Рішення

від 02.11.2020 по справі 480/3757/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року Справа №480/3757/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненка О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3757/20 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20.05.2020 року подала до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - сільська рада, Відповідач) заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області в масиві земельної ділянки з кадастровим номером 5923581700:03:001:0282. 10.06.2020 року заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 року розглянуто Вільшанською сільською радою Недригайлівського району Сумської області на 38 сесії 7 скликання та прийнято рішення № 38/24 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ". Відповідно до п. 1 вказаного рішення сільська рада вирішила надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,30 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів.

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 10.06.2020 року № 38/24 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 "; зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву позивача від 20.05.2020 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував. Вказав, що Вільшанська сільська рада розглядаючи заяву ОСОБА_1 діяла виключно в межах норм чинного законодавства та в інтересах місцевої громади. Депутати виходили з того, що земельна ділянка на яку претендує позивач на даний час використовується жителями територіальної громади під пасовище для великої рогатої худоби і інших домашніх тварин (коні, кози, вівці). Відповідачем зазначено, що Вільшанська сільська рада планує розвиток тваринництва серед членів територіальної громади, та не може допустити відсутність пасовищ для великої рогатої худоби на землях громади.

На вказаний відзив представник позивача надала відповідь, у якій з доводами сільської ради не погоджується та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, щодо прийнятого рішення, представник зазначила, що воно взагалі не містить будь-яких обґрунтувань зменшення бажаної до відведення земельної ділянки з 2,0 га до 0,3 га. При цьому ОСОБА_1 є членом територіальної громади Вільшанської сільської ради, оскільки село Мірки Недригайлівського району входить до складу Вільшанської об`єднаної територіальної громади, а тому твердження відповідача про першочергове забезпечення інтересів членів територіальної громади не відповідає дійсності.

Також представник позивача зазначила, що згідно інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5923581700:03:001:0282 площею 8,6912 га має цільове призначення - землі запасу, а громадські пасовища можуть створюватись на землях загального користування.

Крім того, представник позивача звернулась до суду з клопотанням, у якому просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач звернулась до Сільського голови Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області із заявою від 20.05.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташована на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (кадастровий номер 5923581700:03:001:0282 ) із земель запасу комунальної власності. (а.с. 12).

Вільшанською сільською радою було підготовлено проект рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів. (а.с. 14).

Однак, 10.06.2020 року Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області прийняла рішення № 38/24, яким надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, однак замість попередньо визначеного розміру земельної ділянки в 2,0 га, позивачу було надано дозвіл на 0,3 га (а.с. 16).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За частинами 3-4 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, позивач просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, однак спірним рішенням їй було надано дозвіл на 0,3 га.

При цьому рішення сільської ради від 10.06.2020 № 38/24 не містить жодних обґрунтувань зменшення площі земельної ділянки, яка планується до відведення з 2 га до 0,3 га, в тому числі тих, які передбачені нормою ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином сільська рада безпідставно відмовила позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки в розмірі різниці між бажаною площею в 2,0 га та площею на яку надано дозвіл в розмірі 0,3 га.

Суд вважає необґрунтованими твердження Вільшанської сільської ради стосовно мотивів прийняття спірного рішення, викладених у відзиві на позов, а саме перебування бажаної земельної ділянки в користуванні жителів територіальної громади під пасовище для худоби, так як наведені обставини не підтверджені належними доказами як то рішенням сільської ради про надання земельної ділянки у користування, витягом з державного реєстру про реєстрацію відповідного права користування землею тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що підстави для відмови, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не зазначені як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у оскаржуваному рішенні, а відтак, посилання відповідача на них є безпідставними.

За таких обставин суд вважає, що Вільшанська сільська рада протиправно відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно поданої 20.05.2020 року заяви.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, наведених обставин судом не встановлено, а у рішенні тридцять восьмої сесії сьомого скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 10.06.2020 року № 38/24 взагалі відсутні мотиви його прийняття і підстави задоволення заяви позивача. З огляду на вказане, суд не досліджував чи дотримано позивачем усі умови для надання дозволу, а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 по справі №803/1067/17, яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 10.06.2020 року № 38/24 та вважає за необхідне зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у вказаному рішенні.

Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правову допомогу, представником позивача подані договір про надання правової допомоги від 16.06.2020 року (а.с. 9), доповнення до договору від 17.07.2020 року, акт виконаних робіт від 17.07.2020 року, квитанція до прибуткового касового ордеру від 17.07.2020 року № 12 на суму 3000,00 грн. (а.с. 49, 50).

При цьому суд зазначає, що копія акту виконаних робіт від 17.07.2020 року містить перелік послуг, наданих позивачу адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги, однак в акті відсутні витрати часу, на вчинення відповідних дій, що позбавляє суд можливості співвіднести характер таких дій з витраченим на нього часом та оплатою за таку послугу адвоката.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Слід зауважити, що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги є справою незначної складності, така справа розглянута судом без виклику сторін та проведення судових засідань, зважаючи на те, що адвокатом не надано підтверджень обсягу часу, витраченого на правничу допомогу позивачу, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає витрати в розмірі 3000,00 грн. не співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом послуг.

Таким чином, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання представника позивача та відшкодувати позивачу судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1000,00 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області суму судового збору в розмірі 840,80 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять восьмої сесії сьомого скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 10.06.2020 року № 38/24 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області (42127, Сумська область, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1-А, код ЄДРПОУ 04388478) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.05.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області із земель запасу комунальної власності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (42127, Сумська область, Недригайлівський район, с. Вільшана, вул. Київський шлях, 1-А, код ЄДРПОУ 04388478) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя О.В. Соп`яненко