Рішення

від 04.11.2020 по справі 200/4092/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р. Справа№200/4092/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866), Донецька обласна державна адміністрація в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд.6, код ЄДРПОУ 00022473) про

визнання протиправним та скасування рішення Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протоколу №16 від 23.12.2019 щодо направлення документів на розгляд Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з відсутністю днів виїзду в населенні пункти зони відчуження;

визнання протиправним та скасування протоколу №11 засідання Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 27 лютого 2020 року, про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов`язання Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прийняти рішення про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов`язання Донецьку обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснити заміну посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.12.2005 року, виданого позивачу на зразок посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, встановленого Постановою КМУ №551 від 11.07.2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю 3 групи та віднесений до 1-ої категорії постраждалиж внаслідок Чорнобильської катастрофи. У березні 2019 року звернувся до відповідача з заявою про заміну посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняло рішення про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань, визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населенні пункти зони відчуження. В березні 2020 позивач отримав відмову в заміні посвідчення.

Вважає, що прийняті рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом №16 та рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом №11 у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачами при прийнятті рішення безпідставно не враховано документи, які підтверджують правомірність отримання позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходження в зоні відчуження, що надавало підстави для отримання відповідного статусу.

Вказує, що відповідачами не доведено правомірність прийнятих ними рішень.

Від відповідача - Міністерства соціальної політики України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Комісією прийнято рішення про відсутність правових підстав для підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки надані документи (копії довідок ВАТ «Донецькавтотранс» Красноармійський АТП-11464 від 01.04.1997 №10 та №60 без дати) не підтверджують виконання ним робіт в зоні відчуження в 1988 році 30 календарних днів (26 та 27 календарних днів відповідно). Просили відмовити в задоволенні позову.

Від відповідача - Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на засіданні регіональної комісії 23 грудня 2019 розглянуто документи надані позивачем та вирішено направити їх на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України в зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або населенні пункти зони відчуження.

Вказали, що підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є певні періоди роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджується відповідними документами. Просили відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 09 липня 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на на 27 липня 2020 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року продовжено підготовче засіданні на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 08 вересня 2020 року о 13:00 год.

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 12:00 год. 08 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року продовжено Донецькій обласній державній адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи процесуальний строк для надання додаткових доказів по справі; відкладено розгляд справи на 05.11.2020 року о 13:00 год.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_3 , виданого Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 20 жовтня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Згідно пенсійного посвідчення вид пенсії позивача по інвалідності 2 групи.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказане посвідчення перереєстроване.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 09 грудня 2005 та вкладки № НОМЕР_4 с від 5.11.2008 з позначкою дійсна безстроково, позивач є учасником ЛПА на ЧАЕС.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ДОН-05 №091931 позивач є інвалідом третьої групи, захворювання пов`язане з роботами на ЛПА на ЧАЕС безстроково.

Наказом №165 від 19 вересня 1988 Красноармійського АТП 11464 Про відрядження командировано водія а/к №2 ОСОБА_2 а/м МАЗ 5549 держ.№59-86 в м.Чорнобиль Києвської області в розп. ДСУ для перевозки будвантажів згідно телефонограми ТПО строком на 30 днів з 19.09.88р.

Згідно довідки №60, виданої ВАТ «Донецькавтотранс» Красноармійське АТП, позивач дійсно працював в м.Чорнобилі (в 30 км зоні) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 21 вересня 1988 по 17 жотвня 1988 пр цьому його робочий день складав 8 годин і 52 робочих дня, та за цей період йому виплачено заробітну плату.

В матеріалах справи міститься тимчасове посвідчення № НОМЕР_5 від 25.10.1988 та тимчасове посвідчення 385 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1988 році від вересня 1990, видані на ім`я позивача.

Також згідно довідки керівника оперативної групи Мінтранспорта УСРС позивач в період з 20 вересня 1988 по 19 жовтня 1988 працював в 30 кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з ліквідації наслідків аварії.

Як вбачається з витягу з амбулаторної картки №372/01-09 від 18.05.2020, виданої ККП «Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги» позивач з 1994 має зв`язок захворювання з роботами по ЛПА на ЧАЕС.

Екстпертним висновком Донецького регіонального міжвідомчої експертної ради від 22 квітня 1994 №11139/108-4 встановлено, що захворювання позивача пов`язано з ЛПА на ЧАЕС.

Як вбачається з довідки УКРАВТОТРАНС №25/1-11-541а від 29.03.2005, наданої позивачем, останній дійсно працював водієм Червоноармійського АТП-11464 і безпосередньо був зайнятий на роботах при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році згдно списків, наданих Донецьким обласним об`єднанням автотранспорту, згідно доданого списку.

Згідно витягу з протоколу 16 Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23.12.2019 направлено документи на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, в зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населенні пункти зони відчуження за списком: 138 ОСОБА_1 м.Мирноград.

Згідно витягу з протоколу №11 від 27.02.2020 Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України вирішено про відсутність підстав для підтвердження статусу учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 в зв`язку з виконанням робіт в зоні відчуження в 1988 році менш 30 календарних днів. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується із позбавленням його статусу учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а спірні відносини між сторонами справи виникли у зв`язку із прийняттям Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, рішення, оформленого протоколом №16 від 23.12.2019 про направлення документів у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населенні пункти зони відчуження, та рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України рішення, оформленого протоколом №11 від 27.02.2020, про непідтвердження факту виконання робіт позивача у зоні відчуження та вилучення у нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відтак, правовій оцінці підлягає саме вказані вище рішення суб`єктів владних повноважень, а саме Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України.

Пунктом 1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року №187 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №626/12500, визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Підпунктом 3.2 пункту 3, підпунктом 4.2 пункту 4, підпунктами 5.1, 5.3 та 5.4 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що одним із завдань Комісії є перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Комісія зобов`язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами). Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов`язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії. Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Аналогічного змісту норми визначено і у Положенні про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 26 грудня 2018 року №1945 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2019 року за №52/33023.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону №796-XII визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 14 Закону №796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.

Відповідно до положень частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4-ри категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Згідно частини першої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи було врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51 в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3).

Відповідно до пункту 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видача посвідчень провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Аналогічного змісту норми наведені й у Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551 (чинна з 25 липня 2018 року, далі - Порядок № 551).

Так, згідно пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів, зокрема, довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

З обставин справи вбачається, що до висновків про направлення документів на розгляд до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідач - Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи дійшов в зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населенні пункти зони відчуження.

Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства Соціальної політики України дійшла висновку про те, що не підтверджено факту виконання робіт у зоні відчуження.

Проте з таким рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України погодитись не можна, оскільки таке прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Так, наказом №165 від 19 вересня 1988 Красноармійського АТП 11464 Про відрядження командировано водія а/к №2 ОСОБА_2 а/м МАЗ 5549 держ.№59-86 в м.Чорнобиль Києвської області в розп. ДСУ для перевозки будвантажів згідно телефонограми ТПО строком на 30 днів з 19.09.88р.

Згідно довідки №60, виданої ВАТ «Донецькавтотранс» Красноармійське АТП, позивач дійсно працював в м.Чорнобилі (в 30 км зоні) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 21 вересня 1988 по 17 жотвня 1988 пр цьому його робочий день складав 8 годин іц 52 робочих дня, та за цей період йому виплачено заробітну плату.

зазначене підтверджується тимчасовими посвідченнями № НОМЕР_5 від 25.10.1988 та №385 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1988 році від вересня 1990, виданими на ім`я позивача.

Згідно довідки керівника оперативної групи Мінтранспорта УСРС позивач в період з 20 вересня 1988 по 19 жовтня 1988 працював в 30 кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з ліквідації наслідків аварії.

Як вбачається з витягу з амбулаторної картки №372/01-09 від 18.05.2020, виданої ККП «Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги» позивач з 1994 має зв`язок захворювання з роботами по ЛПА на ЧАЕС.

Екстпертним висновком Донецького регіонального міжвідомчої експертної ради від 22 квітня 1994 №11139/108-4 встановлено, що захворювання позивача пов`язано з ЛПА на ЧАЕС.

Зазначені вище документи згідно пункту 10 Порядку №551 є підставами для видачі посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до якого посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі, зокрема посвідчення про відрядження в зону відчуження; довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суд звертає увагу на те, що згідно переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" місто Чорнобиль відноситься до зони відчуження.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено те, що він виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження (що фактично і ставилось під сумнів відповідачем), що відповідно до положень статті 10, пункту 2 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ є підставами для визначення особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1.

При цьому, на переконання суду, відомості в наданих позивачем документах, не спростовують факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження.

Крім цього, вирішуючи спір, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: 1.Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

Варто зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі Тлімменос проти Греції (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання. Однак, це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Крім цього, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на позицію відповідача, доцільно зазначити, що дискримінація у правовідносинах, які є предметом даного судового розгляду, може проявлятись у тому, що за наявності у позивача протягом тривалого часу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, суб`єкт владних повноважень при оцінці документів віддав перевагу тим, в яких містяться відомості, що не дають безумовних підстав для підтвердження вказаного вище статусу, над тими документами, в яких міститься інформація, що дає правові підстави для висновку про законність наданого раніше позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Відповідач - Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, заперечуючи проти задоволення даного позову, не зазначив обґрунтованих мотивів прийняття рішення, оформленого протоколом №11 від 27.02.2020 року, й не обґрунтував чому при прийнятті такого ним було віддано перевагу відомостям, що зазначені в довідках згаданих позивачем, сукупний аналіз яких дає підстави для висновку, що позивач виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, що є підставою для надання йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, а тому таке рішення яке оформлене протоколом №11 від 27.02.2020 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом №16 від 23.12.2019 в частині про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 138 ОСОБА_1 та зобов`язання Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прийняти рішення про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов`язання Донецьку обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснити заміну посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.12.2005 року, виданого позивачу на зразок посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, встановленого Постановою КМУ №551 від 11.07.2018 року, суд зазначає наступне.

Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 21.08.2018 р. №1026/5-18 на виконання абзацу 3,4 пункту 7 вищевказаної Постанови № 551 затверджено Положення про Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пунктів 1, 4 зазначеного Положення, комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є постійно діючим колегіальним органом Донецької обласної державної адміністрації, який утворюється розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації з метою вирішення питань щодо визначення статусу осіб, в тому числі учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основними завданнями Регіональної комісії є: аналіз та розгляд документів, які відповідно до Порядку видачі посвідчень є підставою для видачі посвідчень; розгляд питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, прийняття рішення щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень згідно з нормами Порядку.

Суд зазначає, що Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при отриманні від позивача документів, було прийнято рішення щодо направлення документів позивача на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України було здійснено аналіз та розгляд документів, відповідно до Порядку видачі посвідчень в зв`язку з виявленням в наданих документах відсутності довідки про дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

Як вказано вище, п.11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано з винесенням Регіональною комісією рішення оформленого протоколом від 23.12.2019 №16 в частині про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 138 ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зафіксоване у протоколі №16 від 23.12.2019, в частині про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 138 ОСОБА_1 та зобов`язання Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорії 1) серії А синього кольору.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №12 від 18.05.2020 року.

Позивачем заявлено чотири позовні вимоги, та оскільки суд задовольнив три позовні вимоги, то судовий збір стягується в розмірі 630,60 грн. (840,80 грн.:4х3=630,60 грн.)

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866), Донецька обласна державна адміністрація в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд.6, код ЄДРПОУ 00022473) про визнання протиправним та скасування рішення Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протоколу №16 від 23.12.2019 щодо направлення документів на розгляд Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з відсутністю днів виїзду в населенні пункти зони відчуження; визнання протиправним та скасування протоколу №11 засідання Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 27 лютого 2020 року, про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов`язання Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прийняти рішення про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов`язання Донецьку обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснити заміну посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.12.2005 року, виданого позивачу на зразок посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, встановленого Постановою КМУ №551 від 11.07.2018 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 6), зафіксоване у протоколі №16 від 23.12.2019, в частині про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Мінітсерстві соціальної політики України, в зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 138 ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України (місцезнаходження: 01601, Донецька область, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.8/10) про відсутність підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 про не підтвердження факту виконаних робіт у зоні відчуження та вилучення з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування посвідчення, яке оформлено протоколом від 27.02.2020 року №11.

Зобов`язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 6) прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорії 1) серії А синього кольору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міністерства соціальної політики України (м.Київ,вул.Еспланадна, 8/10, 01601, код ЄДРПОУ 37567866) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 630,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов