Постанова

від 27.10.2020 по справі 580/280/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/280/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.Г.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю

представника позивача: Кирман О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень (далі по тексту - позивач, ТОВ Група компаній з вантажних перевезень ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2019 року № 000242506, № 000244506, № 000245506.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Група компаній з вантажних перевезень зареєстроване як юридична особа 29.04.2013 року, код ЄДРПОУ 38715304 та є платником податку на додану вартість.

Наказом Головного управлінням ДПС у Черкаській області № 318 від 01.11.2019 року призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Група компаній з вантажних перевезень з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за лютий - квітень 2017 та з ТОВ РОЯЛ КОМЕРС за травень-червень 2018 (далі по тексту - контрагенти позивача); показників фінансової звітності з їх відображенням в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2017 та 2018 роки.

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами складено акт перевірки від 16.10.2019 року № 43/23-00-05-0606/38715304, у якому зроблено висновки порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

1. Вимог п.44.1, п. 44.2, п.44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами і доповненнями), п.8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73. п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 Зобов`язання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 203112., в тому числі на суму 188 667 грн. за 2017 та на суму 14 445 грн. за 2018 рік;

2. Вимог п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями, п.2.4 Наказу № 88, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 205 892 грн., в тому числі за лютий 2017 у сумі 22 561 грн., за березень 2017 у сумі 109 041 грн. та за квітень 2017 у сумі 74 290 грн.;

3. Вимог пп. 5 п. 4. Розділу II Податковий кредит Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 року № 21, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.01.2016 за №159/28289, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) за квітень 2017 на суму 3 739 грн. та за червень 2018 на суму 16 050 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, ГУ ДПС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2019 року №000242506, №000244506 та №000245506 (далі по тексту - оскаржувані ППР).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 01.12.2019 року № 32348/6/99-99-11.04.01-25, оскаржувані ППР залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані ППР, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність фінансово - господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ РОЯЛ КОМЕРС , а з наданих позивачем первинних бухгалтерських документів не прослідковується рух активів між позивачем та його контрагентами, які мали наслідком зміну майнового стану позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо наявності процедурних порушень при призначенні і проведенні перевірки позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення позапланової перевірки, то, оцінці підлягають обставини наявності або відсутності порушень, викладених в Акті перевірки.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/1113/16 від 13.03.2018 року та по справі № 807/2062/17 від 21.02.2019 року.

Щодо встановлених порушень, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтвердженні митними деклараціями п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу вказаних правових положень вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 року у справі № 813/2429/15, відповідно до яких, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Отже, обов`язок суду полягає у встановленні реальності з`ясування факту, чи справді суб`єктом отримано відповідні роботи та послуги від указаних у первинних документах контрагентів.

Уданому випадку, варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками-контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

Як вірно встановлено судом першої та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору про надання консультаційних послуг та послуг зі складання звітності від 03.01.2017 року № 03/01/2017 укладеного між ТОВ Група компаній з вантажних перевезень (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), останній зобов`язується своїми засобами та на власний ризик надати замовнику платні послуги, а саме: ведення Книги доходів та витрат, складання і подання звітності за переліком, що кожного місяця визначається замовником, консультування замовника з питань оподаткування.

Відповідно до договору генерального транспортного експедирування від 03.01.2017 року №0301/17 ТОВ Група компаній з вантажних перевезень - експедитор доручає ФОП ОСОБА_1 - перевізнику здійснювати перевезення автомобільним транспортом вантажів третіх осіб відповідно до наданих експедитором замовлень по території України та іноземних держав.

На виконання умов договору, позивачем надано документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності з ФОП ОСОБА_1 акти надання транспортних та консультаційних послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які скріплені печаткою та наявні підписи ФОП ОСОБА_1 з однієї сторони та директора ТОВ Група компаній з вантажних перевезень ОСОБА_2 з іншої сторони, документи, які підтверджують оплату послуг.

Відповідно до актів надання послуг № 49 та 51 від 31.03.2017 року, податкових накладних № 49 та 51 від 31.03.2017 року надано консультаційні послуги ФОП ОСОБА_1 за березень на 48 944,90 грн. та 39 200 грн. відповідно.

На підтвердження господарських операцій по наданню транспортних послуг позивачем надані договори - заявки на перевезення вантажу автомобілем, ТТН, акти надання послуг, податкові накладні.

Також, відповідно до договору генерального транспортного експедирування від 08.05.2018 №08/05-тр ТОВ Група компаній з вантажних перевезень (Експедитор) доручає ТОВ Роял Комерс (Перевізнику) здійснювати перевезення автомобільним транспортом вантажів третіх осіб відповідно до наданих експедитором замовлень по території України та іноземних держав.

На підтвердження господарських операцій по наданню транспортних послуг позивачем надані договори - заявки на перевезення вантажу автомобілем, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, податкові накладні, договори оренди будівельних та інженерно-будівельних машин і устаткування ТОВ Роял Комерс з громадянами на оренду автомобілів, документи, які підтверджують оплату послуг.

Разом з тим, досліджуючи надані позивачем первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах останнього з контрагентами, суд апеляційної інстанції зазначає, що рух активів між вказаними підприємствами не прослідковується, зміна майнового стану позивача не вбачається.

Також, у запереченнях та в акті перевірки податковий орган посилається на вирок Печерського районного суду м. Київ від 18.06.2019 року № 757/30223/19-к по кримінальному провадженню № 32019100000000410, згідно якого ОСОБА_3 - засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ Роял Комерс (код ЄДРПОУ 41908526), якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України (посібництво у фіктивному підприємництві тобто у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності).

Дослідивши вищевказаний вирок, суд встановив, що ним дійсно визнано винною посадову особу ТОВ Роял Комерс у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.205 КК України, однак господарські відносини позивача та ТОВ Роял Комерс щодо надання транспортних послуг за договором не досліджувалися у даному вироку, а також відсутнє будь-яке посилання на визнання неправомірними взаємовідносин позивача та контрагента ТОВ Роял Комерс .

Посилання відповідача на свідчення зазначені в протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 03.08.2018 року є безпідставними, оскільки суду не надано доказів про постановлення обвинувального вироку у кримінальному провадження відносно вказаного контрагента.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги пояснення водіїв щодо здійснення перевезень, оскільки в них опитані підтверджують факти самих перевезень, проте, доказів договірних відносин з ФОП ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність реального підтвердження фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що в свою чергу, позбавляє права апелянта на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами.

Судом апеляційної інстанції враховуються висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 року в справі № 813/2429/15, щодо врахування при прийнятті судового рішення даної категорії справ, реальності господарських операцій, з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів; дослідження технічних можливостей контрагентів платника податків; наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів, у тому числі кваліфікованого персоналу; дослідження наміру підприємства на отримання позитивного економічного ефекту від оспорюваних господарських операцій за наслідками аналізу умов та обставин їх здійснення, тощо.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки податковий орган обґрунтовано дійшов висновку щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Група компаній з вантажних перевезень та ФОП ОСОБА_1 і ТОВ Роял Комерс , та як наслідок, правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій до позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін . Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній з вантажних перевезень - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 03.11.2020 року