Рішення

від 03.11.2020 по справі 923/699/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року Справа № 923/699/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. , за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медицынский научно-исследовательский центр", м. Херсон

про стягнення заборгованості в розмірі 27 430,92 грн.

представники сторін не з`явились

15.07.2020 Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Медицынский научно-исследовательский центр (код ЄДРПОУ 23130998) про стягнення відповідно до договору № 2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003 року суми основного боргу у розмірі 26 941 грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 55 грн. 87 коп., пені у розмірі 433 грн. 31 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020 даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В.П.

Ухвалою суду від 17.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 10 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 10.09.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 15.10.2020, відкладено підготовче засідання на 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 03 листопада 2020 року.

У призначені судові засідання представник відповідача не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2020, що надсилалась на адресу відповідача, повернута до суду Укрпоштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали суду від 10.09.2020, що надсилалась на адресу відповідача, повернута до суду Укрпоштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали суду від 06.10.2020, що надсилалась на адресу відповідача, повернута до суду Укрпоштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 10 статті 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до витягу з ЄДР, вчиненого судом, місцезнаходженням відповідача є вул. Видригана, б.76, м.Херсон, і співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

Крім того суд наголошує на тому, що ухвали суду по справі були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 та ГПК України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі приписи п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Своїм правом на подачу заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань Відповідач протягом строку встановленого судом, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представники сторін у судове засідання 03.11.2020 не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки своїх представників суд не повідомили. Заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

встановив:

01.11.2003 року між ВАТ "Херсонська ТЕЦ" (надалі за текстом рішення - Позивач) та ТОВ "Медицынский научно-исследовательский центр" (надалі за текстом рішення - відповідач) укладено договір № 2/г-т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до умов п. 1 Договору Виконавець (ВАТ "Херсонська ТЕЦ") приймає на себе обов`язок постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обумовлених об`ємах, яка є власністю ДП Газ-тепло "НАК Нафтогаз України" на підставі Договору № 16/03-90 від 08.10.2003 на переробітку природного газу і постачання теплової енергії, Договору комісії № 12/03-91 від 08.10.2003 p., а споживач (ТОВ "Медицынский научно-исследовательский центр") зобов`язується приймати теплову енергію та сплачувати її за встановленими тарифами в термін, передбачений цим Договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється споживачем шляхом перерахування 50 % очікуваної місячної вартості обсягів теплової енергії зазначеної в договорі, за 10 банківських днів до початку місяця поставки теплової енергії.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що остаточну оплату за теплову енергію споживач здійснює щомісяця в 5-денний термін з дня, зазначеного в одержаному рахунку за виключенням суми передплати.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення виконував належним чином відповідно до договору, натомість Відповідач свої грошові зобов`язання за Договором виконував неналежним чином, не оплачував послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 26 941,74 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що об`єкт надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме приміщення площею 146,7 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Видригана, буд. 76, є власністю відповідача.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовано належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останній надав суду такі докази: довідки про наявність послуги опалення в приміщенні Споживача (м. Херсон, вул. Видригана, 76) за періоди листопад 2019 - березень 2020 року, розрахунок спожитої теплової енергії ТОВ "Медицынский научно-исследовательский центр" за період листопад 2019 - березень 2020 року.

Відповідно до наданої позивачем Довідки щодо руху заборгованості ТОВ "Медицынский научно-исследовательский центр" за період з 01.11.2019 по 11.05.2020 року, сума заборгованості відповідача складає 26 941,74 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що рахунки № 415 за спожиту теплову енергію за листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року були виставлені позивачем та направлені на юридичну адресу відповідача.

Матеріали не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у загальному розмірі 26 941,74 грн. згідно рахунків позивача на умовах договору від 01.11.2003 № № 2/г-т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, з урахуванням 3 % річних та пені.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Наявність укладеного між сторонами справи договору від 01.11.2003 № № 2/г-т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про наявність між ними майново-господарських зобов`язань, відповідно до яких одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як встановлено судом за результатами аналізу положень договору, цей договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає зокрема, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки положеннями Договору визначено порядок та строки виконання Відповідачем своїх обов`язків, то з моменту його укладення останнім прийнято зобов`язання за договором, які мають виконуватись належним чином та у відповідності до його умов та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону Про теплопостачання тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Господарським кодексом України, Законом Про ціни та ціноутворення , іншими законодавчими актами встановлено, що у Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Позивач, як енергопостачальник виконав свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до умов договору від 01.11.2003 № 2/г-т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та положення ст. 275 Господарського кодексу України, та здійснив постачання відповідачу теплової енергії на централізоване опалення приміщення відповідача за адресою: м. Херсон, вул. Видригана, будинок 76.

Разом з тим, відповідач не виконав свої зобов`язання відповідно до договору від 01.11.2003 № 2/г-т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період листопад 2019 - березень 2020 року, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 26 941,74 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Позивач нарахував та просить стягнути 433, 31 грн. пені.

Відповідно до умов п. 5.2. Договору при порушені Споживачем п. 4.4 цього Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 433, 31 грн. пені.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 55,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних від простроченої суми у розмірі 55,87 грн.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медицынский научно- исследовательский центр (код ЄДРПОУ 23130998) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 023130998) суму основного боргу - 26 941 грн. 74 коп. (двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 74 коп.) на розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 у Ф ХОУ в АТ "Ощадбанк", МФО 352457.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медицынский научно- исследовательский центр (код ЄДРПОУ 23130998) на користь Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 00131771) 3% річних - 55 грн. 87 коп. (п`ятдесят п`ять гривень 87 коп.), пені - 433 грн. 31 коп. (чотириста тридцять три гривні 31 коп.), понесені судові витрати у розмірі - 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) на розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 в ПАТ МТБ БАНК , МФО 328168.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення - 04.11.2020.

Суддя В.П.Ярошенко