Рішення

від 05.11.2020 по справі 520/6663/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2020 року Справа №520/6663/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Арована Вайлет Фьюжн

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту (далі по тексту - позивач) 26.05.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Арована Вайлет Фьюжн (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути з останнього на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі 37645,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2019 році становила 10 осіб, фактично працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб, у той час як мала працювати 1 особа, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за непрацевлаштування 1-ї особи з інвалідністю у сумі 37645,50 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/6663/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня закінчення дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211.

Відповідачем 20.08.2020 до суду надано заперечення на позовну заяву, згідно з яким він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним виконані усі можливі дії щодо прийому на роботу осіб з інвалідністю, зокрема, що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, до центру зайнятості надавалися звіти, в яких зазначалося про наявність вільних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, однак дані місця залишилися незайнятими інвалідами за відсутності його вини.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що відповідач зареєстрований в якості юридичної особи з 13.05.2016.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, форми 10-ПІ затвердженої наказом Міністерства праці України від 10.02.2007 №42, за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача склала 10 осіб. Також, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю - штатних працівників становить 0 осіб при нормативі для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце.

При цьому, відповідач протягом 2019 року вказував наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до наявних в матеріалах справи звітів про наявність вакансій форми статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, які відповідач надавав до Харківського міського центру зайнятості, що підтверджується копіями звітів від 20.02.2019, 18.03.2019, 14.04.2019, 06.05.2019, 08.06.2019, 05.08.2019, 05.09.2019, 05.10.2019, 05.11.2019, 15.01.2020, де міститься інформація про наявність одного вакантного місця інженера з комп`ютерних систем - особи з інвалідністю.

Протягом 2019 року на підприємстві відповідача працювало 0 осіб з інвалідністю, що не заперечується сторонами у справі.

Позивач кваліфікував діяння відповідача як порушення закону і обчислив суму адміністративно-господарських санкцій за 1 штатну посаду (котрі мали бути зайняті інвалідом) у розмірі 37 645,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю, унормовані, насамперед, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а також Господарським кодексом України.

Положеннями статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі по тексту - Закон України №875-XII) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно приписів статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

Положеннями частини третьої статті 20 Закону України №875-XII визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Згідно статті 18 Закону України №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до статті 18-1 Закону України №875-ХІІ особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 №988/23520, затверджено форму статистичної звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , та порядок її подання (чинний з 31.05.2013).

Судом встановлено, що у 2019 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача склала 10 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю із розрахунку 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік повинен складати у кількості 1 робочого місця, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, який направлений відповідачем на адресу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Про наявні на підприємстві вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач повідомляв Харківську районну філію Харківського обласного центру зайнятості, що підтверджується відмітками про прийняття звітності про наявність вакансій (форма №3-ПН) за лютий - червень, серпень - листопад 2019 року та січень 2020 року, де міститься інформація про наявність одного вакантного місця інженера з комп`ютерних систем - особи з інвалідністю.

Таким чином, органи, які мають сприяти працевлаштуванню, повідомлялися відповідачем належним чином про наявність вакансій протягом 2019 року.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідачем у працевлаштуванні особам з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості.

Суд також зазначає, що чинним законодавством на відповідача покладається обов`язок створення робочих місць, а не пошук інвалідів на вакантні місця.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування цих осіб, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем суду не надано, а тому у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Вказане свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статті 19 Закону України №875-ХІІ та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати та зважаючи на те, що позивачем є суб`єкт владних повноважень, понесені позивачем, компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту (Держпром, майдан Свободи, 5, під`їзд 1, кімната 16, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ:14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю Арована Вайлет Фьюжн (ТОВ Арована Вайлет Фьюжн , вул. Бакуліна, 11, місто Харків, 61166, код ЄДРПОУ: 40479775) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.11.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва