Постанова

від 27.10.2020 по справі 640/20078/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20078/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Хмарській К.І.

за участю

представника позивача: Бондаренко Г.А.

представника відповідача: Грановської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткової постанови у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міліренс до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Міліренс звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.09.2019 року №1269975/41563511 про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 06.08.2019 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 06.08.2019 року, датою її фактичного подання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.09.2019 року №1269977/41563511 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 06.08.2019 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 06.08.2019 року, датою її фактичного подання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.09.2019 року №1269978/41563511 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 06.08.2019 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 06.08.2019 року, датою її фактичного подання;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.09.2019 року №1269982/41563511 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 06.08.2019 року;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 06.08.2019 року, датою її фактичного подання;

- стягнути судові витрати на користь позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ГУ ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року залишено без змін.

Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що під час перегляду судового рішення в апеляційній інстанції судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

22.09.2020 року на адресу суду надійшла заява представника ТОВ Міліренс Бондаренко Г.А. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи та поданої представником позивача заяви вбачається, що під час розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у місті Києві, ТОВ Міліренс понесено витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4700,00 грн.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Так, до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача додано наступні докази а саме: договір № 1 про надання правової допомоги від 16.08.2019, прайс-лист (додаток до Договору № 1), акт виконаних робіт № 5 від 21.09.2020 року та прибутковий касовий ордер № 2109 від 21.09.2020 року про сплату позивачем 4700,00 грн. на користь адвоката Бондаренко Г.А .

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги представника позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат, а саме: витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4700,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки представник позивача Бондаренко Г.А. була присутня під час розгляду даної справи по суті в суді апеляційної інстанції 13.10.2020 року та представляла інтереси позивача.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що ГУ ДПС у місті Києві не подано обґрунтовану заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу , в порядку ч. 6, 7 статті 134 КАС України.

У свою чергу, правовими положеннями ч. 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката , які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку, стягнення сплачених позивачем витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4700,00 грн. має відбуватися за рахунок відповідачів, пропорційно з кожного, які є суб`єктами владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242, 252, 308, 310, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267), пропорційно з кожного, шляхом їх безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міліренс (ІПН 41563511), витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 4700,00 грн. (чотири тисячі сімсот грн. 00 коп.).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 03.11.2020 року