Постанова

від 05.11.2020 по справі 480/4375/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 р.Справа № 480/4375/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 16.09.20 року по справі № 480/4375/20

за позовом ОСОБА_1

до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Конєва О. М. про закінчення виконавчого провадження № 61929085 від 19.05.2020.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у задоволенні клопотання представника Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Конєва О. М. про закінчення виконавчого провадження № 61929085 від 19.05.2020 р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Благовіщенська, 55, м. Тростянець, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 34573573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на правомірність своїх дій, відповідач наводить обставини справи та зазначає, що доказом фактичного виконання рішення суду є рішення сорок другої сесії 08 скликання від 24.12.2019, яким розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2, 0 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на земельній ділянці з кадастровим номером 5925080800:00:002:0989.

На думку відповідача, суд першої інстанції помилково послався на п. 10 розділу IX Інструкції (у редакції Наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016), відповідно до якого у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 частини першої ст. 39 Закону.

Так, відповідно до розділу IX Інструкції з примусового виконання рішень виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону України Про виконавче провадження .

Стаття 63 Закону України Про виконавче провадження не передбачає складання акта у разі виконання боржником рішення суду, за яким боржник забов`язаний особисто вчинити дії.

Також, суд першої інстанції вбачає, що зміст спірної постанови про закінчення виконавчого провадження № 61929085 від 19.05.2020 не містить обґрунтування щодо встановлених фактів та подій, які б підтверджували виконання боржником в повному обсязі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 480/3158/19, що суперечить дійсним даним, зазначеним у постанові, так як державний виконавець при винесенні постанови керувався рішенням від 30.10.2019 про повторний розгляд клопотання стягувача, про що було зазначено у констатуючій частині постанови про закінчення виконавчого провадження.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі № 480/3158/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області 33 сесії 08 скликання від 20.02.2019 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ". Зобов`язано Боромлянську сільську раду Тростянецького району Сумської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (на земельній ділянці з кадастровим номером 5925080800:00:002:0989) за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області та прийняти рішення за результатами розгляду клопотання з урахуванням правової оцінки, наданої судом. В задоволенні решти позову - відмовлено.

17.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про примусове виконання рішення суду по справі № 480/3158/19 (а.с. 22).

28.04.2020 державним виконавцем Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Конєвим О. М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61929085 по виконанню виконавчого листа № 480/3158/19 від 30.10.2019 (а.с. 23).

24.12.2019 Боромлянською сільською радою прийнято рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » (а.с. 24).

19.05.2020 державним виконавцем Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Конєвим О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61929085 (а.с. 25).

Не погодившись з вказаною постановою відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р., № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, також передбачена ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказана норма законодавства кореспондує з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 України № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404 державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України № 1404 передбачено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 6 статті 26 Закону України № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону України № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З системного аналізу правових норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, виконавче провадження підлягає закінченню.

Разом з тим, достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є виконання боржником в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а саме: повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (на земельній ділянці з кадастровим номером 5925080800:00:002:0989) за межами населених пунктів на території Боромлянської сільської ради Тростянецького району Сумської області та прийняти рішення за результатами розгляду клопотання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з аналізу вищенаведених приписів Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що обов`язковою умовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є встановлення державним виконавцем факту дійсного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Крім цього, зі змісту спірної постанови про закінчення виконавчого провадження № 61929085 від 19.05.2020 вбачається, що вона не містить обґрунтування щодо встановлених фактів та подій, які б підтверджували виконання боржником в повному обсязі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 480/3158/19.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зауважити на таке.

Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 10 Розділу ІХ Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Доказів складання державним виконавцем такого акта, у зв`язку з прийняттям Боромлянською сільською радою рішення від 24.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 480/3158/19, матеріали справи не містять.

Отже, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 61929085 від 19.05.2020 без попереднього складання акта, яким би було встановлено та зафіксовано повне фактичне виконання рішення суду боржником.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що п. 10 Розділу ІХ Інструкції стосується виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний пункт Інструкції містить чітке формулювання та не вказує про його застосування лише при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, а сам розділ ІХ Інструкції має назву "Виконання рішень немайнового характеру", а отже стосується всіх рішень немайнового характеру.

Вказане свідчить про передчасність винесення державним виконавцем постанови від 19.05.2020 про закінчення виконавчого провадження № 61929085.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірної постанови.

Доводи апелянта спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року по справі № 480/4375/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін