Рішення

від 04.11.2020 по справі 280/4779/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2020 року Справа № 280/4779/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідролайн Контрол" (вул. Чарівна, буд. 42, кв. 73, м. Запоріжжя, 69071, код ЄДРПОУ 36141483) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідролайн Контрол" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р №0003780506 від 20.03.2020 та № 0003790506 від 20.03.2020.

Ухвалою суду від 21.07.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 18.08.2020.

Ухвалою суду від 18.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 02.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що ГУ ДПС у Запорізькій області (далі - контролюючий орган) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОЛАЙН КОНТРОЛ у період 03.01.2020 по 13.01.2020. Перевірку проведено за період діяльності 2016, 2017 рік, з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, при здійсненні фінансового - господарських операцій (взаємовідносин) з контрагентами - постачальниками ТОВ ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУП та ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ .

В розділі IV Акту документальної планової виїзної перевірки від 20.01.2020 № 16/08-01-14-06/36141483, зазначено про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення :

1) п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевіряється, на загальну суму 164 533, 00 грн, у тому числі по періодах: 2016 рік - 112 392, 00 грн; 2017 рік - 52 141, 00 грн;

2)п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у періоді, що перевірявся, на загальну суму 57 934, 00 грн. (р.18.1 декларації), у тому числі: березень 2017 року - 57 934, 00 грн;

21.04.2020 засобами поштового зв`язку Позивач отримано наступні податкові повідомлення - рішення:

1) № 0003780506 від 20.03.2020 (форма Р ), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, за основним зобов`язанням 52 141, 00 грн. та штрафними санкціями 26 070, 50 грн., а загалом донараховано 78 211, 50 грн.;

2) № 0003790506 від 20.03.2020 (форма Р ), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 57 934, 00 грн. та штрафними санкціями 28 967, 00 грн, а загалом з вказаного податку донараховано 86 901, 00 грн;

Платник податків, вважає, що нарахування податкових зобов`язань по формі Р з податку на додатну вартість та прибутку є протиправними, оскільки всі досліджені господарські операції реальні, вчинені з дотримання принципу розумної ділової мети , а під час перевірки надано вичерпний перелік документів на підтвердження руху товарів та коштів з кожним контрагентом. Окрім того, Позивач звертає увагу, що нарахування стосуються виключно сум по господарським операціям з ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ (період здійснення і відображення господарських операцій березень 2017 року).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (№ 761/08-01- 08-04 від 07.08.2020). Вважає, що пояснення керівника ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ надані в межах досудового розслідування свідчать про відсутність реальної господарської діяльності контрагента позивача. Також зазначено про відсутність товарно - транспортних накладних, що в свою чергу не підтверджує транспортування товару.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання зявився, на фіксації судового процесу не наполягав.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, встановив такі обставини.

ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ГІДРОЛАЙН КОНТРОЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства України при з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, при здійсненні фінансового - господарських операцій (взаємовідносин) з контрагентами - постачальниками ТОВ ВІТЕКС ТРЕЙД ГРУП (код ЄДРПУО 39978987) та ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40981338)

В розділі IV Акту документальної планової виїзної перевірки від 20.01.2020 № 16/08-01-14-06/36141483, встановлено наступні порушення :

1) п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевіряється, на загальну суму 164 533, 00 грн, у тому числі по періодах: 2016 рік - 112 392, 00 грн; 2017 рік - 52 141, 00 грн;

2)п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у періоді, що перевірявся, на загальну суму 57 934, 00 грн. (р.18.1 декларації), у тому числі: березень 2017 року - 57 934, 00 грн;

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

1) № 0003780506 від 20.03.2020 (форма Р ), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, за основним зобов`язанням 52 141, 00 грн. та штрафними санкціями 26 070, 50 грн., а загалом донараховано 78 211, 50 грн.;

2) № 0003790506 від 20.03.2020 (форма Р ), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 57 934, 00 грн. та штрафними санкціями 28 967, 00 грн, а загалом з вказаного податку донараховано 86 901, 00 грн;

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України з урахуванням положень ПК України.

Згідно з п.п.14.1.36, п.п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.231, п.14.1. ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

Положеннями п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи первинні документи судом встановлено, що березні 2017 року між суб`єктами господарювання укладено Договір поставки та Договір про виконання робіт.

ТОВ "ГІДРОЛАЙН КОНТРОЛ" (позивач) виступав Покупцем/Замовником робіт, натомість ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ (ідентифікаційний номер юридичної особи 40981338), було постачальником/виконавцем. Відповідно до рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період 01.03.2017 по 30.04.2017, оборот з ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ становив 347 605, 65 грн. Заборгованість (переуступка права вимоги) - відсутні. На підставі видаткової накладної (ВН) № РН - 0303/08 від 03.03.2017 ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ поставило наступний товар : фітинги металеві, котушки електричні, глушники, розподілювачі, підвіски до циліндру і т.д. 10.04.2017 отриманий товар було оплачено (платіжне доручення № 1078).

В подальшому, частину отриманого товару було реалізовано іншим контрагентам: ТОВ СПР - ЕНЕРГО (ВН № 57 від 10.05.2017), ТОВ Завод Стеко (ВН № 36 та 37 від 10.03.2017), ФОП ОСОБА_1 (ВН № 31 від 03.03.2017), ФОП ОСОБА_2 (ВН № 040 та 041 від 17.03.2017), ТОВ Спецтехоснастка (ВН 3 042 від 22.03.2017).

27.03.2017 отримано від контрагента ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ товарні позиції: фітинги, котушки, клапани, розподілювачі, перетворювач частоти та мотор - редуктор (ВН № 0327/01 від 27.03.2017). Отриманий товар оплачено і в подальшому реалізовано іншим суб`єктам господарювання, а саме: ТОВ Птахокомплекс Дніпровський (ВН № 049, 050 та 051 від 31.03.2017), ТОВ Технічний центр ПРОФІТ (ВН № 045 від 28.03.2017), ТОВ Спецтехоснастка (ВН № 046 від 28.03.2017). Також, товар було отримано 29.07.2017 за ВН № 0329 -01.

На підставі Договору про виконання робіт, ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ виконувало випробування та налагодження обладнання (пневмовібратора, трубопроводу, конденсаторів), здійснювало розрахунок конструкцій технологічних вузлів. Обладнання було поставлено, встановлено та реалізовано кінцевому споживачу. До матеріалів справи долучено фото обладнання (комплектуючих запчастин) 17 арк. та копії схеми для зборки обладнання (конвеєру) 33 арк.

Відповідач (контролюючий орган) на стр. 9 Акту перевірки зазначає про внесення відомостей до АІС СФП по ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ , щодо наявності ознак фіктивності. Також, в акті зазначено про зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 05.04.2019 в межах кримінального провадження № 420180000000351 від 05.04.2018. Ці ж обставини, які підстави для нарахування податкових зобов`язань продубльовано і у відзиві на позовну заяву.

Водночас, суд акцентує свою увагу на таких доводах.

Наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти позивача не свідчить про реальні ознаки фіктивності суб`єкта господарювання.

Окрім того, наявність протоколу допиту посадової особи контрагента позивача не можна розглядати як єдину та основну підставу для надання такому суб`єкту статусу фіктивного.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України протокол є формою фіксації процесуальної дії під час кримінального провадження. Відповідно, протокол допиту є документом, який фіксує факт проведення процесуальної дії - допиту.

В протоколі допиту фіксуються показання - відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України). Отже, саме такі показання відносяться до джерела доказів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, показання є джерелом отримання доказів, а протокол - формою їх фіксації. Сам факт існування певних показань, зафіксованих у протоколі допиту, не надає автоматично таким показанням і такому протоколу допиту статусу доказу у кримінальному провадженні. Для цього їм необхідно відповідати критеріям належності та допустимості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. У свою чергу ст. 86 КПК України закріплює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Таким чином, перш ніж визнавати ті чи інші показання, документи, речі доказами, вони повинні пройти перевірку на належність та допустимість. І якщо перевірка не буде пройдена - їх не можна вважати доказами та використовувати під час досудового слідства та / або в суді.

Отже, податкове законодавство України та сформована судова практика не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до пп. 231 п.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Наявність такої розумної економічної причини є ознакою реальності господарської операції. Всі господарські операції, які було описано в Акті позапланової перевірки, мали таку ділову мету. Оскільки, підприємство отримувало товар та в подальшому здійснювало його реалізацію, отримувало прибуток, сплачувало податки.

Також слід звернути увагу, що у Позивача у користуванні знаходиться транспортних засіб (свідоцтво про вправо власності, а також договір позички було долучено до позову). Товар поставлений від контрагентів (фітінги, клапани, котушти, і т.д.) не потребує спеціальних умов перевезення та великогабаритного транспорту, оскільки товарні позиції відповідно до будь - якої накладної можуть поміститися у багажнику легкового авто за допомогою фізичних зусиль однієї людини. Окрім того, товарно - транспортна накладна є основним первинним документом для підтвердження витрат пов`язаних саме з перевезенням (переміщенням/експедирування) товару, та не є основним документом при оформлені договору поставки.

Станом на час співпраці з ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ , платник податків був зареєстрований Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань, був платником податку на додану вартість та безперешкодно здійснював реєстрацію податкових накладних. Тобто, Держава в особі податкового органу протягом 2017 року не мала жодних претензії до контрагента Позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого її використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд вважає вимоги платника податків обґрунтованими.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0003780506 від 20.03.2020 (форма Р ) та № 0003790506 від 20.03.2020 (форма Р ), прийняті Відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Зважаючи на викладені обставини вимога щодо відшкодування понесених витрат також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідролайн Контрол" (вул. Чарівна, буд. 42, кв. 73, м. Запоріжжя, 69071, код ЄДРПОУ 36141483) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області № 0003780506 від 20.03.2020 (форма Р ), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, за основним зобов`язанням 52 141, 00 грн. та штрафними санкціями 26 070, 50 грн., а загалом донараховано 78 211, 50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області № 0003790506 від 20.03.2020 (форма Р ), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 57 934, 00 грн. та штрафними санкціями 28 967, 00 грн, а загалом з вказаного податку донараховано 86 901, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідролайн Контрол" (вул. Чарівна, буд. 42, кв. 73, м. Запоріжжя, 69071, код ЄДРПОУ 36141483) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 70 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.11.2020.

Суддя А.В. Сіпака