Рішення

від 04.11.2020 по справі 360/3583/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3583/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 липня 2020 року № 60 про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , такі періоди роботи: з 05 серпня 1980 року по 03 вересня 1990 року на посаді фармацевта Центральної міської аптеки № 47 м. Рубіжне; з 03 вересня 1990 року по 27 січня 1991 року на посаді фармацевта аптеки № 371 м. Рубіжне; з 27 січня 1991 року по 20 травня 1997 року на посаді провізора аптеки № 371 м. Рубіжне; з 20 травня 1997 року по 01 серпня 1997 року на посаді провізора-технолога аптеки № 141 м. Рубіжне; з 01 серпня 1997 року по 29 грудня 1997 року на посаді виконувача обов`язків заступника завідувача аптеки № 141 м. Рубіжне; з 29 грудня 1997 року по 07 червня 1999 року на посаді заступника завідувача аптекою № 141 м. Рубіжне; з 07 червня 1999 року по 01 лютого 2000 року на посаді виконуючого обов`язки завідуючого аптекою № 141 м. Рубіжне; з 01 лютого 2000 року по 24 листопада 2015 року на посаді завідувача аптекою № 141 м. Рубіжне; з 25 листопада 2015 року по 01 лютого 2017 року на посаді завідувача аптеки № 141 ВП ЦМА № 47 КП ЛО Фармація Північ ; з 01 лютого 2017 року по 23 липня 2020 року на посаді завідувача аптекою № 337 ВП ЦМА № 47 КП ЛО Фармація Північ , та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з липня 2020 року вона перебуває на обліку в Рубіжанському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як отримувач пенсії за віком, яка призначена на підставі статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

На момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , позивач обіймала посаду завідувача аптеки № 337 відокремленого підрозділу Центральна аптека № 47 м. Рубіжне, тобто працювала в установі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мала загальний страховий стаж на аналогічних посадах, а саме на посадах фармацевта, провізора, провізора-технолога, заступника завідувача та завідувача аптеки тривалістю більше ніж 39 років.

До цього позивач не отримувала будь-якої іншої пенсії. Отже, відповідно до положень пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування при призначенні пенсії за віком відповідач повинен був виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, і дорівнює десятьом місячним розмірам пенсії, обрахованої на день її призначення.

Однак відповідач не виконав вищеозначені вимоги діючого законодавства і не виплатив належну позивачу грошову допомогу одночасно з призначенням пенсії за віком.

27 липня 2020 року позивач звернулася до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з окремою заявою, в якій ставила питання про нарахування та виплату грошової допомоги. За результатами розгляду заяви Рубіжанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області прийнято рішення від 29 липня 2020 року № 60, яким позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Підставою для відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги стала відсутність належних доказів наявності у позивача необхідної кількості спеціального трудового стажу. Зокрема, відповідач зазначив, що надані позивачем уточнюючі довідки від 15 квітня 2020 року №№ 425, 430, 431, 432, 433, 434, 436, які містять відомості стосовно спеціального стажу, заробітної плати, відпусток по догляду за дитиною до 3-х років, відпусток без збереження заробітної плати, стосовно реорганізації та перейменування підприємства, є недійсними та такими, що не створюють правових наслідків, і не можуть бути враховані при вирішенні питання про призначення допомоги, оскільки видані установою, розташованою на тимчасово окупованій території.

З посиланням на положення статті 24, пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , статей 55, 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди її роботи до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, та відмовлено у призначенні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 23 жовтня 2020 року за вхідним реєстраційним № 43343/2020 подало відзив на позовну заяву від 20 жовтня 2020 року № 1241-07-8/6337, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 33-38).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що 04 червня 2020 позивач звернулась до відповідача з заявою, зареєстрованою в формі № 10 під № 1540/304, про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Заяву та документи прийнято 04 червня 2020 року, про що свідчить розписка-повідомлення. На день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 59 років 6 місяців 10 днів.

Під час звернення 04 червня 2020 року за призначенням пенсії за віком позивач надала відповідачу такі документи: довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; паспорт серії НОМЕР_1 ; трудову книжку серії НОМЕР_2 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання серії НОМЕР_3 ; заяву про спосіб виплати пенсії; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .

Одночасно з заявою про призначення пенсії 04 червня 2020 року позивач надала відповідачу власноруч написану заяву про ознайомлення з правом виплати 10-ти розмірів пенсії (про право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення).

За розрахунком стажу тривалість стажу позивача складає 36 років 09 місяців 16 днів, до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 03 вересня 1990 року по 27 січня 1991 року на посаді фармацевта аптеки № 371 м. Рубіжне. У трудовій книжці позивача, заведеної 05 серпня 1980 року, на сторінках 2-3 у графі 3 у записах номер 3 та 4 зазначено, що 03 вересня 1990 року позивача прийнято на посаду фармацевта аптеки № 371 м. Рубіжне, а 27 січня 1991 року переведено на посаду провізора аптеки № 371 м. Рубіжне. У цих записах не зазначено форму власності аптеки № 371 м. Рубіжне, а саме: комунальна або державна.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Також до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 27 січня 1991 року по 20 травня 1997 року на посаді провізора аптеки № 371 м. Рубіжне. У трудовій книжці позивача, заведеної 05 серпня 1980 року, на сторінках 2-5 у графі 3 у записах номер 4 та 5 зазначено, що позивача 27 січня 1991 року переведено на посаду провізора аптеки № 371 м. Рубіжне, а 20 травня 1997 року переведено в аптеку № 141 м. Рубіжне на посаду провізора-техніка. Однак, у розділі 2 Охорона здоров`я Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, не має такої спеціальності, як провізор-технік. Також у записах номер 4-5 не зазначено форму власності аптеки № 371 м. Рубіжне, а саме: комунальна або державна, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.

Оригінал трудової книжки позивача станом на 04 червня 2020 року містив у собі запис номер 15, відповідно до якого 01 лютого 2017 року позивача переведено на посаду завідувача аптеки № 337 відокремленого підрозділу Центральна міська аптека № 47 . Інших записів трудова книжка позивача станом на 04 червня 2020 року не містила.

Рішенням відповідача від 05 червня 2020 року № 124150001832 позивачу призначено пенсію за віком з 25 травня 2020 року відповідно до заяви від 04 червня 2020 року.

27 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, зареєстрованою в формі № 10 під № 2174/415, про перерахунок пенсії (додаткові документи для допризначення пенсії (виплата грошової допомоги)). Під час звернення 27 липня 2020 року за призначенням пенсії за віком позивач надав відповідачу такі документи: паспорт серії НОМЕР_1 ; трудову книжку серії НОМЕР_2 ; інший документ - 1 шт.

Оригінал трудової книжки позивача станом на 27 липня 2020 року містить у собі запис номер 16 про звільнення з 23 липня 2020 року позивача за власним бажанням (звільнено з посади завідувача аптеки № 337 відокремленого підрозділу Центральна міська аптека № 47 ). Однак Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить у собі відомості про державну реєстрацію аптеки № 337 відокремленого підрозділу Центральна міська аптека № 47 . За формою ОК-5 позивача за ідентифікаційним кодом 40082513 зареєстровано Відокремлений підрозділ Центральна міська аптека № 47 Комунального підприємства Луганська обласна Фармація північ .

За ідентифікаційним кодом відокремленого підрозділу 01975502 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знайдено 7 (сім) записів, з яких 6 (шість) припинено, 1 зареєстроване.

Отже, для підтвердження права на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, спірних періодів роботи позивача, які зараховано відповідачем до загального стажу, позивач мав право надати уточнюючи довідки.

Одночасно з заявою про перерахунок пенсії, відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку № 637, позивач 27 липня 2020 року надала відповідачу заяву, якою просила при перерахунку пенсії долучити до пенсійної справи довідки від 15 квітня 2020 року № 430, № 431, № 432, № 433, № 434, № 435 та № 436.

Жодний запис у трудовій книжці позивача, заведеної 05 серпня 1980 року, у період з 03 вересня 1990 року по 21 квітня 2000 року не містить у собі повної назви закладу, у якому працювала позивач, так само, як і не містить відмітку про форму власності закладів - державна або комунальна. До таких висновків відповідач дійшов через те, що історична довідка від 15 квітня 2020 року № 430 про перейменування Комунального підприємства Луганська обласна Фармація не містить у собі відомостей про ЦГ аптека № 47, аптеку № 371 м. Рубіжне, аптеку № 141 м. Рубіжне, аптеку № 371 м. Рубіжне.

Довідки від 15 квітня 2020 року № 430, № 431, № 432, № 433, № 434, № 435 та № 436 видані Державним унітарним підприємством Луганської Народної Республіки Лугмедфарм , ідентифікаційний код 61133132. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить у собі інформацію про Державне унітарне підприємство Луганської Народної Республіки Лугмедфарм , ідентифікаційний код 61133132. Відповідно до інформації, що міститься на кутовому штампі зазначених довідок, місцезнаходження Державного унітарного підприємства Луганської Народної Республіки Лугмедфарм , ідентифікаційний код 61133132 є: вул. Леніна, буд. 1, м. Луганськ, 91055.

Так само Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить у собі відомості про державну реєстрацію аптеки № 371 м. Рубіжне.

Оскільки надані позивачем довідки видані підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території, відповідач правомірно не врахував їх під час визначення права позивача на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Враховуючи те, що позивач не має спеціального стажу, що давав би право на призначення (виплату) грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідач рішенням від 29 липня 2020 року № 60 відмовив ОСОБА_1 в допризначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , а саме відмовив у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 26-28).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою від 04 червня 2020 року, зареєстрованою за № 1540/304, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 42, 42 зв.).

Відповідно до рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 05 червня 2020 року № 124150001832 про призначення пенсії з 25 травня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком у розмірі 4610,52 грн (арк. спр. 39).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 34 роки 10 місяців 16 днів, відомості про спеціальний стаж відсутні (арк. спр. 40, 40 зв.).

11 червня 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою від 11 червня 2020 року, зареєстрованою за № 1625/322, про перерахунок пенсії, додавши до неї зазначені в розписці-повідомлені документи (арк. спр. 52, 52 зв.).

Відповідно до рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 12 червня 2020 року № 124150001832 про перерахунок пенсії з 25 травня 2020 року позивачу перераховано пенсію за віком, розмір пенсії склав 4902,41 грн (арк. спр. 49 зв.-50).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 (для розрахунку права на пенсію за віком) після проведеного перерахунку складає 36 років 9 місяців 16 днів, відомості про спеціальний стаж відсутні (арк. спр. 50).

27 липня 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою від 27 липня 2020 року, зареєстрованою за № 2174/415, про перерахунок пенсії, додавши до неї зазначені в розписці-повідомлені документи (арк. спр. 58, 58 зв.).

Рішенням Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 липня 2020 року № 60 Про відмову в допризначенні пенсії згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 позивачу відмовлено в допризначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з тим, що надані позивачем довідки видані підприємством, яке розташовано на тимчасово непідконтрольній Україні території (арк. спр. 23-24, 65 зв.-66).

Відповідно до записів у трудовій книжці від 05 серпня 1980 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 10-12, 44-45, 59) ОСОБА_1 працювала:

- з 05 серпня 1980 року по 02 вересня 1990 року на посаді фармацевта Центральної міської аптеки № 47;

- з 03 вересня 1990 року по 26 січня 1991 року на посаді фармацевта аптеки № 371 м. Рубіжне;

- з 27 січня 1991 року по 19 травня 1997 року на посаді провізора аптеки № 371 м. Рубіжне;

- з 20 травня 1997 року по 20 серпня 1997 року на посаді провізора-технолога аптеки № 141 м. Рубіжне;

- з 21 серпня 1997 року по 24 листопада 2015 року на посадах виконуючого обов`язки заступника завідуючого аптеки № 141 м. Рубіжне, заступника завідуючого аптеки № 141 м. Рубіжне, виконуючого обов`язки завідуючого аптеки № 141 м. Рубіжне, завідуючого аптеки № 141 м. Рубіжне (згідно з записом № 11 Луганське обласне державне комунальне виробниче підприємство Фармація перейменовано в Луганське обласне комунальне виробниче підприємство Фармація , згідно з записом № 12 Луганське обласне комунальне виробниче підприємство Фармація перейменовано в Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація );

- з 25 листопада 2015 року по 31 січня 2017 року на посаді завідуючого аптеки № 141 відокремленого підрозділу Центральна міська аптека № 47 Комунального підприємства Луганська обласна Фармація Північ ;

- з 01 лютого 2017 року по 23 липня 2020 року на посаді завідуючого аптеки № 337 відокремленого підрозділу Центральна міська аптека № 47 Комунального підприємства Луганська обласна Фармація Північ .

Згідно з історичною довідкою від 15 квітня 2020 року № 430, виданою Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки Лугмедфарм , Аптечне управління Ворошиловградського облвиконкому реорганізовано та перетворено в Обласне виробниче об`єднання Фармація (рішення облвиконкому від 25 жовтня 1988 року № 331/8); Обласне виробниче об`єднання Фармація Луганського облвиконкому реорганізовано та перетворено в Луганське обласне державне комунальне виробниче підприємство Фармація (розпорядження представника Президента України Луганської облдержадміністрації від 21 жовтня 1992 року № 336); Луганське обласне державне комунальне виробниче підприємство Фармація перейменовано в Луганське обласне комунальне виробниче підприємство Фармація (наказ від 21 квітня 2000 року № 78 по ПП Фармація ); Луганське обласне комунальне виробниче підприємство Фармація перейменовано в Комунальне підприємство Луганська обласна Фармація (наказ від 28 липня 2006 року № 178 по Комунальному підприємству Луганська обласна Фармація ) (арк. спр. 14, 68).

Відповідно до довідки від 15 квітня 2020 року № 432, виданої Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки Лугмедфарм (арк. спр. 16-17, 69), ОСОБА_1 дійсно працювала в аптечній мережі Комунального підприємства Луганська обласна Фармація : з 05 серпня 1980 року призначена на посаду фамацевта Центральної міської аптеки № 47; з 03 вересня 1990 року переведена та прийнята на посаду фармацевта аптеки № 371; з 27 січня 1991 року переведена на посаду провізора аптеки № 371; з 20 травня 1997 року прийнята за переводом до аптеки № 141 на посаду провізора-технолога; з 21 серпня 1997 року переведена на посаду виконуючого обов`язки заступника завідуючого аптекою № 141; з 29 грудня 1997 року затверджена на посаді заступника завідуючого аптекою № 141; з 07 червня 1999 року переведена на посаду виконувача обов`язки завідувача аптекою № 141; з 01 лютого 2000 року затверджена на посаді завідувача аптекою № 141.

Також у довідці від 15 квітня 2020 року № 432, виданій Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки Лугмедфарм , зазначено, що аптеки № 141 та № 371 були структурними підрозділами Центральної міської аптеки № 47, яка, в свою чергу, була структурним підрозділом Комунального підприємства Луганська обласна Фармація .

Згідно з довідкою від 15 квітня 2020 року № 433, виданою Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки Лугмедфарм , ОСОБА_1 у період з 08 серпня 1985 року по 21 серпня 1985 року та з 16 червня 1986 року по 05 липня 1986 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для здачі вступних іспитів та здачі сесії відповідно (арк. спр. 18, 70).

Відповідно до довідки від 15 квітня 2020 року № 434, виданої Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки Лугмедфарм , позивач у період з 29 серпня 1995 року по 20 червня 1998 року перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на роботу вийшла 20 травня 1997 року (арк. спр. 19, 70 зв.).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 7.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців чотирнадцятого, двадцять четвертого частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

Статтею 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII) визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Право на пенсію за вислугу років мають в тому числі працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку (пункт е статті 55 Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16)).

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років .

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (пункт 4 Порядку № 1191).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1191).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до якого включені посади завідуючого, керуючого та їх заступники, фармацевти, зайняті виготовленням ліків; фармацевти, зайняті контролем за виготовленням та відпуском ліків в аптечних установах: аптеках, відділеннях аптек (в тому числі при лікарнях, поліклініках, санаторіях тощо), галенових та контрольно-аналітичних лабораторіях.

Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, право на пенсію за вислугу років мають провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти певних закладів охорони здоров`я, наведених в цьому переліку: аптек, аптечних кіосків, аптечних магазинів, контрольно-аналітичних лабораторій.

Відповідно до приміток 2 і 3 до зазначеного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ; робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з пунктом 3 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 червня 1995 року № 114 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1995 року за № 399/935 (був чинним до 12 листопада 2002 року), закладами охорони здоров`я є фармацевтичні (аптечні) заклади, до яких належать аптека, аптечна база (склад), контрольно-аналітична лабораторія, база (склад) медичної техніки, магазин медичної техніки, магазин медичної оптики.

Згідно з Роз`ясненням, яке є додатком до переліку закладів охорони здоров`я:

аптека - заклад охорони здоров`я, який функціонує з дозволу і під контролем державних органів, основним завданням якого є забезпечення населення, санаторно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санаторно-курортних, науково-медичних та інших закладів охорони здоров`я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення (пункт 22);

аптека, на яку покладено адміністративне та організаційно-методичне керівництво аптеками району (міста), називається центральною районною (міською) аптекою (пункт 23);

аптека, яка призначена для переважного забезпечення однієї або декількох лікарень, інших закладів охорони здоров`я, а також населення медикаментами і предметами медичного призначення, називається відповідно лікарняною або міжлікарняною аптекою (пункт 24).

Відповідно до Переліку посад фармацевтичних працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22 червня 1995 року № 114 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1995 року за № 401/937 (був чинним до 12 листопада 2002 року):

до посад, які в аптеці заміщаються фахівцями з вищою фармацевтичною освітою (провізор), віднесено посади завідуючого, заступника завідуючого, завідуючого відділом (запасів, рецептурно-виробничим, аптечних філій), старшого провізора, провізора, провізора-аналітика, провізора-інтерна;

до посад, які в аптеці заміщаються фахівцями з середньою фармацевтичною освітою (фармацевт), віднесено посади завідуючого відділом (крім відділів, де вводяться посади фахівців з вищою фармацевтичною освітою), фармацевт, молодший фармацевт.

У пункті 3 Роз`яснень, які є додатком до переліку посад фармацевтичних працівників, зазначено, що посада провізор-технолог не наводиться у зв`язку з введенням посади провізор .

Згідно з пунктом 3 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, закладами охорони здоров`я є фармацевтичні (аптечні) заклади, до яких належать аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Згідно з Поясненням до Переліку закладів охорони здоров`я:

аптека - заклад охорони здоров`я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення (пункт 16);

аптека, на яку покладено організаційно-методичне керівництво аптеками району (міста), називається центральною районною (міською) аптекою (пункт 17);

аптека, яка призначена для переважного забезпечення однієї або декількох лікарень, інших закладів охорони здоров`я, а також населення медикаментами і предметами медичного призначення, називається відповідно лікарняною або міжлікарняною аптекою (пункт 18).

Відповідно до Переліку провізорських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 894/7182, до посад провізорів-спеціалістів віднесено посади керівників фармацевтичних (аптечних закладів) та їх заступників (завідувач, директор, начальник, заступники з числа провізорів (завідувача, директора, начальника), посади керівників структурних підрозділів (завідувач, начальник, заступники з числа провізорів (завідувача, начальника), завідувач аптечного складу) та посади провізорів-спеціалістів (старший провізор, провізор, провізор-косметолог, провізор-аналітик, провізор клінічний, провізор-інтерн).

Відповідно до Переліку посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою (фармацевтів) у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 895/7183, до посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою віднесено посади фармацевта та лаборанта.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а страховий стаж, набутий після 01 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 28 липня 2020 року містять відомості про спецстаж у страхувальників Центральна міська аптека № 47 Комунального підприємства Луганська обласна Фармація (код 01975502) та відокремлений підрозділ Центральна міська аптека № 47 Комунального підприємства Луганська обласна Фармація Північ (код 40082513) за період з 01 січня 2000 року по 31 жовтня 2016 року та з 01 жовтня 2019 року по 30 червня 2020 року з кодом підстави ЗПЗ055Е2 (до 30 квітня 2015 року - працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку; з 30 квітня 2015 року до 01 червня 2016 року - працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років , незалежно від віку; з 01 червня 2016 року - працівники охорони здоров`я за наявності спеціального стажу роботи за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років ), який діє з 05 листопада 1991 року (арк. спр. 60-63).

Отже, з урахуванням записів у трудовій книжці від 05 серпня 1980 року серії НОМЕР_2 та індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 28 липня 2020 року, ОСОБА_1 працювала на посадах фармацевтичних працівників (провізора, фармацевта) в аптечних закладах комунальної форми власності 39 років 11 місяців 20 днів.

Щодо посилання відповідача на неможливість врахування наданих позивачем довідок виданих Державним унітарних підприємством Луганської народної республіки Лугмедфарм , яке розташовано на тимчасово окупованій території України, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV Про боротьбу з тероризмом (зі змінами, внесеними Законом України від 05 червня 2014 року) у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р) м. Луганськ належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Крім того, відповідач має враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави видачі уточнюючої страховий стаж довідки підприємством, що розташоване на тимчасово непідконтрольній українській владі території, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених документах та довідках, наданих позивачем на підтвердження спеціального стажу роботи.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки: 1) 24 травня 2020 року - на день досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацами чотирнадцятим, двадцять четвертим частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, - 59 років 6 місяців, працювала в аптеці комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону № 1788-XII; 2) у неї наявний необхідний спеціальний страховий стаж - 30 років на посадах провізора, фармацевта (незалежно від найменування посад), в аптеках; 3) вона не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

У зв`язку з цим, рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 липня 2020 року № 60 Про відмову в допризначенні пенсії згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 . є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

На підставі частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернулась до суду, суд зобов`язує відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов`язання Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , певні періоди роботи слід відмовити з огляду на таке.

Порушене право позивача полягає у відмові суб`єкта владних повноважень призначити та виплати їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в призначенні позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Дії, які суб`єкту владних повноважень необхідно вчинити у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, - призначити та виплатити позивачу спірну грошову допомогу.

Аналізуючи положення КАС України, суд дійшов висновку, що одним з визначальних моментів щодо права на звернення особи до суду є факт наявного порушення її прав з боку суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийнятим відповідачем рішенням від 29 липня 2020 року № 60 Про відмову в допризначенні пенсії згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ., а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача певні періоди її роботи не сприятиме відновленню порушеного права позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини, встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд, надаючи оцінку аргументам, наведеним учасниками справи щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, правомірності бездіяльності відповідача, у тому числі й при здійсненні розрахунку стажу роботи позивача в закладах охорони здоров`я на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, за правилами визначеними частиною четвертою статті 246 КАС України зазначаються у мотивувальній частині рішення. Зазначення таких мотивів у резолютивній частині рішення КАС України не передбачено. Відповідно, суд вважає, що у резолютивній частині рішення суду не зазначаються періоди, що входять до стажу роботи позивача, який дає їй право на отримання грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 28 вересня 2020 року № 15 (арк. спр. 6).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є відмова відповідача призначити позивачу грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, та зобов`язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35-А) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 липня 2020 року № 60 Про відмову в допризначенні пенсії згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 .

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська