Постанова

від 13.06.2007 по справі 7/424/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/424/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2007 р. 16:00Справа №  7/424/07

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 54001, м.Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. 2до відповідача: Кредитної спілки “Фаворит-Миколаїв”, 54017, м.Миколаїв, вул. Леніна, 93про: стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 6354,15 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

При секретарі судового засідання Дзюбі Ю.Ф.

Представники:

Від позивачаВасильченко О.В., дов. № 04-25/43 від 16.01.2006 р.

Від відповідачапредставник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовними вимогами (зменшення позовних вимог від 13.06.2007р.) про стягнення з Кредитної спілки “Фаворит-Миколаїв” адміністративно-господарських санкцій в сумі 5754,15 грн. за нестворені у 2006р. робочі місця для інвалідів.

На виконання ухвали господарського суду від 15.05.2007р. позивач надав лист головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації № 961-01-15 від 28.04.2007р., лист Центрального районного центру зайнятості 04-1283 від 04.05.2007р., виписку із ЄДРПОУ на відповідача № 19/10-361/1 від 30.05.2007р.

Ухвали господарського суду від 15.05.2007р. та додана до них позовна заява з додатком надіслані на адресу відповідача повернулись до суду з відміткою пошти: “за вказаною адресою не знаходиться”.

Враховуючи, що ухвали господарського суду від 15.05.2007р. та додана до них позовна заява з додатком надіслані на адресу відповідача: 54017, м.Миколаїв, вул. Леніна, 93, яка зазначена у виписці ЄДРПОУ № 19/10-361/1 від 30.05.2007р., яка надана позивачем на виконання ухвали суду від 15.05.2007р. то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву та заперечень проти позову не надав.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 5754,15 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2006 році робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Позивач зазначає, що на підставі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, що складає у даному випадку 3 місця і працевлаштувати на ньому інваліда.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма 10-ПІ) (а.с. 5) у відповідності з яким на підприємстві відповідача працювало 2 інваліда.

Таким чином, відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів і не створив 1 такого робочого місця.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в  Україні»(в редакції чинній на час спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників  облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування  інвалідів, у тому числі спеціальні   робочі  місця,  створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Закон зобов'язує відповідача виділяти та створювати відповідно до 4 % нормативу робочі місця для інвалідів, інформувати центри зайнятості, та звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідачем не було доведено належними засобами доказування наявність фактичних обставин щодо інформування ним відповідних органів про вільні вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Напроти за даними головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації та Центрального районного центру зайнятості відповідач не інформував про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть бути працевлаштовані інваліди, що підтверджується листом № 961-01-15 від 28.04.2007р. головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації та листом Центрального районного центру зайнятості № 04-1283 від 04.05.2007р.

За даними наданого відповідачем "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" (форма 10-ПІ) на підприємстві працювало 2 інваліда (а. с. 5).

Таким чином, відповідач не виконав встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів і не створив 1 таке робоче місце.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2006 році складала 6301,23  грн., тому сума адміністративно-господарських санкцій за не створене 1 робоче місце для інваліда становить 6301,23 грн.

Частиною 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п. 4 Порядку передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована пеня в розмірі 52,92 грн.

Штрафні санкції, згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767, сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог 04.06.2007р.  відповідачем частково сплачена заборгованість в розмірі 600,00 грн. Таким чином розмір заборгованості відповідача становить 5754,15 грн.

Відповідач суму заборгованості у розмірі 5754,15 грн. грн. у встановлені строки добровільно не сплатив.

За таких обставин зменшені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Кредитної спілки “Фаворит-Миколаїв” (54017, м.Миколаїв, вул. Леніна, 93, р/р 265033012004, МФ ВАТ “УБРП”, МФО 386166, ЄДРПОУ 26499860) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46 під. № 2; Одержувач: Держбюджет Центрального району 50070000, код ЄДРПОУ 23626096, МФО 826013, р/р 31218230700006 Банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, Призначення платежу: *;101;- ; код платника; платежі до Фонду інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році) 5754,15 грн. заборгованості.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.О.Семенчук