Постанова

від 03.11.2020 по справі 212/10186/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8613/20 Справа № 212/10186/19 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/10186/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство "Норілка",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Морозова Ольга Сергіївна, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року, яке ухвалене суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Норілка (далі - ПП Норілка ) про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 з 04 листопада 2012 року працював на посаді регіонального менеджера у ПП Норілка . 13 листопада 2019 року директор підприємства повідомив, що його звільнено з роботи. 14 листопада 2019 року його особисто ознайомили з Наказом № 1211201902 Про припинення трудового договору (контракту) . Зі змісту Наказу вбачається, що його було звільнено через прогули без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, на підставі комісійного акту, доповідних записок від 06.11.2019 року, 07.11.2019 року., 08.11.2019 року, 11.11.2019 року та 12.11.2019 року. Вважає звільнення незаконним, оскільки він працює на вище вказаній посаді з 2012 року та жодних дорікань на його роботу у відповідача ніколи не було. Специфіка його роботи полягає у постійному русі та відсутності робочого місця. Вказане виражається у тому, що підприємство має основний офіс де зазвичай працює директор, бухгалтер та оператор, при цьому не виділено його робоче місце, відповідач навіть не забезпечив його комп`ютером, а тому за для виконання роботи, яка потребувала технічного обладнання, він мав використовувати свій домашній комп`ютер. Основною діяльністю підприємства відповідача є постачання очищеної води у відповідних бутлях та підтримка справного стану кулерів для води, за для чого регіональний менеджер організовує ринок збуту. Графіків виїзду на підприємстві не було, так як це мав визначати сам регіональний менеджер залежно від ситуації на ринку попиту, так само як і не було графіків з ремонту обладнання, так як відповідний ремонт здійснювався за заявкою клієнтів у телефонному режимі.

04 листопада 2019 року позивач звернувся до директора з заявою про надання йому щорічної основної відпустки з 20 листопада 2019 року. Однак, 12 листопада 2019 року директор підприємства - Д.А. Ксьоншкевич повідомив, що він вже використав надане йому право на відпустку у цьому році. Директор надав йому копії восьми наказів про начебто надання відпусток, в яких відсутні його підписи та повідомив, що якщо він і надалі наполягатиме на отриманні відпустки, то йому бажано написати заяву на звільнення за власним бажанням, в іншому випадку він звільнить його вже за статтею. З метою захисту своїх прав та вирішення ситуації, позивач звернувся із заявою до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради. На наступний день, 13 листопада 2019 року позивач вийшов на роботу та виконував вказівку директора щодо необхідності прибрати складське приміщення підприємства, після обіду його повідомили про звільнення. Вважає, що відповідач незаконно звільнив його за прогул, якого не було.

Крім того, він має право на отримання від відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Розрахунок заробітної плати за період вимушеного прогулу повинен здійснюватись виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, тобто за вересень та жовтень 2019 року.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати Наказ Приватного підприємства Норілка , від 13 листопада 2019 року № 1311201902 про припинення трудового договору (контракту) зі ОСОБА_1 , за п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із прогулом без поважних причин; поновити його на роботі у ПП Норілка на посаді регіонального менеджера; стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 156,32 грн. за кожен день вимушеного прогулу з моменту звільнення по момент ухвалення рішення по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Морозова О.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було надано належної оцінки недотримання відповідачем, при працевлаштуванні позивача, вимог ст. 29 КЗпП України щодо роз`яснення йому прав та обов`язків, а також інформування під розписку про умови праці, правила внутрішнього трудового розпорядку та визначення робочого місця. За період роботи позивача на ПП Норілка його нічого не навчили, ні з чим не ознайомлювали, єдине що цікавило відповідача - це виконання графіку збуту та збільшення клієнтської бази.

Позивач переконаний, що, оскільки його було звільнено саме за прогул, то суд зобов`язаний був перевірити факт того, чи був він поінформований про графік роботи під підпис, адже таких доказів відповідач надати не може.

Також, позивач вважає, що оскаржуваний наказ необґрунтований та не містить вичерпної інформації про підстави звільнення. При цьому, у наказі вказано про наявність доповідних записок від 06.11.2019 року, 08.11.2019 року, 09.11.2019 року та від 11.11.2019 року, тоді як в матеріалах справи міститься єдина доповідна записка від 12.11.2019 року, в якій вказано про відсутність позивача на робочому місці у вказані дні. Наголошує на тому, що відповідачем не було надано жодних доказів щодо невиконання ним якихось завдань у вказані дні.

Крім того, зазначає, що відповідачем не було оцінено ситуацію в цілому, не враховано попередню роботу позивача, а також чи було завдано діями останнього шкоди підприємству, що є підставою для застосування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПП Норілка зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Морозову О.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника відповідача ПП Норілка - Ільїна В.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, наказом директора ПП Норілка від 04 січня 2012 року № 0000000001 ОСОБА_1 , був прийнятий на посаду регіонального менеджеру ПП Норілка , з посадовим окладом згідно штатного розкладу, на підставі його особистої заяви (а.с. 31).

Згідно п. 1.6 Посадової інструкції регіонального менеджера ПП Норілка , у своїй діяльності регіональний менеджер керується правилами внутрішнього трудового розпорядку, даною інструкцією та наказами і розпорядженнями вищого керівництва (а.с.36).

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку ПП Норілка , затвердженого зборами трудового колективу Протокол від 01.09.2011 року №1, на підприємстві встановлено п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю робочого часу - 40 годин на тиждень, 8 годин на день із двома вихідними днями - субота і неділя, початок роботи - 8:00, закінчення роботи - 17:00, перерва для відпочинку та харчування з 13:00 до 14:00 год. (а.с. 38-41).

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПП Норілка із заявою про надання йому щорічної основної відпустки з 20.11.2019 року за період з 04.01.2012 року по 19.11.2019 року (а.с.8).

Згідно Наказу № 0301201301 від 03.01.2013 року ОСОБА_1 надавалась щорічна відпустка з 08.01.2013 року по 31.01.2013 року за вказаний період з 04.01.2012 року по 19.11.2019 року (а.с.9), а також за 2014-2019 роки на підставі відповідних наказів згідно графіків відпусток (а.с.10-16).

12.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики із заявою про порушення трудового законодавства ПП Норілка (а.с.17).

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2019 року директора ПП Норілка ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.41 КУпАП, але звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, справу закрито за малозначністю. Як вбачається зі змісту постанови, директор ПП Норілка допустив порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі. (а.с.45).

Згідно Витягу з табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 виставлено прогули 05.11.2019 року, 06.11.2019 року, 07.11.2019 року, 08.11.2019 року та 11.11.2019 року (а.с.34).

У доповідній записці №1 від 12.11.2019 року про порушення трудової дисципліни, складеної головним бухгалтером ОСОБА_3 зазначено, що з 05 листопада 2019 року по 11 листопада 2019 року регіональний менеджер ОСОБА_1 допустив порушення дисципліни, а саме був відсутній на робочому місці 5,6,7,8 та 11 листопада 2019 року, з 08:00 до 13:00 години та з 14:00 до 17:00 години, тобто здійснив прогули без поважних причин. Виправдувальні документи про відсутність на робочому місці за вищевказані дати не надав (а.с.33).

12 листопада 2019 року комісією, у складі директора Ксьоншкевич Д.А., головного бухгалтера ОСОБА_4 , менеджера з логістики ОСОБА_5 було складено Акт №1 про відсутність регіонального менеджера ОСОБА_1 на робочому місці 5,6,7,8 та 11 листопада 2019 року без поважних причин, виправдувальні документи про відсутність на робочому місці не надав. Письмові пояснення за прогули надати відмовився (а.с. 35).

Наказом № 1311201902 від 13.11.2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади регіонального менеджера за прогули без поважної причини, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Трудова книжка видана 14.11.2019 року, яку ОСОБА_1 отримав під розпис (а.с. 32).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що письмові докази є належними та допустимими доказами відсутності позивача на робочому місці без поважних причин, а позивачем у свою чергу не надано до суду належних доказів на підтвердження доводів щодо його незаконного звільнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2 , 36 , 40 , 41 КЗпП України ).

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП роботодавець може розірвати трудовий договір (як укладений на невизначений строк, так і строковий до закінчення його чинності) з працівником у разі його прогулу (в т. ч. у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 6 листопада 1992 року роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судом необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п.1 ст. 41 КЗпП України чи додержані власником або уповноваженими ним органом передбачені статтями 147-1 , 148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України , суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, для правильного вирішення спору про звільнення суду необхідно надати оцінку причинам поважності відсутності на роботі працівника.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2019 року головним бухгалтером ПП Норілка ОСОБА_3 складен доповідну записку, у якій зазначено, що з 05 листопада 2019 року по 11 листопада 2019 року регіональний менеджер ОСОБА_1 допустив порушення дисципліни, а саме був відсутній на робочому місці 5,6,7,8 та 11 листопада 2019 року, з 08:00 до 13:00 години та з 14:00 до 17:00 години, тобто здійснив прогули без поважних причин. Виправдувальні документи про відсутність на робочому місці за вищевказані дати не надав (а.с.33).

12 листопада 2019 року комісією, у складі директора Ксьоншкевич Д.А., головного бухгалтера ОСОБА_4 , менеджера з логістики ОСОБА_5 було складено Акт №1 про відсутність регіонального менеджера ОСОБА_1 на робочому місці 5,6,7,8 та 11 листопада 2019 року без поважних причин, виправдувальні документи про відсутність на робочому місці не надав. Письмові пояснення за прогули надати відмовився (а.с. 35).

Згідно Витягу з табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 виставлено прогули 05.11.2019 року, 06.11.2019 року, 07.11.2019 року, 08.11.2019 року та 11.11.2019 року (а.с.34).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі 05.11.2019 року, 06.11.2019 року, 07.11.2019 року, 08.11.2019 року та 11.11.2019 року, й доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують .

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_1 05.11.2019 року, 06.11.2019 року, 07.11.2019 року, 08.11.2019 року та 11.11.2019 року був присутній на роботі, колегією суддів не приймаються, оскільки, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, позивач не зазначив, яку ж саме роботу він виконував у зазначені дні та не надав жодного доказу виконання ним своїх посадових обов`язків у спірний період.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України роботодавець може розірвати трудовий договір з працівником у разі його відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає обставин, які можна кваліфікувати, як поважні причини відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказані дні, у зв`язку з чим вважає, що, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи ж відповідача про те, що судом не було надано належної оцінки недотримання відповідачем при працевлаштуванні позивача вимог ст. 29 КЗпП України щодо роз`яснення йому прав та обов`язків, а також інформування під розписку про умови праці, правила внутрішнього трудового розпорядку та визначення робочого місця, а також те, що за період роботи позивача на ПП Норілка його нічому не навчили, ні з чим не ознайомлювали, єдине що цікавило відповідача - це виконання графіку збуту та збільшення клієнтської бази, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки, як зазначено вище, при розгляді трудового спору про поновлення працівника на роботі на суд покладено обов`язок з`ясувати саме законність дій роботодавця при звільненні такого працівника, що й було здійснено судом першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Морозова Ольга Сергіївна, - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2020 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року

Головуючий:

Судді: