Постанова

від 29.10.2020 по справі 160/12384/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12384/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Віхрова В.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Консул до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Консул звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 №000711503 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов`язанням +6014729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 503 682,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 №000721503 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість: за податковим зобов`язанням +5664822,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 832 411,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 №000713503 (форма "ПН"), яким зобов`язано сплатити штраф (50%) за платежем ПДВ на суму 17402,73 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 №000716503 (форма "Ш"), яким зобов`язано сплатити штраф (10%) за платежем ПДВ на суму 14090,40 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 №000715503 (форма "Ш"), яким зобов`язано сплатити штраф (20%) за платежем ПДВ на суму 37518,69 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 р. №0007213307 (форма "Д"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб: за податковими зобов`язаннями +62492,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46869,38 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 №0007203307 (форма "ПС"), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн. за подання не в повному обсязі розрахунку за формою №1-ДФ.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 №0007223307 (форма "Д"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору: за податковими зобов`язаннями +4270,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3202,73 грн.

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 №0007193307 про застосування штрафних санкцій у розмірі 32560,81 грн. за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату недоїмки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 №Ю-0007183307 на суму 65565,23 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.10.2019 №000407503 (форма "ПС") про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.11.2019 №0007063307 (форма "ПС") про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про незгоду з висновками, що відображені в Акті перевірки і вважає, що контролюючий орган прийняв податкові повідомлення - рішення, які суперечать законодавству з питань оподаткування та вийшов за межі своєї компетенції, встановленої чинним законодавством України. Планову виїзну перевірку та оформлення її результатів у формі Акту перевірки, здійснено ГУ ДПС у Дніпропетровській області з порушенням норм податкового права. На думку позивача, правові підстави для визначення контролюючим органом податкових зобов`язань відсутні та ґрунтуються на хибних доводах перевіряючих, які повністю спростовуються наданими поясненнями та первинними документами, що долучені до позову, а також були надані під час проведення перевірки. Первинні та бухгалтерські документи, як вказує позивач, свідчать про дотримання спеціальних норм щодо документального підтвердження факту правомірності формування позивачем валових витрат та витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ по операціях зі спірними контрагентами, які були предметом перевірки. Спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що на думку позивача, є свідченням добросовісності підприємства при здійсненні спірних господарських операцій. З огляду на помилкові висновки за наслідками перевірки, не врахування відповідачем фактичних обставин позивач вбачає достатніх правових підстав для скасування прийнятих ГУ ДПС у Дніпропетровській області рішень, які звернені до оскарження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що надані позивачем договори, податкові накладні, акти наданих послуг не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій, адже акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені загально, без урахування саме виробничих процесів, калькуляції витрат, з наданих документів неможливо з`ясувати, в чому полягали будівельно-монтажні роботи, які дії проведені в межах надання таких послуг, яким чином здійснювалась калькуляція ціни, де саме надавались ці послуги, їх місцезнаходження. До того ж, не можливо з`ясувати, які саме матеріальні та трудові ресурси були задіяні при виконанні будівельно-монтажних робіт та здійсненні реконструкції. По-друге, позивачем не спростовано наданих контролюючим органом відомостей про відсутність у вищезазначених контрагентів основних засобів, технічного обладнання, трудових ресурсів, достатніх для здійснення господарської діяльності. По-третє, не вмотивовано позивачем належним чином за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між ним та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь. По-четверте, з огляду на дані ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Інвест-Груп-Солюшн є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. З огляду на зазначене, не зрозумілим є придбання послуг з будівельно-монтажних робіт/виготовлення та встановлення металоконструкцій у контрагента, який взагалі не спеціалізується по виду діяльності, зазначеному в актах наданих послуг.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у періоді з 30.09.2019 по 21.10.2019, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Будівельна Компанія Консул з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства контроль якого покладено на органи ДПС, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів установлених законом за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт №6732/04-36-05-03/35458329 від 28.10.2019, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135. ст. 135 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 6 014 729 грн., в т.ч.: за 2016 рік на суму 658 229 грн.; за 2017 рік на суму 105 600 грн.; за І квартал 2018 року на суму 633 750 грн.; за ІІІ квартал 2018 року на суму 165 000 грн.; за IV квартал 2018року на суму 675 000 грн.; за І квартал 2019 року на суму 750 006 грн.; за II квартал 2019року на суму 3 027144 грн.;

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 5 969 307 грн., в т.ч.: січень 2016 року на суму 64 262 грн.; лютий 2016 року на суму 81 594 грн.; березень 2016 року на суму 77 348 грн.: квітень 2016 року на суму 58 715 грн.; травень 2016 року на суму 102 058 грн.; червень 2016 року на суму 23 456 грн.; липень 2016 року на суму 16 948 грн.; вересень 2016 року на суму 18 499 грн.; жовтень 2016 року на суму 41 070 грн.; листопад 2016 року на суму 1133 грн.; грудень 2016 року на суму 202 429 грн.; січень 2017 року на суму 960 грн.; лютий 2017 року на суму 42 786 грн.; червень 2017 року на суму 185 грн.; липень 201 7 року на суму 747 грн.; серпень 2017 року на суму 724 грн.; вересень 2017 року на суму 761 грн.; жовтень 2017 року на суму 778 грн.; листопад 2017 року на суму 118 102 грн.; грудень 2017 року на суму 886 грн.; січень 2018 року на суму 57 374 грн.; лютий 2018 року на суму 21 8 750 грн.: березень 2018 року на суму 154 276 грн.; квітень 2018 року на суму 140 726 грн.: червень 2018 року на суму 2394 грн.: вересень 201 8 року на суму 2 214 грн.: листопад 2018 року на суму 1499 грн.; грудень 2018 року на суму 997 грн.; січень 2019 року на суму 284 178 грн.; лютий 2019 року на суму 384 337 грн.; березень 2019 року на суму 167 846 грн.; квітень 2019 року на суму 767 805 грн.: травень 2019 року на суму 1 76 800 грн.; червень 2019 року на суму 2 756 670 грн.;

-завищення ряд. 21 Сума завищення від 'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2018 року на суму 3300 грн., за травень 2018 року в сумі 185 241 грн.;

-завищення ряд. 20.1 Сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість всього на суму 47 323 грн., в т.ч. за липень 2018 року на суму 2472 грн., за серпень 2018 року на суму 1426 грн. та за жовтень 2018 року на суму 43 425 грн.;

3. п.201.1 та п.201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого підприємством несвоєчасно здійснено та не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ.

4. пп.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 та п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57 ПКУ, перевіряємим підприємством не своєчасно сплачено нараховані суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПКУ;

5. абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 16.2 ст. 176 ПКУ, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 65 419,84 грн., в т.ч. по періодам: липень 2016 - 333,71 грн., вересень 2016 - 2593,62 грн., жовтень 2016 - 14011,02 грн., листопад 2016 - 1491,61 грн., грудень 2016 - 1148,70 грн., січень 2017 - 1264,42 грн., лютий 2017 - 1035,54 грн., червень 2017 - 244,05 грн. липень 2017 - 984,04 грн, серпень 2017 - 952,93 грн, вересень 2017- 1002,53 грн., жовтень 2017 - 1024,68 грн., листопад 2017 - 1013,20 грн., грудень 2017 - 1 167,26 грн., січень 2018 - 930,64 грн., лютий 2018 - 2743,66 грн., березень 2018 - 2857,32 грн., квітень 2018 - 1667,88 грн., травень 2018 - 2312,10 грн., червень 2018 - 3152,62 грн., липень 2018 - 3255,69 грн., серпень 2018 - 1878,46 грн., вересень 2018 - 2916,34 грн., жовтень 2018 - 2314,87 грн., листопад 2018 - 1974,06 грн., грудень 2018 - 1313,04 грн., січень 2019 - 1112,73 грн., лютий 2019 - 1320,73 грн., березень 2019 - 1543,40 грн., квітень 2019 - 1274,49 грн., травень 2019 -2 370,79 грн., червень 2019 - 2213,71 грн.;

6. абз. б п. 176.2 ст. 176 ПКУ, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1- ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за період ІІІ кв. 2016 р. - II кв. 2019 р. не в повному обсязі, без відображення отриманого додаткового блага у вигляді безоплатно отриманого та використаного на власні потреби пального на загальну суму 298 023,75 грн. фізичною особою - працівником підприємства ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. (за ознакою доходів фізичних осіб 126 );

7.абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164. п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168. абз. а п. 176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 4470,33 грн., у тому числі по періодам: липень 2016 - 22,80 грн., вересень 2016 - 177,23 грн., жовтень 2016 - 957,42 грн., листопад 2016 - 101,93 грн., грудень 2016 - 78,49 грн., січень 2017 - 86,40 грн., лютий 2017 - 70,76 грн., червень 2017 - 16,68 грн., липень 2017 - 67,24 грн., серпень 2017 - 65,12 грн., вересень 2017 - 68,51 грн, жовтень 2017 - 70,02 грн., листопад 2017 - 69,24 грн., грудень 2017 - 79,76 грн., січень 2018 - 63,59 грн., лютий 2018 - 187,48 грн., березень 2018 - 195,25 грн., квітень 2018 - 113,97 грн., травень 2018 - 157, 99 грн., червень 2018 - 215,43 грн., липень 2018 - 222,47 грн.. серпень 2018 - 128,36 грн., вересень 2018 - 199,28 грн., жовтень 2018 - 158,18 грн., листопад 2018 - 134,89 грн., грудень 2018 - 89,72 грн., січень 2019 - 76,04 грн., лютий 2019 - 90,25 грн., березень 2019 - 105,47 грн., квітень 2019 - 87,09 грн., травень 2019 - 162,00 грн., червень 2019 - 151,27 грн.;

8. ч.2 ст.6 та ч,8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 6149,90 грн., у тому числі по періодам: лютий 2019 - 2957,30 грн., березень 2019 - 3192,60 грн.;

9. п.1 ч.1 ст.4, п.2 ст.6. п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 65565,23 грн. із додаткового блага у вигляді безоплатно отриманого та використаного на власні потреби пального на загальну суму 298 023,75 грн. фізичною особою - працівником підприємства ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2019 р. у т.ч. по періодам: липень 2016 - 334,45 грн., вересень 2016 - 2599,38 грн., жовтень 2016 -14 042,16 грн., листопад 2016 - 1494,93 грн., грудень 2016 -1151,25 грн., січень 2017 - 1267,23 грн., лютий 2017 - 1037,84 грн., червень 2017 - 244,60 грн., липень 2017 - 986,22 грн., серпень 2017 - 955,05 грн., вересень 2017 - 1004,76 грн., жовтень 2017 - 1026,96 грн, листопад 2017 - 1015,45 грн., грудень 2017 - 1169,86 грн., січень 2018 - 932,71 грн., лютий 2018 - 2749,76 грн., березень 2018 - 2863,67 грн., квітень 2018 - 1671,58 грн., травень 2018 - 2317,24 грн., червень 2018 - 3159,62 грн., липень 2018 - 3262,92 грн., серпень 2018 - 1882,64 грн., вересень 2018 - 2922,82 грн., жовтень 2018 - 2320,02 грн., листопад 2018 - 1978,45 грн., грудень 2018 - 1315,96 грн., січень 2019 - 1115,20 грн., лютий 2019 - 1323,67 грн., березень 2019 - 1546,83 грн., квітень 2019 - 1277,32 грн., травень 2019 - 2376,06 грн., червень 2019 - 2218,63 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 18.11.2019 р. №000711503 (форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов`язанням +6 014 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 503 682,25 грн.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 р. №000721503 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість: за податковим зобов`язанням +5664822,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 832 411,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 р. №000713503 (форма "ПН"), яким зобов`язано сплатити штраф (50%) за платежем ПДВ на суму 17402,73 грн.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 р. №000716503 (форма "Ш"), яким зобов`язано сплатити штраф (10%) за платежем ПДВ на суму 14090,40 грн.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2019 р. №000715503 (форма "Ш"), яким зобов`язано сплатити штраф (20%) за платежем ПДВ на суму 37518,69 грн.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 р. №0007213307 (форма "Д"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб: за податковими зобов`язаннями +62492,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46869,38 грн.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 р. №0007203307 (форма "ПС"), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн. за подання не в повному обсязі розрахунку за формою №1-ДФ.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 р. №0007223307 (форма "Д"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору: за податковими зобов`язаннями +4270,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3202,73 грн.

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.10.2019 р. №000407503 (форма "ПС") про застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.11.2019 р. №0007063307 (форма "ПС") про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.

- рішення №0007193307 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 32560,81 грн. за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- винесено вимогу про сплату недоїмки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 р. №Ю-0007183307 на суму 65565,23 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є :83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідні вимоги містить і Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996).

Згідно зі ст. 2 Закону №996 дія цього Закону поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно правових форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Статтею 9 цього Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому статтею 4 Закону №996 встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Згідно з до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт, послуг з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Так з матеріалів справи вбачається, що на формування показників доходу за період 01.01.2016 року по 30.06.2019 року мало вплив здійснення операцій з реалізації будівельно-монтажних робіт, робіт з реконструкції, металопродукції будівельних матеріалів тощо.

Перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності показників за період з 01.01.2016 по 30 06.2019 встановлено його заниження всього на суму 33 415 161 грн. в т.ч.:

-за 2016 рік на су му 3 656 828 грн.,

- за 2017 рік на су му 586 667 грн.,

-за І квартал 201 8 року на суму 3520833 грн.,

- за IIІ квартал 2018 року на суму 916667 грн.;

-за IV квартал 2018 року на суму 3 750 000 грн.,

- за І квартал 2019 року на суму 4 166 702 грн.,

- за ІІ квартал 2019 року на суму 16 817 464 грн.,

В ході проведення перевірки ТОВ БК Консул встановлено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, а саме:

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Промстрой Технолоджі (код ЄДРПОУ 42226035) здійснювалися на підставі договору №1608 від 16.08.2018 р. на виконання умов якого, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Строй - Компані ЛТД (код 41634000) здійснювалися на підставі договору №21117 від 02.11.2017 р., на виконання умов якого, виписано податкові, накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Будгруп - СК (код 41635114) (код ЄДРІІОУ 42226035) здійснювалися на підставі договору №050318 від 05.03.2018 р., на виконання умов якого, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ БК Елізіум (код 40462777) здійснювалися на підставі договору підряду №2009 від 20.09.2016 р., на виконання умов якого виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Прайд Билд (код 42450281) здійснювалися на підставі договору підряду №140119 від 14.01.2019. на виконання умов якого, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ БП Вершина (код 42459305) здійснювалися на підставі договорів підряду №4-2019 від 18.03.2019 р., №5-2019 від 18.03.2019 р., №6-2019 від 18.03.2019 р., №7-2019 від 18.03.2019 р. на виконання умов яких, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Інвест - Груп - Солюшн (код 39990983) здійснювалися на підставі договорів підряду№101/16 від 10.01.2016 р., №011116 від 11.01.2016 р., на виконання умов яких, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Монтажтехпром (код 31782505) здійснювалися на підставі договорів підряду №2005/01 від 20.05.2019 р., №2005/02 від 20.05.2019 р., №2005/3 від 20.05.2019 р., №2005/4 від 20.05.2019 р., №02.05/4 від 02.05.2019 р., №02.05/1 від 02.05.2019 р., №2204/1 від 22.04.2019 р., №02.05/5 від 02.05.2019 р., на виконання умов яких, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ АБК Аркадаінвест (код 42554356) здійснювалися на підставі договорів підряду №0103/2 від 01.03.2019 р., №43 від 28.01.2019 р., №32 від 25.01.2019 р., №29 від 17.01.2019 р., №21 від 15.01.2019 р. та договору поставки №71 від 13.03.2019 р., на виконання умов якого виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ БП Комфортмонтаж (код 42878498) здійснювалися на підставі договорів поставки №2805/2 від 28.05.2019 р., №2805/1 від 28.05.2019 р., №2805/3 від 28.05.2019 р., №2805/4 від 28.05.2019 р., №168 від 27.05.2019 р., №167 від 27.05.2019 р., №145 від 14.05.2019 р., №146 від 14.05.2019 р. на виконання умов яких, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Група компаній Фьюжн (код 32588064) здійснювалися на підставі договору про поставку та надання послуг №02122016 від 02 грудня 2016, на виконання умов якого, виписано податкові накладні та акти надання послуг;

- Взаємовідносини ТОВ БК Консул з ТОВ Жордон (код 39773173) здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу №1403 від 14.03.2016 р. на виконання умов якого, виписано податкові накладні та акти надання послуг.

По даним контрагентам, контролюючим органом встановлено відсутність належного матеріально-технічного оснащення, відсутність необхідних технічних засобів та необхідної кількості працівників для виконання укладених угод. Також відповідачем не встановлено придбання будівельних чи ремонтно-реконструційних послуг, по ланцюгу постачання, що свідчить про відсутність фактичного та реального виконання укладених договорів.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження реальності господарських операцій з даними контрагентам позивачем надано копії: договорів підряду; договорів оренди, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, журналів-ордерів, оборотних відомостей, журналів-ордерів, декларацій та сертифікатів відповідності, актів здачі-прийняття робіт, платіжні документи та ін.

Оплата за отриманий товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальників послуг у безготівковому порядку.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб`єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовується відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Контролюючий орган, з метою підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами зазначив, що формування активів отримано від джерела невідомого походження, а тому первинні документи за вказаними операціями не можуть бути використані при формування податкової звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств. З наведеними висновками колегія суддів не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угоди та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особа та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за таким договором у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту за спірними операціями з контрагентами та формування фінансового результату до оподаткування (прибуток).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень посилається на дані Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами дослідження яких відповідач не встановив ланцюга постачання ТМЦ.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на прибуток до витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Крім того, матеріали справи містять докази, що роботи, послуги та будівельні матеріали, які були придбані ТОВ БК КОНСУЛ у контрагентів (ТОВ Будгруп -СК , ТОВ Строй - Компані ЛТД , ТОВ АБК Аркадаінвест , ТОВ Будівельна компанія Елізіум , ТОВ Прайд Билд , ТОВ БП Вершина , ТОВ Промсторой Технолоджі , 'ГОВ Монтажтехпром , ТОВ Іннест - Груп - Солюшн , ТОВ Жордон , ТОВ Група компаній Фьюжн , ТОВ БП Комфортмонтаж ), були використані для виконання договорів зокрема з ТОВ АСТРА , ТОВ БПК АТЛАНТ , ТОВ ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА , ПрАТ ВФ Україна , ТОВ ДЕМИДІВСЬКИЙ ГРАНІТ , Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, ПрАТ Едем , ПрАТ ЕНЕРГОПРОМБУД , ПрАТ ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД , ПрАТ ІНТЕРКЕРАМА , ТОВ БП ПІВДЕНЬБУД , ТОВ РІТЕЙЛ- ДЕВЕЛОПМЕНТ .

Посилання скаржника на наявність досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, фігурантами яких є контрагенти позивача: ТОВ Будгруп -СК , ТОВ Строй - Компані ЛТД , ТОВ АБК Аркадаінвест , ТОВ Будівельна компанія Елізіум , ТОВ Прайд Билд , ТОВ БП Вершина , ТОВ Промсторой Технолоджі , ТОВ Монтажтехпром , ТОВ Інвест - Груп - Солюшн , ТОВ Жордон , ТОВ Група компаній Фьюжн , ТОВ БП Комфортмонтаж , колегією суддів відхиляються з огляду на те, що сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до висновків Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №808/2459/17, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З викладених у Акті перевірки обставин кримінальних справ не вбачається прямого чи опосередкованого зв`язку позивача та його контрагентів, при цьому вироки у означених кримінальних справах відсутні. З огляду на що такі докази не є належними доказами в розумінні КАС України і не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Щодо відображення витрат на паливо, яке надавалось працівникам підприємства.

Так, податковим органом було виявлено порушення платника податку в частині використання паливно-мастильних матеріалів не у господарській діяльності такого платника (в частині ПДВ). А саме, у періоді з 01.07.2016 по 30.06.2019 директору Товариства надано додаткове благо (у вартості отриманого та використаного, на власні потреби, пального, яке відбувається на підставі шляхових листів, які складаються за кожен місяць окремо, без щоденної деталізації поїздок (не зазначено маршрут та кілометраж) на загальну суму 298023,75 грн. (у т.ч. ПДВ 49670,63 грн.).

Відповідно до Посадової інструкції директора підприємства (додатку №221) до його посадових обов`язків (як директора) відноситься виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, пов`язаних із контролем фінансово-господарської діяльності товариства, а саме: директор підприємства визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства.

Відрядний характер роботи директора товариства, що передбачає мобільне його переміщення для здійснення своєчасного контролю за виконанням робіт та наданням послуг, які здійснювались товариствам в межах його статутної діяльності, свідчить про обґрунтованість списання даних витрат на пальне, к таких, що здійснені в межах здійснення господарської діяльності.

Крім того, подорожні листи (які складалися в останній календарний день кожного місяця окремо по кожному ТЗ), містять відомості щодо маршруту, кількість виданого палива, показники спідометру при виїзді та при поверненні із зазначенням залишків пального; загальні, нормовані та фактичні показники роботи ТЗ.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності деталізації маршруту та кілометражу у подорожніх листах спростовується змістом останніх.

Наявні у позивача подорожні листи засвідчують факт використання ТЗ при здійсненні господарської діяльності відповідно до норм, установлених наказами керівника підприємства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування податкового зобов`язання на суму ПДВ - 16611,00 грн. за період діяльності товариства з липня 2016 року по лютий місяць 2017 року (останній місяць для донарахування суми ПДВ, перед першим фактичним місяцем списання - червнем 2017 р.) на підставі п. 198.5 ст. 198 ПКУ по списаному паливу.

Щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 50% за платежем ПДВ на суму 17 402,73 грн.

Так, перевіркою встановлено порушення товариством н. 201.1, н.2.01.10 ст. 201 ПКУ, а саме - не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) з Єдиному реєстрі податкових накладних (по нарахованим відповідачем податковим зобов`язанням по ПДВ па підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодекс) України па суму ПДВ у складі податкового кредиту придбаного пального, що було використано директором Товариства на власні потреби). У зв`язку із чим, застосовано штраф у розмірі 50% від суми донарахованого ПДВ на загальну суму 24 835,38 грн., за період з липня 2016 р. по червень 2019 р.

Судом першої інстанції встановлено, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 18.11.2019 р. №000713503 (форма ПН ), яким було зобов`язано сплатити штраф 50% за платежем ПДВ, відповідачем застосовано штраф у розмірі 17 401,73 грн., що відрізняється від того, що розрахований відповідачем у Акті перевірки (24 835,38 грн.).

Крім того відрізняється період, за який застосовано штрафні санкції, а саме: у Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення зазначено період січень 2017 р, - червень 2019 р., а в Акті перевірки посадові особи зазначили період липень 2016 р. - червень 2019 р.

Пояснень щодо вказаних розбіжностей скаржником не надано. Разом з тим, згідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Уразі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно до приписів ст.19 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Відповідно до визначених законом функцій, у відповідності до положень ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи податкового органу зобов`язані вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.

Проте, всупереч наведеному, податковим органом не прийнято до уваги надані позивачем пояснення та первинні документи. Не відображена дана інформація в акті перевірки, не застосована під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Та крім того, обґрунтовуючи наявність даного правопорушення, відповідачем жодним чином не вказано, з яких підстав вказано різні періоди донарахування ПДВ, розраховано різні суми штрафних санкцій, тощо. Тобто відповідачем жодним чином не обґрунтовано ані факту виявленого порушення, ані наявності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо застосування до позивача штрафів у розмірі 10% та 20% на суму 17688,77 грн. та 137199,26 грн.

В якості правового обґрунтування щодо необхідності застосування до позивача штрафної санкції на загальну суму 154 888,03 гри., в Акті перевірки зазначено про порушення п.57.1 та п. 57.3 ст. 57 ПКУ, а саме встановлено несвоєчасне надходження податку на додану вартість .

Так, відповідно до п. 126 ст. 126 ПКУ у разі, якщо платник не сплачує узгоджену суму грошовою зобов`язання, такий платник притягується до відповідальності у формі штрафу: при затримці до 30 календарних днів - 10% від суми податкового боргу, більше 30 календарних днів - 20% від суми боргу.

В Акті перевірки відповідачем наведений розрахунок суми штрафу 154 888,03 грн.

14090,40 грн. - за податкову декларацію з ПДВ №9298532425 від 09.02.2018 у складі загальної суми 17688,77 грн. податкового повідомлення-рішення від 18.11.2019 №000716503 (форма III ), яким зобов`язано сплатити штраф (10%) за платежем ДПВ;

37518, 69 грн. - за податкову декларацію з ПДВ №9072002624 від 19.04.2018 у складі загальної суми 137 199,26 грн. податкового повідомлення - рішення ід 18.11.2019 №001715503 (форма Ш ), яким зобов`язано сплатити штраф (20%) за платежем ПДВ.

09.02.2018 ТОВ БК Консул з запізненням подало до податкового органу декларацію з ПДВ за грудень 2017 р., згідно якої до сплати було задекларовано 145 393 грн.

12.02.2018 товариством у строк подано декларацію з ПДВ за січень 2018 року, у рядку 20.1 Зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ якої було задекларовано від`ємне значення 140 904.00 грн.

Отже, станом на 01.02.2018 у ТОВ БК КОНСУЛ податкового боргу не існувало, оскільки ще не було подано декларацію з ПДВ за грудень 2017 року.

19.06.2018 товариством було подано до податкового органу декларацію з ПДВ за травень 2018 року, в якій було задекларовано від`ємне значення 348 033,00 грн., з яких 295172,00 грн. було зазначено у рядку 20.1 Зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ .

23.06.2018 позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ, в якому скасовувався рядок 20.1 із цією величиною.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , стосовно того, що позивач самостійно та своєчасно здійснив коригування суми ПДВ, а отже, штрафні санкції відповідачем застосовані неправомірно. Доказів протилежного скаржником не надано.

Також, за результатами перевірки встановлено, що підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб доходу у вигляді безоплатно отриманого та використаного на власні потреби пального на загальну сум 298023,75 грн. фізичною особою - працівником підприємства ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, чим порушено абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, абз. а п.176.2 ст.176 ПКУ.

Сума не утриманого та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб складає 65419,84 грн.

Похідними від порушення, зазначеного вище, є донарахування, пов`язані зі сплатою військового збору та єдиного внеску.

Так, перевіркою правильності нарахування ТОВ БК Консул єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено його заниження, а саме: в результаті перевірки встановлено, що підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 65565,23 грн. із додаткового блага у вигляді безоплатно отриманого та використаного на власні потреби пального на загальну суму 298023,75 фізичною особою працівником підприємства ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, чим порушені п.1 ч. 1 ст. 4, п.2 ст. 6, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Перевіркою встановлено порушення ч.2 ст.6 та ч.8 ет.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 6149,90 грн.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування і єдиного внеску на платників, які дону спіли зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, ТОВ БК Консул за період, що перевірявся з 01.01.2016 по 30.06.2019 нараховано військового збору, що підлягає сплаті у сумі 51631,69 грн.

В результаті перевірки встановлено, що підприємством не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір, чим порушено абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164. п. 167.1 ст. 167. пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168. абз. а п. 176.2 ст. 176. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Сума не сплаченого до бюджету військового збору складає 4470,33 грн.

За наслідками висновків Акту перевірки, у зв`язку із чим ТОВ БК Консул було донараховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 65565,23 грн.

Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0007193307 від 12.11.2019 до позивача було застосовано штрафні санкції в сумі 32560,81 грн. на підставі п. 3 ч.11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Також, на суму донарахованого ЄСВ 65565,23 грн. ГУ ДПС у Дніпропетровській області 12.11.2019 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми Ю №0007183307.

Щодо додаткового блага, як визначено контролюючим органом пальне, що списувалось на витрати господарської діяльності - як пальне для автомобіля на якому пересувався директор товариства по виробничим потребам, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що дані витрати є витратами господарської діяльності, а не додатковим благом фізичної особи, а отже в даному випадку підстав для донарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору не виникають.

Щодо податкової вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПКУ, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вимогу сплату недоїмки на суму 65 565,23 гри. було прийнято Відповідачем у той самий день що й рішення №0007193307 від 12.11.2019 про застосування фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 32 560,81 грн. ТОВ БК КОНСУЛ отримано вимогу про сплату боргу 26.11.2019.

Отже, податкові зобов`язання, за якими складено податкову вимогу є неузгодженими, подана до оскарження у встановлений 10-денний строк. А отже на час винесення податкової вимоги зазначена податковим органом сума зобов`язання не вважається податковим боргом в розумінні вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров