Постанова

від 23.09.2020 по справі 201/9236/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6340/20 Справа № 201/9236/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів -Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Теро ЛТД

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теро ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року позивач - ТОВ Теро ЛТД звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_1 договір на постачання теплової енергії укладено не було, але на ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 і встановлені фактичні відносини з приводу надання послуг до об`єкту нерухомості: АДРЕСА_1 .

Під час планової перевірки стану виконання умов договору на поставку теплової енергії за вказаною адресою, абонентом по якій є саме ОСОБА_2 , було виявлено, що поставлена відповідачу теплова енергія належним чином не обліковується, оплати за спожиті послуги постачання теплової енергії немає, внаслідок чого теплоенергопостачальнику завдано матеріальної шкоди, про що був складений акт.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадщину після його смерті за заповітом отримала його дочка ОСОБА_1 , яка оформила та зареєструвала вказане житло на себе, стала там мешкати і прийняла всі права та обов`язки батька, в тому числі і боргові.

Станом на 15 лютого 2015 року (на день смерті ОСОБА_2 ), у нього утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 29 310 грн 07 коп., яку тепер має відшкодовувати ОСОБА_1 .

Зазначає також, що позовну давність не пропустили, оскільки зверталися з заявою про видачу судового наказу, правовідносини триваючі, була досудова вимога.

На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 29 310,07 грн, інфляційні втрати за період з 15.02.2017 року по 15.08.2019 року у розмірі 8 184,71 грн, 3% річних за період з 15.02.2017 року по 15.08.2019 року у розмірі 2 195,00 грн та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково посилався на те, що позивач вже звертався з аналогічними позовними вимоги до відповідача, за результатами розгляду яких ухвалено рішення; що позивач пропустив строк позовної давності; суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позовні вимоги у даному спорі заявлені на підставі вимог ст. 1281 ЦК України.

Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині щодо підстав відмови у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 липня 2019 року вирішено спір між тими ж самими сторонами про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 березня 2015 року по 01 березня 2018 року. У даній позовній заяві ТОВ Теро ЛТД ставить питання про стягнення з відповідача в рахунок погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 за спожиту теплову енергію станом на 15.02.2015 року в розмірі 29 310,07 грн, тобто за період до 01 березня 2015 року, звертаючись при цьому до суду лише 12 серпня 2019 року, а мав звернутися у березні 2018 року. Отже, відповідач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності та суд вбачає підстави для її застосування.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем вини відповідача в завданні збитків згідно з розрахунком кількості спожитої теплової енергії відповідачем і наступною несплатою витрат (заборгованості) за користування теплопостачанням з урахуванням часу користування теплом і гарячою водою відповідачем, сезонності та наявних показників, а оскільки пропущено строк за основними вимогами про стягнення заборгованості, то не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення відсотків і інфляційних втрат, так як вони вираховувалися саме з тієї суми, по якій пропущено строк позовної давності.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положенням ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 1996 року ОСОБА_2 став власником квартири АДРЕСА_2 ; на ім`я ОСОБА_2 ТОВ Теро ДТД був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 з надання послуг централізованого опалення вказаної квартири, які йому і надавалися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

25 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Панченко О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером 2622, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом отримала його дочка ОСОБА_1 , яка оформила та зареєструвала право власності на вказане житло за собою, стала в ньому мешкати і прийняла всі права та обов`язки батька, в тому числі і боргові.

Аналіз досліджених доказів та встановлених обставин дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, будучи спадкоємцем свого батька ОСОБА_2 , після його смерті в силу статей 1216, 1218 ЦК України успадкувала не лише права на належне йому на праві власності майно, в тому числі квартиру квартиру АДРЕСА_2 , а й заборгованість за надані послуги за спожиту теплову енергію, яка виникла до дня його смерті.

Встановлено, що ОСОБА_1 своїм листом від 09.11.2017 року повідомила позивача про смерть батька ОСОБА_2 і про відкриття спадщини. Зазначений лист отримано позивачем 13.11.2017 року.

20.11.2017 року ТОВ Теро ЛТД листом повідомило ОСОБА_1 як спадкоємця, що прийняла спадщину, про оплату заборгованості за спожиту теплову енергію. Станом на 15 лютого 2015 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в сумі 31 492,41 грн.

ОСОБА_1 зазначені вимоги не виконала.

Відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, позивач дізнавшись 13.11.2017року про прийняття відповідачем спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с.22), 20.11.2017 року звернувся до спадкоємця ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, що свідчить про дотримання останнім вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, ТОВ Теро ЛТД в березні 2018 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію як до спадкоємця за період з 01 березня 2015 року по 01 березня 2018 року.

Рішенням Жовтневого районного суду від 22 липня 2019 року позовні вимоги ТОВ Теро ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат та 3 % річних задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Теро ЛТД заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01.03.2018 року у розмірі 6 964,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 40,73 грн та 3 % річних у розмірі 12,88 грн, а всього 7 017,90 грн.

Вказаним рішення заборгованість за спожиту теплову енергію стягнута за період з 25.09.2017 року по 01.03.2018 року з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Також, судом встановлено, що в обґрунтування підстав позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, як власника майна, позивач посилався саме на норми зобов`язального права, при новому розгляді справи з заявою про зміну підстав позову не звертався, а тому при винесенні рішення не надається правова оцінка правовідносинам зобов`язань сторін згідно до положень ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, які виникли між ними як кредитором та спадкоємцем та питання щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ ТЕРО ЛТД вирішується в межах заявлених позивачем вимог та відповідно до визначених ним підстав позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року рішення Жовтневого районного суду від 22 липня 2019 року залишено без змін. Отже воно набрало законної сили.

Таким чином, Жовтневий районний суд 22 липня 2019 року вирішив спір між сторонами стосовно періоду заборгованості відповідача з 01 березня 2015 року по 01 березня 2018 року.

У даній позовній заяві, поданій 12.08.2019 року, ТОВ Теро ЛТД обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на положення ст.ст.1216, 1281 ЦК України та ставить питання про стягнення на свою користь з відповідача в рахунок погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 за спожиту теплову енергію станом на 15.02.2015 року в розмірі 29 310,07 грн, 3% річних (з 15.02.2017 по 15.08.2019 року) у розмірі 2 195,00 грн та інфляційні втрати за той же період у розмірі 8 184,71 грн, при цьому за період з 12.08.2016 року з пропуском строку позовної давності.

За ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з абзацом 8 п.2 Правил Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07,2005р. № 630, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до вимог ст.68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з абзацом 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання , споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, проте, оскільки відповідач є спадкоємцем померлого боржника, її не можливо вважати такою, що прострочила виконання грошового зобов`язання.

За розрахунком позивача заборгованість спадкодавця ОСОБА_2 по оплаті за надані послуги з теплопостачання станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням строку позовної давності за період з 15.11.2016 року по 15.02.2017 року складає 6 927,44 грн. Саме дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував права та обов`язки учасників спору, обставини справи, надав неналежну правову оцінку доводам сторін у справі, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судовго рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 838,10 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теро ЛТД - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Теро ЛТД до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теро ЛТД (ЄДРПОУ: 20297290, місце знаходження: 49044, м.Дніпро, вул. Гоголя, 15-А) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 15.11.2016 року по 15.02.2017 року у розмірі 6 927 (шість тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 44 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теро ЛТД (ЄДРПОУ: 20297290, місце знаходження: 49044, м.Дніпро, вул. Гоголя, 15-А) судові витрати в розмірі 838,10 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова