Постанова

від 04.11.2020 по справі 756/6778/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/6778/1 9 Головуючий 1 інстанція- Лужецька О.Р.

Провадження № 22-ц/824/11720/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 листопада 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укргазбанк на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 червня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ПАТ Укргазбанк , звернувся до суду із вказаним позовом,який мотивований тим, що 04 грудня 2013 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 079/12/2013/0025, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на придбання автомобіля у розмірі 120600 грн. терміном до 03 грудня 2020 року із розрахунку 13,5 % річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Поручителем позичальника за кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_2 , яка за договором поруки № 079/12/2013/0025-П від 04 грудня 2013 року зобов`язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту в повному обсязі. Також, між ОСОБА_1 та банком 04 грудня 2013 року був укладений договір застави, згідно якого позичальник передав банку в заставу автомобіль Hyundai Accent , 2013 року випуску, р.н. НОМЕР_1 .

Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 мав повертати кредит щомісячними платежами у розмірі 1436 грн. та проценти до 10 числа кожного місяця, однак не виконує цих обов`язків, має прострочену заборгованість як за тілом кредиту, так і за процентами. Вимога банку про повне дострокове повернення кредиту у зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором, направлена відповідачам 26 лютого 2019 року, залишена ними без задоволення. У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.ст.1050, 1054 ЦК України та умови кредитного договору, просив достроково стягнути із відповідачів на користь банку борг за кредитним договором станом на 24 лютого 2019 року в розмірі 76393,41 грн., який включає 25827,23 грн. - прострочене тіло кредиту, 31568 грн. - строкове тіло кредиту, 18160,45 грн. - прострочені проценти, 837,73 грн. - строкові проценти; стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь банку штраф за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави у розмірі 54270 грн. та судовий збір.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 12 червня 2020 року позов

- 2 -

задоволено частково. Стягнуто із відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ Укргазбанк борг за кредитним договором, який включає заборгованість строкову в сумі 31568 грн., заборгованість прострочену в сумі 25827,23 грн., проценти поточні в сумі 837,73 грн. та проценти прострочені в сумі 18160,54 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укргазбанк штраф за невиконання умов договору застави в розмірі 54270 грн. та судовий збір в розмірі 1959,95 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, ПАТ Укргазбанк подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_2 і ухвалити нове, яким вимоги банку в цій частині задоволити в повному обсязі, стягнувши борг за кредитом солідарно з обох відповідачів, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Скарга мотивована хибністю висновків суду про припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України у зв`язку із незаявленням банком вимоги до поручителя на протязі шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання. Суд не врахував як те, що у договорі поруки встановлено строк його дії, а саме - три роки з дня настання строку виконання зобов`язання, так і те, що строк виконання зобов`язання і повернення кредиту встановлений до 03 грудня 2020 року, що свідчить про помилкове застосування ч.4 ст.559 ЦК України. Суд залишив поза увагою судову практику щодо припинення поруки по кожному періодичному платежу. Суд не врахував, що 04 листопада 2018 року до ст.559 ЦК України були внесені зміни, згідно яких у випадку незаявлення вимоги до поручителя порука припиняється через три роки.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафу за невиконання умов договору застави у розмірі 54270 грн. сторонами не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які отримали копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками 27 серпня та 29 серпня 2020 року відповідно, відзив на апеляційну скаргу до суду не подали.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 130663,41 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на

- 3 -

такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2013 року між ПАТ Укргазбанк , і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 079/12/2013/0025, згідно якого банк надав позичальнику кредит на придбання автомобіля у розмірі 120600 грн. терміном до 03 грудня 2020 року із розрахунку 13,5 % річних, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Повернення кредиту згідно п.п.3.1-3.2 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у розмірі 1436 грн. та процентів до 10 числа кожного місяця.

Згідно п.4.2.4 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Поручителем позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором є відповідачка ОСОБА_2 , яка за договором поруки № 079/12/2013/0025-П від 04 грудня 2013 року зобов`язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту в повному обсязі.

Також, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував в повному обсязі обов`язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, в результаті чого у нього виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту та процентам. 26 лютого 2019 року ПАТ Укргазбанк направив відповідачам письмову вимогу про повне дострокове повернення кредиту у зв`язку із невиконанням зобов`язань за договором у розмірі 112339,55 грн., яка залишена ними без задоволення.

Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір,суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальник ОСОБА_1 не виконує передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для захисту прав кредитора і дострокового стягнення боргу в повному обсяз на користь банку

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду про припинення поруки відповідачки ОСОБА_2 та вісутність підстав для солідарного стягнення боргу за кредитом із відповідачів, які не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відмовляючи у позові в цій частині, суд невірно застосував положення ч.4 ст.559 ЦК

- 4 -

України, згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк дії поруки у договорі поруки не встановлено, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що встановлений другим реченням ч.4 ст.559 ЦК України преклюзивний шестимісячний строк припинення поруки може бути застосований лише за умови відсутності у договорі поруки календарного строку її дії, бо у іншому випадку порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі, на що прямо вказує перше речення цієї норми.

Як вбачається із договору поруки, укладеного між банком і відповідачкою ОСОБА_2 , уп.5.2 договору сторони обумовили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Тобто, сторони чітко та однозначно встановили у договорі календарний строк дії поруки - три роки з дня настання строку виконання основного зобов`язання, що виключає застосування положень ч.4 ст.559 ЦК України.

Встановлено, скориставшись своїм правом та пред`явивши 26 лютого 2019 року вимогу відповідачам про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, позивач ПАТ Укргазбанк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору (п.4.2.4) змінив строк виконання основного зобов`язання і був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом трьох років, починаючи від цієї дати, що і зробив, подавши позов у травні 2019 року, тобто через тримісяці після направлення вимоги.

За таких обставин висновки суду про припинення поруки не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону і є помилковими.

З наведених вище підстав невірними є висновки суду про необхідність обрахування початку перебігу строку дії поруки з дати порушення позичальником своїх зобов`язань, а саме із вересня 2017 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16, в якій Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів вказав, що згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. Зазначення у договорі про припинення поруки якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, означає, що у такому випадку трирічний строк дії поруки обчислюється з настання строку виконання основного зобов'язання. Оскільки, за заявою ПАТ Таскомбанк 4 квітня 2008 року Хортицьким районним судом м.Запоріжжя було видано судовий наказ про стягнення на користь банку боргу за кредитом, що свідчить про реалізацію банком права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, то настання строку виконання основного зобов`язання необхідно обчислювати з 2008 року. Враховуючи те, що кредитор звернувся з позовом до поручителя у 2010 році, тобто в межах передбаченого договором поруки трирічного строку, висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій про пропущення ПАТ Таскомбанк такого строку у зв`язку з неправильним визначенням початку його перебігу - факту порушення позичальником своїх зобов`язань, а саме із 2006 року, є помилковим.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/27042/15-ц, де Верховний Суд зазначив, що положення п. 4.1. договору поруки від 19 вересня 2008 року, згідно якого порука за цим договором припиняється, якщо протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор не пред`явить до поручителя вимоги, є встановленням строку дії поруки, а тому

- 5 -

передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк дії поруки до спірних правовідносин не застосовується.

При цьому посилання суду першої інстанції в рішенні на постанову Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі №756/12263/15-ц нерелевантні, оскільки в даній справі інші фактичні обставини, зокрема судами встановлено, що сторони не обумовили у договорі поруки строк її дії.

Це ж стосується посилань у рішенні на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 604/156/14-ц від 10 квітня 2019 року, в якій обставини також відмінні від даної справи, яка переглядається, оскільки судами встановлена відсутність у договорі строку дії поруки. Зокрема, Велика Палата прийшла до висновку, що п.4.1 договору поруки, згідно якого договір діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, не є календарним строком дії поруки, а умови п.5.1 договору про те, що сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу за договором протягом 5-ти років, стосується позовної давності, а не строку дії поруки.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу за кредитним договором не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в цій частині межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановлено, що позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, однак не виконував передбачених кредитним договором обов`язків по їх поверненню шляхом внесення щомісячних платежів і має заборгованість, що у свою чергу свідчить про порушення прав кредитора ПАТ Укргазбанк і необхідність їх захисту.

Розмір заборгованості відповідачем не спростований.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, кщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що поручителем позичальника за кредитним договором є

- 6 -

співвідповідачка ОСОБА_2 колегія суддів стягує суму боргу за кредитним договором у розмірі 76393,41 грн. солідарно з обох відповідачів.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України у зв`язку із скасуванням судового рішення суд суд змінює розподіл судових витрат і покладає на відповідачів витрати позивача по оплаті судового збору за подання позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, суд покладає на відповідачів витрати позивача по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 червня 2020 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ Укргазбанк штрафу в розмірі 54270 грн.не оскаржувалося і апеляційним судом не переглядалося.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазбанк задоволити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 червня 2020 року в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове, яким позов Публічного акціонерного товариства Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазбанк (місцезнаходження: 03087, м.Київ, вул.Єреванська 1, код ЄДРПОУ 23697280)борг за кредитним договором в розмірі 76393 гривні 41 коп., який включає 25827,23 грн. - прострочене тіло кредиту, 31568 грн. - строкове тіло кредиту, 18160,45 грн. - прострочені проценти, 837,73 грн. - строкові проценти.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 червня 2020 року в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Укргазбанк судовий збір у розмірі 3451 гривня 26 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Укргазбанк судовий збір у розмірі 1409 гривень 67 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: