Постанова

від 05.11.2020 по справі 905/1247/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа № 905/1247/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (вх. №2279Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.08.2020 у справі №905/1247/20 (суддя Демідова П.В., повний текст рішення підписано 10.08.2020)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» , м.Соледар Донецької області

про стягнення штрафу в сумі 66.645,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» про стягнення штрафу у розмірі 66.645,00 грн. В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що вагон №24373482 прибув з вантажем на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці з перевищенням маси, зазначеної в накладній, що підтверджено складеним цією ж станцією комерційним актом №450003/121/1 від 18.01.2020, що свідчить про неправильно зазначену масу вантажу у накладній.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд задовольнити позовні вимоги частково та зменшити суму штрафу до 50 відсотків від заявленого.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.08.2020 у справі №905/1247/20 у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 50% - відмовлено. Позовні вимоги АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» про стягнення штрафу в сумі 66.645,00 грн - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» (84546, Донецька обл., Бахмутський район, місто Соледар, вул.Володарського, будинок 1, код ЄДРПОУ 31279540) на користь АТ «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815; п/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» , МФО 300465, отримувач: філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Українська залізниця» ) суму штрафу у розмірі 66.645, 00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2.102,00 грн (реквізити для сплати судового збору: п/р НОМЕР_2 , Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» , МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237, отримувач: РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» ).

Відповідач, ТОВ Кнауф Гіпс Донбас , з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця задовольнити частково, зменшити розмір штрафу до 50% від суми, що підлягає стягненню. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

04.09.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №905/1247/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Пушай В.І.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

23.09.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Донецької області від 05.08.2020 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Щодо зменшення суми штрафу позивач зазначає, що його розмір чітко визначено чинним законодавством і його зміна за погодженням сторін не допускається.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 16.01.2020 зі станції Деконська Донецької залізниці відповідач ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» у вагоні №24373482 відправив вантаж - гіпс, не поіменований в алфавіті, із визначенням станції призначення - Черкаси Одеської залізниці, про що складено залізничну накладну №53346086. При цьому, згідно даних залізничної накладної масу вантажу, яка складає 62 300 кг, визначено відправником на вагонних вагах (розділи 24 та 26 накладної).

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена підписом представника відправника і на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить підпис працівника станції відправлення.

На проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку, під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №24373482, тій, що вказана відправником у накладній, про що складено комерційний акт №450003/12 від 18.01.2020.

Із зазначеного акту вбачається, що на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці позивачем було проведено контрольне зважування вагону та встановлено, що при зважуванні вагону на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах (держповірка ваг 28.12.2019 станом на день проведення перевірки), виявилося, що вага брутто - 89 600 кг, тара за документом -24 100 кг, вага нетто - 65 500 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 3 200 кг. Двері, бокові та стельові люки щільно закриті. В технічному сенсі вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась.

Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у сумі 66.645,00 грн (13.329,00 х 5) за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, який відповідачем не сплачено.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Донецької області.

Відповідач, ТОВ Кнауф Гіпс Донбас до суду першої інстанції надав клопотання про зменшення суми штрафу до 50 відсотків від суми заявленого штрафу, посилаючись на відсутність понесених позивачем збитків у зв`язку з перевантаженням.

В свою чергу, господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що за достовірність відомостей у спірній накладній з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу (в тому числі щодо маси вантажу), який при заповненні накладної зобов`язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу. Оскільки було встановлено неправильність зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній, то у відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відповідачу правомірно нараховано штраф. Щодо заявленої відповідачем зменшення суми штрафу через відсутність збитків у позивача від неправильно визначеної маси вантажу в накладної, господарський суд зазначив, що саме відповідач повинен це довести, оскільки саме він посилається на цю обставину. Проте, в даному випадку суд позбавлений права самостійно, без належних доказів робити висновки щодо наявності або відсутності збитків та застосовувати ст. 233 ГК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Господарські правовідносини між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) склалися з приводу договору про надання послуг, предметом якого було здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом.

За умовами договору перевізник здійснював перевезення вантажів, а замовник здійснював оплату за перевезення та отримував належні йому товари. Кожне з перевезень оформлювалось відповідною залізничною накладною.

Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно ч.3. ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної .

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Сутність позову, що разглядається, полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв`язку з невірним зазначенням маси вантажу.

У статті 37 Статуту зазначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У відповідності до положень цього статуту Мінтрансом були прийняті правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг» та «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

З матеріалів справи вбачається, що правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

До перевезення при прийнятті вантажу у позивача був відсутній обов`язок перевіряти його масу.

Як вже зазначалось, на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час перевірки виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №24373482, тій, що вказана відправником у накладній, про що складено комерційний акт №450003/12 від 18.01.2020. А саме: при зважуванні вагону на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах (держповірка ваг 28.12.2019 станом на день проведення перевірки), виявилося, що вага брутто - 89 600 кг, тара за документом -24 100 кг, вага нетто - 65 500 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 3 200 кг. Двері, бокові та стельові люки щільно закриті. В технічному сенсі вагон справний.

Як свідчать подані докази, завантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача по справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника. За достовірність відомостей у накладній №53346086 з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу (в тому числі щодо маси вантажу), який при заповненні накладної зобов`язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу.

Згідно статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж , зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).

Як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій, відповідач наголошує на тому, що у порушенні ним визначення маси вантажу не було його вини. Так, на момент зважування вагону №24373482 повірка зазначених вагонних ваг була проведена 23.10.2019, тобто строк повірки був дійсним. За результатами зважування на вагах №0147 вагону №24373482, через автоматизовану програму отриманий протокол зважування партії завантажених вагонів, в якому зазначена вага нетто 62300 кг і дані протоколу є абсолютно автоматизованими. Тобто, в діях відповідача відсутній будь-який намір щодо порушення ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць. Таке порушення було зумовлено винятковими обставинами та не завдано значних збитків позивачу.

З цього приводу слід зазначити, що за контекстним змістом статей 118 та 122 Статуту штраф підлягає стягненню за сам факт неправильно зазначеної маси вантажу, незалежно від умислу та наслідків такого зазначення .

Таким чином, враховуючи факт невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу, позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 66.645,00 грн (13.329,00 х 5) на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту. Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи №905/1247/20, відповідач просить зменшити розмір штрафу на 50% з огляду на те, що в діях відповідача при допущенні порушення при невірному визначенні маси вантажу не було наміру і сума заявленого до стягнення штрафу є непомірно великою у порівнянні із вартістю послуг перевезення.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною , а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, який є спеціальним нормативним актом , що визначає права, обов`язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Тому штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Крім того, можливості зменшення накладеного на порушника штрафу Статутом не передбачено.

Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі №914/2339/17.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.08.2020 у справі №905/1247/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.11.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай