Постанова

від 03.11.2020 по справі 359/5493/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №359/5493/20

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/12384/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича на ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2020 року (суддя Яковлєва Л.В.) про забезпечення позову Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку,

встановила:

у липні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20 грудня 2016р., а також просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33035176 від 20 грудня 2016р., номер запису про право власності/довірчої власності: 18150547.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року у справі № 242/4382/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ Енерджі Стар на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором про Овердрафт Гнучкий для корпоративних клієнтів №015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014р. та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015р. в розмірі 343 134грн 33коп.; заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 3 червня 2013р. та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015р. в розмірі 8 508 181грн 17коп.

21 березня 2016р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. було відкрито виконавче провадження № 50557000 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц від 25 грудня 2015р. та накладено арешт на все майно ОСОБА_2 . Однак, у зв`язку із скасуванням ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 вересня 2016 року вищезазначеного заочного рішення, держаним виконавцем 25 жовтня 2016р. було винесено постанову про закінчення

виконавчого провадження.

Позивач зазначав, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 4 грудня 2019 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ Енерджі Стар на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 010/01-0303/0545 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 3 червня 2013р. та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 8 348 663грн 16коп.; заборгованість за кредитним договором про Овердрафт Гнучкий для корпоративних клієнтів №015/01-03-3/00628 від 14 травня 2014р. та всіма додатковими угодами до нього станом на 10 серпня 2015 року в розмірі 342 056грн 57коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 31 січня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61125587 з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц, виданого 20 січня 2020р.

Позивач посилався на те, що з листа приватного виконавця Іванова А.В. № 1009-61125587/20 від 9 липня 2020р. стало відомо, що 20 грудня 2016р. ОСОБА_2 відчужив житлові будинки, в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 , своєму батьку ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року.

Позивач вважав, що договір дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року був укладений ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання зобов`язань та погашення заборгованості перед АТ Райффайзен Банк Аваль , а тому є фіктивним та має бути визнаний судом недійсним на підставі статей 203, 215 та 234 ЦК України.

28 липня 2020р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач може відчужити житловий будинок до ухвалення рішення суду.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Євдокименко М.С. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у забезпеченні позову.

Представник відповідача посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки позивач ввів суд в оману та не повідомив, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 вересня 2016 року було скасованозаочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 листопада 2015 року. 25 жовтня 2016р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області Шмаковим Р.С. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 242/4382/15-ц від 25 грудня 2015р., заборони та арешти були зняті, тому твердження позивача про те, що на час укладення договору дарування у ОСОБА_2 були борги перед банком і він не мав права відчужувати нерухоме майно не відповідають дійсності.

Також представник відповідача звертає увагу, що приватним виконавцем Івановим А.В. на підставі виконавчих листів № 242/4382/15-ц від 20 січня 2020р. відкриті виконавчі провадження, № 61126174 та № 61125587, які об`єднані в зведене виконавче провадження

№ 61126752, в рамках якого 31 січня 2020р. накладено арешт на кошти ОСОБА_2 , розміщені на його рахунках в 71 банківській установі; 31 січня 2020р. та 7 лютого 2020р. - на частки в статутному капіталі товариств; 3 лютого 2020р. - на транспортні засоби; 17 лютого 2020р. - на 2 квартири; 26 лютого 2020р. - на 5 земельних ділянок; 18 березня 2020р. - на прогулянковий гідроцикл; 8 квітня 2020р. - на акції емітента ПрАТ Прогрес . Загальна сума заарештованого майна ОСОБА_2 складає більше 100 000 000грн, тому дії банку, направлені на належне його батькові майно, є способом протиправного тиску та впливу.

Крім того, представник відповідача вважає ухвалу суду необґрунтованою, так як матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_1 відчужити житловий будинок.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів - адвоката Євдокименка М.С., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача - адвоката Хуторянця О.В., який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані копії матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, за змістом наведених вище норм умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути

співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З наданих суду документів вбачається, що з 2015 року між АТ Райффайзен Банк Аваль , ТОВ Енерджі Стар , ТОВ Джерело 2006 , та ОСОБА_2 існував судовий спір щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, який закінчився ухваленням судового рішення про стягнення заборгованості у тому числі і з ОСОБА_2 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 23 вересня 2011р. Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області, згідно рішення виконкому від 27 липня 2007 року за №67/23, зареєстрованого в Державному реєстрі прав 3 жовтня 2011р. за р.№ 34701029; рішення виконавчого комітету Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 25 вересня 2015р. за № 26/5, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4 жовтня 2016р.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від № 215722208 від 9 листопада 2020 року вбачається, що 20 грудня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вищезазначений житловий будинок на підставі договору дарування житлового будинку від 20 грудня 2016 року.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому оспорює правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на даний житловий будинок, посилаючись на фіктивність договору дарування та укладення його з метою ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх зобов`язань.

Отже, між сторонами виник спір, предметом якого є договір дарування вищезазначеного житлового будинку.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, тому відповідач, як власник житлового будинку, може розпорядитися своїм майном у будь-який час.

З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був відчужений у період існування судового спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , тому через ризик

відчуження будинку на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову

За таких обставин, накладення арешту на спірний житловий будинок у забезпечення даного позову є правомірним.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 15 вересня 2020 року у справі 753/22860/17.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність позовних вимог та правомірність відчуження ОСОБА_2 житлового будинку, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та відмови у забезпеченні позову, оскільки дані обставини підлягають дослідженню при розгляді справи по суті.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій по продажу будинку, не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача, як в одноособового власника, можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував суд першої інстанції, є співмірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки будинок залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.

Твердження представника відповідача про те, що в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 5 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості, накладено арешт на майно ОСОБА_2 , вартість якого значно перевищує загальну суму заборгованості, правового значення для вирішення даного питання не має.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, є безпідставними, оскільки в заяві про забезпечення позову заявником викладено підстави, у зв`язку із якими він просить забезпечити позов, зокрема, представник позивача зазначив, що реалізація майна унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення даного позову та захист прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала судом першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича залишити без задоволення, ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді