Постанова

від 27.10.2020 по справі 922/1567/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа №922/1567/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (вх. 2487Х/1 від 25.09.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у справі №922/1567/20, ухвалене суддею Бураковою А.М. в приміщенні Господарського суду Харківської області 02.09.2020 о 16:32 год. (повний текст рішення складений 10.09.2020),

за позовом Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича, Харківська область, Валківський район, с. Мізяки,

до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , Харківська область, Валківський район, с. Золочівське,

про стягнення 543846,34 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець Партола Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення 543846,34 грн., з яких: 486692,50 грн. заборгованість за договором № 295-19/2019-ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 04.06.2019; 48669,24 грн. - штрафні санкції; 3893,54 грн. - борг з урахуванням індексу інфляції; 4591,06 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича заборгованість за договором у розмірі 486692,50 грн., інфляційні у розмірі 2419,83 грн., 3% річних у розмірі 4551,06 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7404,95 грн. В решті позову відмовлено.

Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у справі №922/1567/20, повністю відмовити Фізичній особі-підприємцю Партолі Сергію Миколайовичу у задоволенні вимог до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення заборгованості за договором у розмірі 486692,50 грн., інфляційні у розмірі 2419,83 грн., 3% річних у розмірі 4551,06 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7404,95 грн.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує на наступне:

- спір розглянуто з порушення територіальної підсудності; дана справа не підсудна Господарському суду Харківської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Київ;

- у керівника Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу відсутні повноваження на підписання спірного договору;

- Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу`не має оригіналів документів, на які посилається суд у своєму рішенні;

- апелянт не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи; не брав участь у судовому розгляді, що позбавило можливості реалізувати свої права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020, сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Бородіна Л.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Призначено справу №922/1567/20 до розгляду на 27 жовтня 2020 р. об 11:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9969 від 19.10.2020), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/1567/20 - без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі позивач вказує про наступне:

- численна судова практика свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним із підстав перевищення директором своїх повноважень у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа за договором діяла недобросовісно і нерозумно; тягар доказування недобросовісності і нерозумності несе особа, яка хоче визнати договір недійсним;

- Алексєєнко Д.В., як керівник філії, достеменно повинен був знати про обмеження, які могли існувати для керівника;

- твердження про відсутність оригіналів договору, акту виконаних робіт, актів взаємних розрахунків, повністю спростовуються наявністю даних документів саме в Харківській філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , також дані документи було досліджено під час розгляду справи в суді першої інстанції;

- доводи апелянта спростовуються наявними матеріалами справи, а тому подання ним апеляційної скарги свідчить про недобросовісність та небажання виконувати свої зобов`язання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, у зв`язку із відпусткою судді Гези Т.Д., для розгляду справи №922/1567/20 сформовано колегію суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий суддя, судді Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 27.10.2020 сторони не з`явились.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення Фізична особа підприємець - Партола Сергій Миколайович отримав копію ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 30.09.2020 - 02.10.2020, а Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу - 05.10.2020.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про виконання обов`язку з належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі директора Харківської філії (Замовник) та ФОП Партола С.М. (Виконавець) 04.06.2019 було укладено договір № 295-19/2019-ПС про виконання сільськогосподарських послуг (надалі - Договір), предметом якого є послуги Виконавця по проведенню сільськогосподарських робіт, а саме: дискування, культивація, посів, коткування та оприскування на земельних угіддях Валківської СДС площею 355,7 га, які виконуються технікою Виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки.

Також, між сторонами 02.07.2019 була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, якою сторони домовились внести зміни у п. 2.1. Договору на підставі акту виконаних робіт, у зв`язку з чим виклали п. 2.1 у наступній редакції:

2.1. Вартість послуг Виконавця складає:

- Дискування - 690 грн/га, площа 68,7 га на суму 47403,00 грн.;

- Культивація - 425 грн/га, площа 355,7 га на суму 151172,50 грн.;

- Посів - 340 грн/га, площа 335,7 га на суму 114138,00 грн.;

- Коткування - 210 грн/га, площа 355,7 га на суму 74697,00 грн.;

- Оприскування - 260 грн/га, площа 355,7 га на суму 92482,00 грн.

- Оприскування - 260 грн/га, площа 62,31 га на суму 16200,00 грн.

Всього: 486692,50 грн. (т.1, а. с. 13).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна сума цього Договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в п. 2.1 цього Договору та не може перевищувати 486692,50 грн.

Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Надання послуг в обов`язковому порядку підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується обома сторонами. Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги на підставі Акту проведених робіт до 01.12.2019.

У відповідності до підпунктів 4.1.3., 4.1.4. пункту 4.1. договору Виконавець зобов`язаний надання послуг оформити актами приймання-передачі наданих сільськогосподарських послуг з обов`язковим їх підписанням Сторонами; складати та передавати Замовнику акти приймання-передачі наданих сільськогосподарських послуг.

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. Договору було визначено, що Замовник зобов`язаний проводити розрахунки за надані Виконавцем послуги в обсягах і на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 5.3 за прострочення оплати за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (пункт 9.1. Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, він свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві послуги з агротехнічних робіт на загальну суму 486692,50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт від 10.06.2019 №10/1-06/19, який підписаний уповноваженими представниками без зауважень та скріплений печатками сторін (т.1, а. с. 15).

24.03.2020 сторонами було складено та погоджено акт звірки взаємних розрахунків за період з 04.06.2019 по 24.03.2020, згідно якого сума боргу відповідача перед позивачем за надані послуги станом на 24.03.2020 становить 486692,50 грн. (т.1, а. с. 16).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020 з вимогою провести розрахунок за надані послуги з урахуванням 3% річних, витрат від інфляції та штрафних санкцій (т.1, а. с. 17). Проте, вимоги зазначеної претензії були залишені відповідачем без задоволення.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича заборгованість за договором у розмірі 486692,50 грн., інфляційні у розмірі 2419,83 грн., 3% річних у розмірі 4551,06 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7404,95 грн. Разом з тим, судом відмовлено в частині стягнення пені та 7% штрафу оскільки зобов`язання відповідача носить грошовий характер і тому передбачена статтею 231 Господарського кодексу України санкція застосована бути не може.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Доводи апелянта щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості взяти участь у такому розгляді, спростовуються наступним.

Спірний договір укладено позивачем з Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Цент сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу . Належним відповідачем у даній справі є Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Цент сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі - 06.06.2020), а також про призначення розгляду справи по суті на 02.09.2020 о 16:15 год. у приміщенні господарського суду за вказаною адресою (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вказану ухвалу - 20.08.2020).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу від 28.08.2020 за підписом в.о. генерального директора Сахненко В.О. (т.1, а. с. 70). Вказане свідчить про обізнаність апелянта щодо розгляду Господарським судом Харківської області справи №922/1567/20.

У відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про виконання судом першої інстанції обов`язку з належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач мав право скористатися своїми процесуальними обов`язками, зокрема на подання відзиву та участі в судовому засіданні, але не зробив цього.

Згідно статті 11 Цивільного Кодексу цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Враховуючи абзац 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг та їх вартість підтверджується матеріалами справи (актом виконаних робіт №10/1-06/19 від 04.06.2019, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками) та жодним чином не спростований відповідачем. Також позивач направив відповідачу претензію від 24.03.2020, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість, проте вимоги претензії залишені відповідачем без задоволення. Враховуючи настання узгодженого у пункті 3.3. Договору строку оплати наданих послуг (до 01.12.2019), суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 486692,50 грн. Додатково факт наявності заборгованості підтверджено актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором №295-19/2019-ПС від 04.06.2019 станом за період 04.06.2019 - 24.03.2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених положень позивачем за час прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати в розмірі - 3893,54 грн. за період 01.12.2019 - 24.03.2020, а також 3% річних у розмірі 4591,06 грн. за період 01.12.2019 - 24.03.2020.

Судом першої інстанції вказані вимоги в частині стягнення 3% річних задоволено частково в розмірі 4551,06 грн. за період 03.12.2019 - 24.03.2020. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат теж задоволено частково у розмірі 2419,83 грн. за період 03.12.2019 - 24.03.2020.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною п`ятою статті 254 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

01.12.2020 (строк, до якого замовник повинен був провести розрахунки за надані послуги) був вихідним днем (неділя). Таким чином, останнім днем строку виконання зобов`язання є 02.12.2020. Першим днем прострочення зобов`язання є 03.12.2020, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід розраховувати за період 03.12.2020 - 24.03.2020. З огляду на вищевказане, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 4551,06 грн. за період 03.12.2019 - 24.03.2020; позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 2419,83 грн. за період 03.12.2019 - 24.03.2020.

Разом з тим, Фізичною особою - підприємцем Партолою С.М. нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 48669,24 грн. Як на підставу своїх позовних вимог ФОП посилається на ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені та 7% штрафу у зв`язку з тим, що зобов`язання відповідача носить грошовий характер і тому передбачена статтею 231 Господарського кодексу України санкція застосована бути не може.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Господарського суду Харківської області, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно з частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З наведених вище положень Господарського кодексу України вбачається, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Отже, штрафні санкції, передбачені абз.3 ч.2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, яка є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання викладені з посиланням на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка передбачає відповідальність за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у частині стягнення штрафних санкцій.

При цьому слід зазначити, що умовами пункту 5.3 договору сторони погодили відповідальність за прострочення оплати за надані послуги (замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості), проте суд позбавлений права здійснювати зміну підстав заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що даний спір не підсудний Господарському суду Харківської області, з огляду на наступні обставини.

Частина 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України закріплює загальне правило визначення територіальної підсудності. Так, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з цим, частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Даний спір не відноситься до справи виключної підсудності згідно зі статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладено позивачем з Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Цент сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу . Належним відповідачем у даній справі є Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , від імені якого діє Харківська філія Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , і рішення приймається стосовно підприємства - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Місцезнаходженням Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (код ЄДРПОУ 38104349) є 63030, Харківська обл., Валківський р-н, село Золочівське. Таким чином, позивач правомірно звернувся до Господарського суду Харківської області, оскільки спірні правовідносини виникли з діяльності філії відповідача.

Щодо доводів апелянта про те, що керівник Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не мав права підписувати спірний договір, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України Про господарські товариства ; Про акціонерні товариства ;Про банки і банківську діяльність юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити:

по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа;

по-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, дії сторін свідчать про спрямованість договору на реальне настання наслідків, що, зокрема, підтверджується актом виконаних робіт №10/1-06/19 від 04.06.2019, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про конкретно визначені обмеження керівника Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу Алексєєнко Д.В. щодо здійснення представницьких повноважень та, відповідно, відомості щодо обізнаності позивача про вказані обставини.

Як передбачено частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Відповідно до частин 1,3,4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Разом з тим, апелянт не надав до суду жодних доказів на підтвердження відсутності у керівника філії повноважень на укладення спірного договору, не довів нерозумність та недобросовісність дій позивача, а тому відсутні підстави для визнання Договору №295-19/2019-ПС про виконання сільськогосподарських послуг недійсним.

Також апелянт зазначає, що у нього відсутні оригінали документів, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні. Водночас, скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини. Тому суд не бере до уваги таке твердження як необґрунтоване та недоведене. Відсутність оригіналів документів у апелянта не може свідчити про їх відсутність як таких. Більше того, обмін документами між юридичною особою та її відокремленим підрозділом є питанням внутрішньої господарської організації підприємства. Відсутність оригіналів вказаних документів не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв`язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, 270, 273, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у справі №922/1567/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 у справі №922/1567/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.11.2020.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко