Рішення

від 04.11.2020 по справі 160/10857/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Справа № 160/10857/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Смірнов А.А. не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія енерго-інноваційних технологій" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та катрки відмови

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 28.08.2020 року № UA110130/2020/000097/1 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00225;

- стягнути з відповідача сплачену суму судового збору та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивач зазначає, що порушення порядку розрахунків за товар та оплата товару позивачем до моменту отримання рахунку, відсутність посилання в платіжних дорученнях на інвойс або рахунок -проформу, закупівля товару у особи, що є агентом виробника, а також відсутність детального переліку та вартості транспортних послуг в калькуляції собівартості транспортного перевезення позивачем власного вантажу поза межами митної території України від 28.08.2020 року № 150, відсутність сертифікату походження товару, не є підставою для застосування другорядного методу визначення митної вартості та для коригування митної вартості товару. Позивач у повному обсязі розрахувався за отриманий товар раніше ніж повинен був за договором, але це не дає підстави вважати, що вартість товару є заниженою та підлягає коригуванню. Сертифікат походження товару не є обов`язковим документом для визначення митної вартості товару. Калькуляція перевезення товару міститься вартість перевезення товару поза межами території України. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Доводи відповідача по те, що позивач придбав товар у суб`єкта господарювання, який здійснював продаж товару на підставі агентського договору з виробником товару, як на підтвердження вірогідності наявності комерційної надбавки за агентські послуги, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях відповідача.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв`язку з наступним:

позивачем не надано до митного органу документів на оплату додаткових витрат на транспортування товару;

умови оплати товару згідно умов зовнішньоекономічного контракту: 30% вартості товару після виставлення рахунку, а 70% вартості товару у триденний строк з моменту отримання рахунку на доплату з зазначенням про відвантаження товару зі складу; однак рахунок-фактура № У-01-2020-0043801 датований 24.08.2020 року, в той час як платіжні доручення датовані раніше ніж укладено документ, на основі якого мала бути здійснена оплата товару; це може свідчити про оплату за іншим рахунком-фактурою, який до митного оформлення не надавався;

надані позивачем документи до митного оформлення: сертифікати якості та розрахунки цін, свідчать про те, що останні видані особою, яка не є виробником товару, тобто здійснює продаж товару за агентськими договорами; існує вірогідність наявності комерційної надбавки за агентські послуги, послуги з декларування та навантаження товарів документами не визначено;

позивачем не надано сертифікату про походження товару.

Відповідач також заперечує про вартості витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., оскільки вважає її необґрунтованою та завищеною.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

22.05.2020 року між позивачем та ТОВ УГМК-ОЦМ (Росія) укладено контракт № У-01-2020-00438, у відповідності до умов якого ТОВ УГМК-ОЦМ (Росія) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Орієнтовна вартість товару 1 000 0000 євро; вартість товару на кожний вид продукції встановлюється у додатках до договору; додаткові витрати з доставки товару, страхування продукції, інші витрати сторони несуть відповідно до обраними умовами поставки Інкотермс 2010; умови та строки поставки обумовлюються сторонами у додатках до договору.

У специфікаціях від 17.06.2020 року та від 21.07.2020 року до договору сторони погодили умови поставки - FCA Киров; умови оплати: 30% протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку та 70% протягом 3-х календарних днів з моменту отримання до факсу або електронній пошті повідомлення від постачальника про готовність продукції до відвантаження, однак у будь-якому випадку до моменту фактичного відвантаження продукції; загальна вартість товару згідно двох специфікацій 95 631,83 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір;

- специфікації від 17.06.2020 року та від 21.07.2020 року;

- рахунок - фактура від 24.08.2020 року;

- товарна накладна від 24.08.2020 року;

- чотири платіжних доручення на оплату товару;

- пакувальний лист від 24.08.2020 року;

- міжнародна товарно-транспортну накладну;

- калькуляція собівартості транспортного перевезення від 28.08.2020 року;

- сертифікати якості на товар;

- калькуляції собівартості товару від 24.08.2020 року;

- експортна декларації країни відправлення.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

позивачем не надано до митного органу документів на оплату додаткових витрат на транспортування товару;

умови оплати товару згідно умов зовнішньоекономічного контракту: 30% вартості товару після виставлення рахунку, а 70% вартості товару у триденний строк з моменту отримання рахунку на доплату з зазначенням про відвантаження товару зі складу; однак рахунок-фактура № У-01-2020-0043801 датований 24.08.2020 року, в той час як платіжні доручення датовані раніше ніж укладено документ, на основі якого мала бути здійснена оплата товару; це може свідчити про оплату за іншим рахунком-фактурою, який до митного оформлення не надавався;

надані позивачем документи до митного оформлення: сертифікати якості та розрахунки цін, свідчать про те, що останні видані особою, яка не є виробником товару, тобто здійснює продаж товару за агентськими договорами; існує вірогідність наявності комерційної надбавки за агентські послуги, послуги з декларування та навантаження товарів документами не визначено;

позивачем не надано сертифікату про походження товару.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

Позивач листом від 28.08.2020 року відмовився від надання додаткових документів митному органу.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим ним прийняті оскаржуване рішення та картка відмови.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо доводів відповідача позивачем не надано до митного органу документів на оплату додаткових витрат на транспортування товару, то суд зазначає наступне.

У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У матеріалах справи міститься калькуляція собівартості транспортного перевезення ТОВ Компанія Енерго-Інноваційних технологій від 28.08.2020 року № 50, з якої видно, що вартість перевезення товару за межами митної території України складає 40 807,30 грн.

Суд вважає вказану вище калькуляцію належним та допустимим доказом вартості транспортних витрат.

Таким чином, судом відхиляється вказаний заперечення відповідача.

Стосовно доводу відповідача умови оплати товару згідно умов зовнішньоекономічного контракту: 30% вартості товару після виставлення рахунку, а 70% вартості товару у триденний строк з моменту отримання рахунку на доплату з зазначенням про відвантаження товару зі складу; однак рахунок-фактура № У-01-2020-0043801 датований 24.08.2020 року, в той час як платіжні доручення датовані раніше ніж укладено документ, на основі якого мала бути здійснена оплата товару; це може свідчити про оплату за іншим рахунком-фактурою, який до митного оформлення не надавався, то суд зазначає наступне.

У матеріалах справи містяться специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 17.06.2020 року та від 21.07.2020 року, рахунок фактура від 24.08.2020 року, з яких судом встановлено, що загальна вартість товару становить 95 631,83 Євро.

У матеріалах справи містяться чотири платіжні доручення позивача в іноземній валюті на загальну суму 95 631,83 Євро.

Судом під час розгляду справи встановлено, що у платіжних дорученням позивача в іноземній валюті немає посилання на рахунок-фактуру від 24.08.2020 року та специфікації від 17.06.2020 року та від 21.07.2020 року

У пункті 7 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, вказано, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Однак суд зазначає, що сума коштів, зазначена у платіжних дорученнях з оплати за оцінюваний товар, відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до митної декларації.

За вказаних обставин суд враховує даний довод відповідача.

Стосовно доводів відповідача про те, що надані позивачем документи до митного оформлення: сертифікати якості та розрахунки цін, свідчать про те, що останні видані особою, яка не є виробником товару, тобто здійснює продаж товару за агентськими договорами; існує вірогідність наявності комерційної надбавки за агентські послуги, послуги з декларування та навантаження товарів документами не визначено, то суд зазначає наступне.

Митний кодекс України не забороняє та не обмежує можливість купівлі - продажу товару у посередників.

У пункті 6 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, вказано, що калькуляція собівартості виробника є достатнім та належним доказом на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Доводи стосовно наявності комерційної надбавки за агентські послуги є лише припущенням відповідача, яке не підкріплено жодними належними та допустимими доказами.

Окрім того, у матеріалах справи міститься лист контрагента позивача ТОВ УГМК-ОЦМ від 14.10.2020 року № У-ИСХ6499, у якому вказано, що до вартості товару не було включено комерційні надбавки за агентські послуги.

У пункті 4 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, вказано, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.

Стосовно доводу відповідача про те, що позивачем не надано сертифікату про походження товару, то суд вважає даний довод безпідставним, оскільки вказаний документ не передбачений у статті 53 МК України серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товару.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

У Довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, зазначено, що орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені у вказаній вище довідці, а саме: вказав лише номер та дату митної декларації та вартість товару, то оскаржуване рішення не може вважатися обгрунтованими та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст. 2 КАС України.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2102 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 03.09.2020 року року між позивачем та адвокатським об`єднанням Смірнов та Партнери був укладений договір про надання правничої допомоги № 03-09, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати послуги з представлення інтересів позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді з питання визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

У матеріалах справи міститься ордер Адвокатського об`єднання Смірнов та Партнери на представлення інтересів позивача у суді; ордер видано адвокату Смірнову Андрію Андрійовичу.

Також позивачем надано копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2885 від 19.01.2015 року, яке видано ОСОБА_1 .

У матеріалах справи міститься акт № 1 приймання - передачі наданих юридичних послуг від 07.09.2020 року, з якого видно, що Адвокатське об`єднання Смірнов та Партнери надало позивачу наступні види юридичних послуг: детальний аналіз правової ситуації, аналіз судової практики, розробка правової стратегії та правової позиції по справі - 1000 грн., складання на подання до суду позовної заяви, формування та копіювання додатків до позову - 4000 грн., загалом 5000 грн.

У матеріалах справи міститься акт № 2 приймання - передачі наданих юридичних послуг від 21.10.2020 року, з якого видно, що Адвокатське об`єднання Смірнов та Партнери надало позивачу наступні види юридичних послуг: представництво інтересів позивачу в судовому засіданні по справі № 160/10857/20 - 1500 грн.; підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів - 2000 грн.

У матеріалах справи міститься акт № 3 приймання - передачі наданих юридичних послуг від 02.11.2020 року, з якого видно, що Адвокатське об`єднання Смірнов та Партнери надало позивачу наступні види юридичних послуг: представництво інтересів позивачу в судовому засіданні по справі № 160/10857/20 - 1500 грн.

Загалом вартість правничої допомоги згідно вказаних вище актів приймання - передачі юридичних послуг становить 10 000 грн.

У матеріалах справи міститься також звіти №№ 1, 2 та 3 до актів приймання - передачі наданих юридичних послуг, з яких видно, що Адвокатське об`єднання Смірнов та Партнери витратило наступну кількість годин: детальний аналіз правової ситуації, аналіз судової практики, розробка правової стратегії та правової позиції по справі - 1 год., складання на подання до суду позовної заяви, формування та копіювання додатків до позову - 4 год., представництво інтересів позивачу у суді 3 год., підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотання про залучення письмових доказів до матеріалів справи - 2 год.

У матеріалах справи міститься також копія рахунку - фактури № 03-09 від 03.09.2020 року Адвокатського об`єднання Смірнов та Партнери на оплату професійної правничої допомоги на суму 10 000 грн.

Позивачем надано також суду копію платіжного доручення № 4375 від 07.09.2020 року на оплату юридичних послуг на суму 10 000 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи суму витрат завищеною та не обґрунтованою.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, з огляду на те, що позивачем не надано суду інформацію про вартість однієї години роботи адвоката адвокатського об`єднання Смірнов та Партнери , то суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката лише у розмірі 8000 гривень.

Керуючись ст. ст.ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія енерго-інноваційних технологій (код ЄДРПОУ 37015287; 28002, м. Олександрія, вул. Звенигородське шосе, 8/5) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 28.08.2020 року № UA110130/2020/000097/1 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00225.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія енерго-інноваційних технологій сплачену суму судового збору у розмірі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 листопада 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 04.11.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.