Рішення

від 04.11.2020 по справі 174/560/20

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 174/560/20

н/п 2/174/243/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2020 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

з участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, вказуючи, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстровані з 2018 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку 2019 року у них з відповідачем виникли суперечки щодо утримання дитини та оплати комунальних послуг, після чого відповідач добровільно залишив її помешкання та почав проживати зі своєю матір`ю по АДРЕСА_2 . З серпня 2019 року відповідач не виходив на зв`язок, до її власного приміщення не з`являвся. В вересні 2019 року відповідач повідомив, що знаходиться за межами країни і перебуває там на даний час. Відповідач не заперечує проти зняття його з реєстрацій, але не має на це можливості та коштів. Останній не проживає у вказаному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою він не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні вона, ні інші члени сім`ї відповідачу не чинили.

Факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію.

На підставі наведеного, позивачка вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, а тому вона, як власник житла вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.

Просить визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14.09.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Клопотання про розгляд справи в іншому провадженні сторони не заявляли.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. (а.с. 34)

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі. (а.с.37)

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, факт належності на праві власності позивачці квартири АДРЕСА_1 , підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.04.2016 року, яке видано державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Канюгою О.В. (а.с. 7) та копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22.04.2016 року (а.с. 8)

Факт реєстрації з 14.11.2017 року по теперішній час відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується копією довідки № 1331 від 02.06.2020 року, яка видана відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 10), інформацією від 03.09.2020 року наданою Виконавчим комітетом Вільногірської міської ради (а.с. 14)

Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується актом від 30.07.2020 року № 90, який складено депутатом Вільногірської міської ради Крюковою Н.О., відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 з січня 2019 року з невідомих причин покинув помешкання і більше не з`являвся. (а.с. 9)

Доказів на спростування вказаних обставин під час судового розгляду справи відповідачем не надано.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Відповідно до ч.2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, зазначено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. За змістомст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою. З огляду на те, що закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15). Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.04.2016 року є власником квартири АДРЕСА_1 , де з 14.11.2017 року зареєстрований ОСОБА_2 , який є батьком спільної з позивачкою дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак у вказаному житлі з січня 2019 року відповідач не проживає без поважних причин, за користування жилим приміщенням комунальні послуги не сплачує та не здійснює інших витрат по утриманню житла, відповідачем позов визнано у повному обсязі, що не суперечить обставинам справи та закону, тому позов підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для його зняття з реєстраційного обліку.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачкою і документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки. На підставі ст.ст. 16, 319, 321, 291, 383, 386, 405 Цивільного Кодексу України, ст.3 Сімейного Кодексу України, ст.72 Житлового Кодексу України, ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 178, 247, 263- 265, 279, 268, 352, 354, пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для його зняття з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована по АДРЕСА_4 , мешкає в кв. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 840 грн. 80 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-ІХ від 18.06.2020 року, під час дії карантину, суд за заявою учасників справи , поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий - суддя: підпис А.А. Борцова