Рішення

від 05.11.2020 по справі 440/4394/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4394/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), у якій з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с.16-19/, просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03 червня 2020 року №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, розглянувши заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства, прийняв наказ №356/0/26-20 від 02.07.2020, яким відмовлено у задоволені вказаного клопотання з підстав надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину. ОСОБА_1 вважає дії працівників відповідача протиправними та такими, що порушують його право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4394/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

Копію ухвали суду від 07 вересня 2020 року відповідач отримав 10 вересня 2020 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою /а.с. 25/, проте, правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторони, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з заявою від 25.05.2020 (вхідний номер П-13252/0/25-20 від 02.06.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства /а.с. 28/.

Зі змісту вказаної заяви встановлено, що позивачем до заяви було додано копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру та графічні матеріали /а.с. 29/.

Листом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 02.07.2020 №356/0/26-20 ОСОБА_1 повідомлено, що ГУ Держгеокадастру відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а саме громадянином не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 27/.

Відповідачем не надано до суду доказів надіслання та/або вручення позивачу вказаного листа ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 02.07.2020 №356/0/26-20.

Вважаючи протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03 червня 2020 року №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як визначено частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з заявою від 25.05.2020 (вхідний номер П-13252/0/25-20 від 02.06.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства /а.с. 28/ та до своєї заяви додав додано копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру та графічні матеріали /а.с. 29/.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає, що його права та законні інтереси порушено наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 03.06.2020 №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, у ході розгляду даної справи судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 03.06.2020 №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5321381400:00:050:0317, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність /а.с. 30-31/.

Таким чином, оскаржуваний у даній справі ОСОБА_1 наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 03.06.2020 №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не тягне для ОСОБА_1 жодних правових наслідків та безпосередньо не породжує для позивача жодних обов`язків, а стосується іншої особи - ОСОБА_2 , оскільки прийнятий за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 від 12.05.2020 /а.с. 32/.

Таким чином, оспарюваний у даній справі наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 03.06.2020 №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не порушує прав, свобод або законних інтересів позивача ОСОБА_1 , а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03 червня 2020 року №13916-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Натомість, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області надано до суду лист від 02.07.2020 №356/0/26-20, яким ОСОБА_1 повідомлено, що ГУ Держгеокадастру відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а саме громадянином не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 27/.

Разом з цим, правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 10 Положення №333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Такий правовий висновок відповідає позиції, наведеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справах №820/4219/17 та №820/4439/17.

В межах цього адміністративного спору встановлено, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Тому, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №812/1646/17,від 28.02.2019 у справі №808/3081/17, від 22 квітня 2020 року у справі №818/1707/16.

Зазначена вище бездіяльність є порушенням прав позивача на розгляд суб`єктом владних повноважень його заяви у встановленому законодавством порядку, що потребує судового захисту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

У даному випадку відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області взагалі не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного рішення у формі та за процедурою, визначеною законом. Так, у спірних правовідносинах заявника лише повідомлено листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відсутність, на переконання цього органу, підстав для задоволення поданого позивачем клопотання. Водночас, зі змісту цієї ж відповіді вбачається, що відповідач жодним чином не аналізував подані заявником документи на предмет їх комплектності і відповідності вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини. Тобто, такий лист носив суто інформативний характер, тоді як відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не було надано жодної оцінки поданим позивачем документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами Земельного кодексу України.

Надання ж оцінки заяви і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом державної влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданим позивачем документам, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства , є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства та задоволенню не підлягає.

Натомість, з урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача належним чином та за встановленою законом процедурою розглянути клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки з прийняттям рішення, оформленого у відповідності з вимогами законодавства.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Отже, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наведені вище норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер П-13252/0/25-20 від 02 червня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1797062882.1 від 11.08.2020 /а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 11/.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , с. Білухівка, Карлівський район, Полтавська область, 39511) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер П-13252/0/25-20 від 02 червня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га на території Білухівської сільської ради Карлівського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич