторонам можливості у повній мірі реалізувати власні процесуальні права, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання по справі неодноразово відкладалося.

Протокольною ухвалою від 07.10.2020 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2020 о 10:30, про що сторони, в порядку ст.120-121 ГПК України ухвалою суду від 07.10.2020 були повідомлені.

Позивач у судове засідання 28.10.2020 не з`явився, у наданій до суду заяві (вх..№21236 від 14.09.2020) просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 28.10.2020 не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

04.09.2019 між Фермерським Господарством Олександрово (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Васищевський завод рослинних олій (відповідач, покупець за договором) був укладений Договір поставки №0017СЄ, згідно умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця сонячник врожаю 2019 року (надалі - продукція) характеристики якого, кількість та вартість, а також строки поставки визначалися Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти Продукцію та своєчасно оплачувати на умовах, які вказані в даному Договорі шляхом зарахування коштів на рахунок Постачальника.

У розділі 2 Договору сторони встановили наступне:

Загальна сума договору складається з сум окремих партій Продукції, визначених у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, згідно з якими була поставлена Продукція, протягом дії даного Договору.

Обсяг кожної партії Продукції згідно даного Договору визначається у Специфікаціях до даного Договору.

Покупець проводить оплату Продукції на умовах, які зазначенні в Специфікації на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, що затверджений сторонами в Специфікації.

Так, на виконання вказаних умов Договору сторонами була Складена та підписана Специфікація №2 від 229.11.2019 в п.5 якої передбачено, що Покупець здійснює оплату за Продукцію в наступному порядку:

-80% вартості Продукції, визначеної у Специфікації - попередня оплата на розрахунковий рахунок Постачальника протягом десяти банківських днів з моменту поставки Продукції на склад Покупця;

-20% вартості Продукції, визначеної у Специфікації, перераховується протягом 3-х банківських днів з дати реєстрації податкової накладної та надання Покупцем всіх оригіналів документів.

Загальна вартість Продукції за Специфікацією №2 від 29.11.2019 складає 913 000,44 грн.

Позивачем на виконання умов вказаного договору була поставлена відповідачу продукція на суму 882 795,94 грн, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи видатковою накладною №38 від 02.12.2019.

ФГ Олександрово було надано всі оригінали документів ТОВ Васищевський завод рослинних олій та здійснено реєстрацію податкової накладної №1 від 02.12.2019 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної №1 від 02.12.2019 року, реєстраційний №9293937521 від 09.12.2019 року.

Як зазначає позивач,відповідачем грошові кошти за отриману продукцію були перераховані не в повному об`ємі. За платіжним дорученням №836 від 02.12.2019 на банківські реквізити позивача було перераховано тільки 700 000,00 грн.

Таким чином, неоплачена частка за поставлену Продукцію складає 182 795,94 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих.№8 від 12.06.2020), в якій позивач вимагав перерахувати на свій рахунок у строк до 20.06.2020 виниклу за договором заборгованість у розмірі 182 795,94 грн. Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення та будь-якої відповіді.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленої продукції на суму 182 795,94 грн., що також підтверджується підписаним сторонами та наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.02.2020 року.

Вирішуючи правомірність нарахованої за період з 13.12.2019 по 25.06.2020 та заявленої до стягнення пені у сумі 20172,38 грн., суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно умов Договору та Специфікації №2 останній день для оплати Покупцем отриманої Продукції сплинув 13.12.2019р., тож прострочення оплати вартості поставленої продукції станом на 25.06.2020 року складає 97 днів.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що за прострочення оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми несвоєчасно сплаченої Продукції.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 20 172,38 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію 182 795,94 грн. та пені 20 172,38 грн. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Васищевський завод рослинних олій (код ЄДРПОУ 37431314, юридична адреса: вул. Овочева, буд. 13, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495) на користь Фермерського господарства Олександрово (код ЄДРПОУ 21830378, юридична адреса: вул. 8 Березня, буд. 7, с. Ковалівка, Сватівський район, Луганська область, 92625) заборгованість 182 795 грн. 94 коп. за поставлену продукцію за договором поставки №0017СЄ від 04 вересня 2019р., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 20 172 грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору 3044 грн. 54коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "04" листопада 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне