Рішення

від 20.10.2020 по справі 607/9886/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2020 Справа №607/9886/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мартинюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог позивач вказує на наступні обставини. Наказом № 164-к від 11.04.2016 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія . 24.04.2020 року позивач уклав з Міністерством оборони України в особі начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку полковника Бехтерева О.В. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на три роки, про що повідомив відповідача. 18.05.2020 року ОСОБА_2 отримав повідомлення, в якому зазначено про необхідність з`явитись у відділ кадрів відповідача для отримання трудової книжки. Також, зазначено, що його звільнено з роботи з 23.04.2020 року за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. 26.05.2020 року позивач прибув до відповідача для з`ясування причин звільнення, адже згоди на таке звільнення не давав та будь-якої заяви не писав. ОСОБА_2 повідомив відповідача про незаконність його дій та зазначив, що заяви не писав. У відділі кадрів йому запропонували написати заяву власноручно, на що позивач не погодився. Після цього, йому повернули трудову книжку, де зазначено, що його звільнено з роботи за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 16-к від 15.05.2020 року. Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 119 КЗпП України, позивач вважає дане звільнення незаконним. З врахуванням наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 08 липня 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04 вересня 2020 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія - адвокат Мартинюк Т.Б. подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Згідно відзиву вказав, що позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на нормах законодавства та фактичних обставинах справи. Крім того, зазначив, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія Вітровий А.В. отримав заяву позивача про звільнення його із займаної посади за угодою сторін від 15.05.2020 року. На підставі вказаної заяви 15.05.2020 року винесено наказ №16-К Про звільнення , з яким позивач особисто був ознайомлений, про що свідчить його підпис. Також, роботодавцем внесено запис у трудову книжку ОСОБА_2 про його звільнення та проведено повний розрахунок.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Калинюка Б.М. 16 вересня 2020 року надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з якої вбачається, що позивач не мав наміру звільнятись з роботи, згоди на звільнення не давав та заяви не писав. Дана заява складена при відсутності власного внутрішнього волевиявлення ОСОБА_2 та у його відсутності. Про те, що його звільнили він дізнався із повідомлення. Що стосується наказу про звільнення, то позивач зазначає, що ознайомлений з ним не був. З наказом ознайомився після того, як відповідач скерував його представнику позивача на адвокатський запит. Щодо твердження відповідача, про те, що ним не отримано повідомлення про укладення контракту з Міністерством оборони України, то воно не відповідає дійсності, адже таке повідомлення направлялось на електронну адресу відповідача 13 травня 2020 року.

24 вересня 2020 року представник відповідача надав свої письмові заперечення у яких вказав, що саме підпис позивача міститься на заяві від 15.05.2020 року та відповідач не отримував повідомлення про укладення контракту ОСОБА_2 з Міністерством оборони України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Калинюк Б.М. позовну заяву підтримав та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, вказав, що позивач не був присутній на робот у день звільнення, він не працював з березня з відому керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія через карантин та чинило тиск на позивача, з тією метою, щоб останній написав заяву про звільнення з роботи.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія - адвокат Мартинюк Т.Б.у судовому засідання заперечив, щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях . Вказав, що жодного тиску на позивача зі сторони керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія не чинилось. Звільнення ОСОБА_2 було законним та правомірним на підставі заяви позивача, яку він особисто подав та підписав.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Згідно Трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 був прийнятий на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія відповідно до наказу № 3-К від 28.01.2020 року.

24.04.2020 року позивач уклав з Міністерством оборони України в особі начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку полковника Бехтерева О.В. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.

Як вбачається із заяви позивача від 15.05.2020 року, адресованої Директору ТОВ ТМК Вітровому А., ОСОБА_2 просив його звільнити із займаної посади за згодою сторін з 15.05.2020 року. На вказаній заяві наявне погодження Директора ТОВ ТМК .

Відповідно до наказу Директора ТОВ ТМК №16К від 15.05.2020 року Про звільнення , ОСОБА_2 звільнено із займаної посади учня штампувальника з 15.05.2020 року за пунктом 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін. У ньому зазначені підстави: заява. З вказаним наказом позивач ознайомився, про що свідчить його підпис.

ОСОБА_2 отримав від інспектора кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія повідомлення, в якому зазначено про необхідність з`явитись у відділ кадрів відповідача для отримання трудової книжки. Також, зазначено, що його звільнено з роботи з 23.04.2020 року за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

Позивачу повернули трудову книжку де зазначено, що його звільнено з роботи за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 16-к від 15.05.2020 року, що також підтверджується Книгою обліку руху трудових книжок.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд не має права виходити за межі вимог сторін (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України Про запобігання корупції , встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України Про очищення влади ; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 119 КЗПП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Суд вважає, що позивача правомірно звільнено із займаної ним посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, тобто у зв`язку із припиненням трудового договору за згодою сторін.

Посилання позивача на те, що на нього здійснювався психологічний тиск з метою написання останнім заяви на звільнення, суд не бере до уваги, оскільки докази, які підтверджують вказану обставину відсутні. Домовленість сторін щодо розірвання трудового договору було досягнуто сторонами, про що свідчить підписана та подана заява ОСОБА_2 , досягнення ним згоди з відповідачем щодо підстав та дати припинення трудового договору. Звільнення позивача проведено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, а анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника, проте судом не встановлено згоди керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія на анулювання домовленості щодо звільнення позивача та надання згоди власника на продовження із позивачем трудових відносин.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що він повідомив відповідача про укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а наданий позивачем лист на електронну пошту не підтверджує, що адресатом був представник відповідача чи інша уповноважена власником особа.

Також, доводи позивача на те, що він був звільнений з роботи в період перебування на військовій службі, про що він повідомив відповідача, суд не бере до уваги, оскільки судом встановлено, що підставою припинення трудового договору була згода сторін, а не ініціатива власника, тому суд вважає, що дана обставина не впливає на висновок суду про законність звільнення позивача.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено порушення його права відповідачем, тому суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулудо задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215 ЦПК України, ст. 36, 233 Кодексу законів про працю України, п. 8,18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 11.06.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільська металообробна компанія , місцезнаходження: вул. Д.Лук`яновича, 8, м.Тернопіль, ЄДРПОУ 36974356 .

Повний текст рішення суду складений 26 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай