Рішення

від 28.10.2020 по справі 196/1040/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1040/20

№ провадження 2/196/562/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.,

за участю секретаря - Шевченко Т.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом виконкомом Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 03.01.2007 року), яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка, площею 2,850 га, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:016:0585.

За життя, 30 жовтня 2001 року, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона має право, заповіла саме йому. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №98.

При цьому, про наявність заповіту йому стало відомо лише у серпні 2020 року, коли перебирав різні речі та документи у будинку бабусі ОСОБА_5 , де ніхто на даний час не проживає, та знайшов другий примірник заповіту.

Звернувшись до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , він отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2020 року, у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Причиною пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини стало те. що він не знав про наявність заповіту та вважав, що не має відношення до спадкового майна померлої.

Після смерті ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем за заповітом є він, а спадкоємцями за законом є доньки померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідачі в даній справі.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1217, 1222, 1223, 1270, 1272 ЦК України, прохає суд визначити йому додатковий строк достатній для прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явилися, надіславши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають повністю .

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у підготовчому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом виконкомом Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області 03.01.2007 року), яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка, площею 2,850 га, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225683600:01:016:0585 (а.с.15).

За життя, 30 жовтня 2001 року, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона має право, заповіла саме позивачу. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №98 (а.с.14).

При цьому, про наявність заповіту позивачу стало відомо лише у серпні 2020 року, коли він перебирав різні речі та документи у будинку бабусі ОСОБА_5 , де ніхто на даний час не проживає, та знайшов другий примірник заповіту.

Позивач, звернувшись до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2020 року, у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_5 єдиним спадкоємцем за заповітом є позивач, а спадкоємцями за законом є доньки померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідачі в даній справі.

На даний час заповіт не змінений та не скасований і позивач є єдиним спадкоємцем майна після померлої ОСОБА_5 за заповітом.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в цивільній справі №565/1145/17.

Таким чином, в даній справі позивач не проживав зі спадкодавцем за заповітом, повідомлення про смерть не публікувалися в регіональній пресі, а також нотаріусом не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця за заповітом, про існування заповіту та відкриття спадщини позивачу стало відомо після спливу встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В.В., після смерті ОСОБА_5 спадкова справа була заведена 11.09.2020 року за заявою ОСОБА_1 (а.с.13), свідоцтва про право на спадщину не видавалось, що також підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.10.2020 року (а.с.12).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідачами заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підставі зазначеного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що у позивача були перешкоди для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та такі обставини є поважними.

Визначаючи тривалість додаткового строку суд враховує, що з аналізу положень ст.1270 та ч.3 ст.1272 ЦК, вбачається, що тримісячний строк для прийняття спадщини з дня набрання рішенням суду законної сили з урахуванням особливих умов реалізації цього права є необхідним та достатнім з точки зору добросовісності і розумності.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1217, 1233, 1272 ЦК України, ст.ст.82, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини , задовольнити в повному обсязі.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , терміном три місяці, з дня вступу даного рішення в законну силу.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ