Постанова

від 04.11.2020 по справі 679/77/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/77/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стасюк Р.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року (ухвалене в м. Нетішин) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулась до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

03 листопада 2020 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

04 листопада 2020 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні щодо вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, з урахуванням доводів викладених у відзиві, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що в 2012 році на замовлення ОСОБА_1 ліцензійним проектувальником - начальником КП Архітектурно-планувальне бюро Бондарцем В.І . був виготовлений проект по будівництву об`єкта, зокрема: реконструкції гаража в АДРЕСА_1 .

В грудні 2019 року начальником відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Форсюком В.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 03/2019 від 28.12.2019 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 1700 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що замовник реконструкції гаража здійснює будівельні роботи з недодержанням вимог пунктів 4.1, 4.3, 4.8 розділу 7,8 ДБН А. 3.1-5.2016 Організація будівельного виробництва , ДСТУ Б.В.2.8-43:2011 Огородження інвентарних площ і ділянок виконання будівельно-монтажних робіт , пунктів 6.19,8.28,8.49,8.50,8.51 ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , табл. 11.1 пункту 11.2 ДБН В.2.3-5-.2018 Вулиці та дороги населених пунктів , розділи 6,7,8 ДБН В. 1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва , розділи 4,5,6,7 ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві , розділи 5, 15 ДБНВ.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель і споруд .

Вважаючи вищезазначену постанову протиправно, позивач звернувся до суду для її скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено протиправність дій позивача під час здійснення будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При таких обставинах, суд вважає, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовом, а тому вважає можливим його поновити.

Частиною 1 статті 96 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд.

Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності спірної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що в 2012 році на замовлення ОСОБА_1 ліцензійним проектувальником - начальником КП Архітектурно-планувальне бюро Бондарцем В.І . був виготовлений проект по будівництву об`єкта, зокрема: реконструкції гаража в АДРЕСА_1 .

В грудні 2019 року начальником відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Форсюком В.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 03/2019 від 28.12.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 1700 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що замовник реконструкції гаража здійснює будівельні роботи з недодержанням вимог пунктів 4.1, 4.3, 4.8 розділу 7,8 ДБН А. 3.1-5.2016 Організація будівельного виробництва , ДСТУ Б.В.2.8-43:2011 Огородження інвентарних площ і ділянок виконання будівельно-монтажних робіт , пунктів 6.19,8.28,8.49,8.50,8.51 ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , табл. 11.1 пункту 11.2 ДБН В.2.3-5-.2018 Вулиці та дороги населених пунктів , розділи 6,7,8 ДБН В. 1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва , розділи 4,5,6,7 ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві , розділи 5, 15 ДБНВ.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель і споруд .

Відповідно до статті 1 Закону України Про будівельні норми (в редакції на час здійснення будівельних робіт) державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України Про будівельні норми (в редакції на час здійснення будівельних робіт) застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання державних будівельних норм здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (ч.5 ст.11 Закону України Про будівельні норми ).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов га обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Частиною 5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: і) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є:

1)містобудівні умови та обмеження;

2)технічні умови;

3)завдання на проектування.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержані містобудівні умови за обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до пункту 3.2. ДБН А.2.2.-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" визначено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Проектування та будівництво об`єкті здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1. отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2.розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону її експертизи;

3. затвердження проектної документації;

4. виконання підготовчих та будівельних робіт;

5.прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6.реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було досліджено матеріали справи та встановлено, що 26 липня 2012 року позивачу було затверджено проектну реконструкцію гаража, після чого позивач в серпні 2012 року подав до інспекції ДАБК у Хмельницькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована останнім.

Водночас, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує про допущене позивачем порушення, яке полягало в затверджені проектної документації без дотримання вихідних даних на проектування (на думку відповідача, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані 09.07.2012 року № 8, а проектна документація затверджена 26.05.2012 року, тобто до отримання цих документів).

Разом з тим, суд критично ставиться до вказаних доводів, оскільки вказана обставина спростовується самим проектом реконструкції гаража (запис про затвердження проектної документації зроблено 26.07.2012 року).

При цьому, відповідач повно і об`єктивно не дослідив під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставину того, що вказаний проект за своїм змістом повністю відповідає змісту містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 09.07.2012 року № 8, що свідчить про безпідставність вищезазначених доводів апелянта.

Крім того, відповідач у своїй скарзі зазначає, що судом також не взято до уваги, що ОСОБА_1 здійснює реконструкцію гаража з порушенням вимог законодавства, а саме розміщення гаража не відповідає містобудівній документації зокрема відповідно до генерального плану м. Нетішин, який затверджений рішенням 20 сесії 24 скликання Нетішинської міської ради від 29.04.2004 року № 1 Про затвердження проекту Коригування генерального плану міста Нетішин (у редакції на час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) на земельних ділянках де розміщено реконструйовані гаражі не передбачено будівництво багатоповерхових гаражів.

Разом з тим, суд зазначає, що вказана обставина спростовується містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки № 8, які відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, яка діяла на час надання містобудівних умов та обмежень) були надані 9 липня 2012 року управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Нетішинської міської ради для позивача за його зверненням. Зокрема, з п. 8 означених містобудівних умов і обмежень вбачається, що розміщення об`єкту не суперечить функціональному зонуванню, прийнятому в генеральному плані м. Нетішин. Коригування генерального плану міста Нетішин затверджено рішенням Нетішинської міської ради № 1 від 29 квітня 2004 року, що також свідчить про безпідставність доводів апелянта.

Також, колегія суддів звертає увагу, що більшість перелічених відповідачем у його постанові державних будівельних норм розпочали діяти уже після розроблення проекту реконструкції об`єкту будівництва та після фактичного виконання будівельних робіт, а перевірка здійснювалася 16 грудня 2019 року.

Таким чином, станом на час вчинення позивачем, на думку відповідача, порушення державних будівельних норм, про які зазначає відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення, акті перевірки № 01-07/38-19 від 16 грудня 2019 року та оскаржуваній постанові, не діяли вказані перелічені ним державні будівельні норми.

За приписом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано беззаперечних доказів вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.

Більше того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що під час апеляційного розгляду справи судом було встановлено, що за позивачем, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.09.2020 року, було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж, підставою якої була декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ХМ101200904225 видана 04.09.2020 року відділом містобудування, архітектури та благоустрою виконавчого комітету Нетішинської міської ради, що свідчить про те, що відповідач після затвердження усіх дозвільних документів фактично визнав відсутність в діях позивача порушень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 03/2019 від 28.12.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.