Рішення

від 04.11.2020 по справі 570/1034/20

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1034/20

Номер провадження 2/570/766/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Беднарчук Г.П.

позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.04.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач позичив ОСОБА_2 кошти у сумі 671 347, 50 грн., що становило еквівалент 25 000 доларів США. Відповідно до п. 5.1 договору позики відповідачка зобов`язувалась повернути кошти у розмірі, щ будуть становити еквівалент 25 000 доларів США (еквівалент 500 доларів США - щомісячно до 22 числа, до 21.04.2021 залишок позики). Крім того, відповідачка брала на себе зобов`язання щодо сплати відсотків за користування коштами в розмірі суми, що еквівалентна 1250 доларів США на дату вчинення платежу. Також договором було встановлено розмір штрафів за прострочення виконання зобов`язань.

Однак, відповідачка жодного платежу на виконання зобов`язань за договором позики не здійснила. Вимоги письмової претензії від 19.11.2019 про дострокове повернення заборгованості за договором позики не виконала.

За наведеного, позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 527 291, 33 грн. та просить стягнути 5 272, 91 грн. судових витрат (сплата судового збору).

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги зменшив на суму 6500 доларів США та зазначив, що ці кошти відповідачка повернула добровільно. Надав суду пояснення щодо обставин справи, що описані вище.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначила, що вона повернула позивачеві 6500 доларів США. Гроші, про які йдеться у договорі позики, вона не отримувала. Також зазначила, що ОСОБА_3 сплатив позивачеві грошові кошти, які нібито має повернути відповідачка, а тому до неї не може бути претензій. Додатково пояснила, що письмово укладений договір позики не має юридичного значення, оскільки борг вважає повернутим у повному обсязі, але розписки про повернення боргу надати не може, оскільки вважає, що така розписка також не має ніякого юридичного значення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення з вказуванням заяви про зменшення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 22.04.2019 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач надав у борг відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 671 347, 50 грн., що становило еквівалент 25 000 доларів США станом на час укладення договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути позикодавцеві (позивач) суму, що буде становити еквівалент 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) доларів США згідно офіційного курсу Національного банку України на день повернення, в наступні строки:

?щомісяця до 22 числа кожного місяця повертати частину позики, еквівалентну 500 (п`ятсот) доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день повернення;

?до 21 квітня 2021 року повернути залишок несплаченої позики в повному обсязі.

Крім того, згідно п. 2.2. Договору, відповідачка взяла на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування коштами в розмірі, що є еквівалентом 1250,00 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ станом на дату здійснення платежу. Відсотки нараховуються з моменту підписання даного Договору та виплачуються щомісяця до 22 числа кожного місяця до дня повернення позики.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за прострочення зобов`язання з повернення позики та/або сплати відсотків за користування позикою, позичальниця сплачує штраф позикодавцю в розмірі, що є еквівалентом 1250,00 (одна тисяча двісті п`ятдесят) доларів США, згідно офіційного курсу НБУ станом на кінцеву дату сплати позики (її частини) або відсотків.

Всупереч умовам договору, відповідачкою не було виконано умови договору у повному обсязі, борг лише частково повернутий.

З метою досудового врегулювання спору 19 листопада 2019 року позивачем було надіслано відповідачці претензію про повернення коштів та сплату заборгованості, згідно якої позивач вимагав достроково повернути позику в повному обсязі на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, сплатити штрафні санкції та відсотки за користування грошовими коштами.

Претензія була отримана відповідачкою 21 листопада 2019 року, проте відповіді не було надано.

В судовому засіданні було встановлено, що станом на дату звернення до суду з даним позовом загальна сума заборгованості відповідачки за договором позики становила 1260964,33 грн., та складалась з наступних сум:

? 311708,03 - штраф за прострочення 10 платежів з повернення позики та сплати відсотків;

? 316418,80 грн. - нараховані відсотки за період з квітня 2019 р. по лютий 2020 р.

? 632837,5 грн. - сума неповернутої позики.

Детальний розрахунок розміру штрафу та нарахованих відсотків було надано стороною позивача.

Суд звертає увагу, що таких розрахунок відповідачкою не спростовувався, альтернативного розрахунку нею подано не було.

Крім того, згідно п. 3.3., 3.4. Договору, з метою забезпечення виконання зобов`язання за даним договором позикодавцю передається у власність:

- житловий будинок з надвірними будівлям, що знаходиться по АДРЕСА_1 ,

- земельна ділянка площею 0,2 га, кадастровий номер 5624684100:03:013:0007, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

- земельна ділянка площею 0,66 га, кадастровий номер 5624684100:03:013:0008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Загальна вартість майна, переданого в забезпечення виконання зобов`язань, становить 733 673,00 грн. (згідно вартості майна, визначеної в договорах купівлі-продажу).

Згідно п. 7.3. Договору, сплаченні Позичальником кошти розподіляються за наступною черговістю: в першу чергу погашається штраф, в другу чергу - відсотки, в третю чергу - тіло позики.

Таким чином, за рахунок майна, переданого в забезпечення виконання зобов`язань, позивач може задовольнити свої вимоги щодо стягнення штрафу, відсотків за користування коштами та частково - суми позики.

В той же час, частина позики в розмірі 527291,33 грн. (1260964,33 - 733 673,00) не була забезпечена майном відповідачки, а тому позивач просив про стягнення такої суми в судовому порядку (в подальшому ця сума була зменшена на величину 6500 доларів США).

В судовому засіданні за клопотанням відповідачки було допитано свідка ОСОБА_3 , згідно показань якого він виступав як довіритель іншої особи при укладенні договору купівлі-продажу майна, і передав кошти за договором купівлі-продажу житлового будинку, що був укладений з позивачем. Однак зазначив, що це були грошові кошти його довірителя, і передані у межах правочину купівлі-продажу майна, а не у рахунок погашення боргу відповідачки перед позивачем.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідачка добровільно сплатила 6500 доларів США позивачу, і дана обставина була визнана сторонами.

Оскільки відповідачкою добровільно було сплачено 6500 доларів США, що на час ухвалення рішення за офіційним курсом гривні щодо долара США, встановленим Національним банком України станом на 04 листопада 2020 року становить 185 900 грн. 00 коп., то позивачем заявлено про зменшення позовних вимог на суму 185 900 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суд також приймає до уваги положення ст. 627 ЦК України, згідно з якими сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини.

Свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибором вправі укладати як договори, що передбачені цивільним законодавством (тобто врегульовані законодавством договірні форми), так і такі, які хоч і не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать його загальним засадам (ст. 6 ЦК України). Укладаючи договори, передбачені актами цивільного законодавства, сторони мають право врегулювати в них також ті свої відносини, які цими актами не врегульовані

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають (ст. 628 ЦК України).

При укладенні договору сторони визначили його умови, порядок виконання взятих на себе зобов`язань.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за належним чином не виконала: вона не повернула отримані у борг грошові кошти, не сплатила обумовлені договором інші платежі.

Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зважаючи, що відповідачка не виконує прийнятих на себе зобов`язань суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та доведеним, а тому підлягає до задоволення з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України, і вони становлять 3 413, 91 грн. - сплата судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 341 391, 33 грн. - заборгованість за договором позики від 22.04.2019 року станом на 22.02.2020 року (з урахуванням погашення у сумі 185 900 грн.); 3 413, 91 грн. - сплата судового збору, а всього 344 805 (триста сорок чотири тисячі вісімсот п`ять) грн. 24 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_3 ).

Суддя Красовський О.О.

Повний текст судового рішення складено 05.11. 2020 року