Постанова

від 27.10.2020 по справі 922/3698/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа №922/3698/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В., службове посвідчення №057317 від 09.10.2020,

позивача - не з`явився,

відповідача - Зайцева В.Б., адвокат, ордер ХВ №000010 від 22.11.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства Зьорнишко (вх.№1646Х/1 від 23.05.2019) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 у справі №922/3698/18 (м. Харків, суддя Жельне С.Ч., повний текст складено 25.04.2019),

за позовом Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради, смт. Сахновщина,

до Фермерського господарства Зьорнишко , смт. Сахновщина,

про стягнення коштів 143721,69 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради (позивач) до Фермерського господарства Зьорнишко (відповідач) про стягнення з відповідача на користь Сахновщинської селищної ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 143 721,69 грн.

В обґрунтування позову прокурор вказує, що відповідачем у період з 01.01.2016 по 28.11.2018 не було сплачено за користування земельною ділянкою по вул. Островського, 6, смт Сахновщина, площею 0,2691 га плату за землю у розмірі 143721,69 грн., внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти. В якості правових підстав позову прокурор посилається на ст.ст.1212-1214 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства Зьорнишко на користь Сахновщинської селищної ради безпідставно збережені кошти у розмірі 143721,69 грн. Стягнуто з Фермерського господарства Зьорнишко на користь прокуратури Харківської області 2158,21 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на наступне:

- ФГ Зьорнишко вважає, що законодавство, яке регулює відносини власності на нерухоме майно та використання земельної ділянки, що знаходиться під об`єктами нерухомості, не забороняє власнику користуватися своєю власністю до оформлення в установленому законом порядку права на земельну ділянку, що знаходиться під нерухомим майном;

- до укладення договору оренди та визначення в ньому конкретної суми орендної плати за користування земельною ділянкою, будь-яке твердження про можливу суму не отриманої орендної плати чи завдання цим шкоди, є передчасним та необґрунтованим;

- згідно довідки Головного управління ДФС у Харківській області Фермерське господарство Зьорнишко підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, а отже, згідно п.297,1 ст. 297 Податкового кодексу України відповідач звільняється від сплати земельного податку;

- прокуратура та позивач зробили хибний висновок про те, що Фермерське господарство Зьорнишко користується всією земельною ділянкою, яку зазначив позивач - площею 0,2691 га, оскільки договором дарування нерухомості від 22.08.2012 розмір земельної ділянки не визначений, до набувача перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування; якщо будівля розміщена на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вона розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування; загальна площа нерухомого майна складає 1724,8 кв.м;

- в матеріалах справи відсутні докази позивача про те, що в діях відповідача є склад цивільно-правової відповідальності у вигляді завдання шкоди: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою;

- земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі; прокуратурою та позивачем не доведено достатніми і достовірними доказами розмір земельної ділянки, що використовується саме відповідачем та правомірність здійснення розрахунку стягуваної суми основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/3698/18. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 у справі №922/3698/18. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Від Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5870 від 18.06.2019), в якому він просить оскаржуване рішення - залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі прокурор зазначає про наступне:

- несформовані земельні ділянки, також, повинні розглядатися як об`єкти цивільних прав, водночас, обігоздатність яких є обмеженою;

- Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою вул. Островського 6, смт. Сахновщина від 23.11.2018 складений старшим спеціалістом Сахновщинської селищної ради є належним та допустимим доказом на підтвердження площі земельної ділянки яку фактично використовує відповідач та має бути врахований судом при розгляді даної справи; дії щодо складення Акту не оскаржувались у судовому порядку та не визнавались протиправними;

- самостійний розрахунок нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відомості про яку не внесено до ДЗК не є порушенням вимог Закону України Про оцінку земель ;

- у даній справі підлягає врахуванню висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 апеляційне провадження у справі №922/3698/18 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Від Прокуратури Харківської області надійшло клопотання (вх.№7326 від 05.08.2019) про поновлення апеляційного провадження у справі №922/3698/18, з огляду на те, що згідно розміщених на офіційній веб-сторінці Верховного Суду даних, справу №587/430/16-ц було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду 26.06.2019 та прийнято рішення, яким задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 поновлено провадження у справі . Розгляд справи призначено на 09.09.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 зупинено провадження у справі №922/3698/18 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту постанови від 26.06.2019 по справі №587/430/16-ц.

Від Прокуратури Харківської області надійшло клопотання (вх.№9615 від 09.10.2019) про поновлення апеляційного провадження у справі №922/3698/18, з огляду на те, що на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.09.2019 опубліковано постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/3689/18 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 провадження у справі поновлено. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

01.11.2019 від Фермерського господарства Зьорнишко надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Зокрема, відповідач зазначив, що Господарський суд Харківської області ухвалив рішення від 17.04.2019 по справі без участі Фермерського господарства Зьорнишко , тим самим позбавив, відповідно, відповідача надати пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 призначено справу №922/3698/18 до розгляду на 28.11.2019.

Від Фермерського господарства Зьорнишко надійшло клопотання про долучення письмових доказів (вх.№11182 від 26.11.2019). Зокрема, відповідач просить долучити до справи план межі спірної земельної ділянки №1 та №2, розробленими ТОВ Богодар-2005 . Апелянт вказує, що на схемі позивача у вздовж лінії координат поворотних точок 2-3 знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать іншим власникам. Неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції обґрунтовується неналежним виконанням обов`язків листоношою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №922/3698/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Терещенко О.І. для розгляду справи №922/3698/18 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 27.10.2020. Ухвалено учасникам справи надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції по справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 27.10.2020 представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав ухвалу суду про слухання справи - 02.10.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.50).

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.10.2020 представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Прокурор проти вимог скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням XXXII сесії VI скликання Сахновщинської селищної ради Харківської області від 20.03.2012 №951-VI було надано дозвіл голові фермерського господарства Зьорнишко ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі в смт. Сахновщина по вул. Островського, 6 та складання документа, що посвідчує право оренди на неї за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,4200 Га.

XLIII сесії VI скликання Сахновщинської селищної ради Харківської області від 08.04.2014 №1539-VI внесено зміни до рішення XXXII сесії VI скликання Сахновщинської селищної ради Харківської області від 20.03.2012 №951-VI, яким надано дозвіл голові фермерського господарства Зьорнишко ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд в смт.Сахновщина по вул. Островського, 6 з подальшою передачею в оренду із земель для іншого сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,4200 Га.

23.11.2018 старшим інспектором Сахновщинської селищної ради Бондарем Володимиром Анатолійовичем в порядку та на підставі ст.12, 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці по вул. Островського, 6 смт. Сахновщина розташована нежитлова будівля літ. А-1 та прибудова а загальною площею 1724,8 м.2, що використовується ФГ Зьорнишко для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,2691 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі та прибудови. Координати точок знімальної основи визначались за допомогою спутникових геодезичних приймачів GPS EPSPak-II зав №012012024, 012012025 з прив`язкою до державної геодезичної мережі. Спостереження на точках планових знімальних мереж тимчасового закріплення велися в режимі статики. Геодезичне обладнання знаходиться у власності ПП Вектор-Агро приймачі GPS EPSPak зав №012012024, 012012025 зареєстровано в Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру за №122, 1223.Геодезичне обладнання пройшло перевірку у відповідності до вимог ГКІНП 17-198-85 та має свідоцтво про повірку засобів вимірювальної техніки №8627.Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмного забезпечення GIS 6.

За результатами обстеження 23.11.2018 складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: смт. Сахновщина, вул. Островського, 6.

Відповідно до технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Сахновщина Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області затвердженої рішенням Сахновщинської селищної ради від 10.07.2012 №599-VI (з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених у листі Держгеокадастра від 11.01.2018 №6-28-0.22-244/2-18) та у відповідності до вимог примітки 1 до Додатку №1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489 (зі змінами, внесеними згідно з Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №162 від 27.03.2018) Сахновщинською селищною радою було проведено розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2691 за адресою: вул. Островського 6, смт. Сахновщина, відповідно до якого нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає у 2016 році - 741123,17 грн, у 2017 році - 628472,25 грн, у 2018 році (за період з 01.01.2018 по 16.07.2018) - 628472,25 грн, у 2018 році (за період з 17.07.2018 по 28.11.2018) - 942 708,68 грн.

Рішенням XXVIII сесії VI скликання Сахновщинської селищної ради від 25.09.2013 №1294-VI Про затвердження розмірів орендної плати за користування землями несільськогосподарського призначення по населених пунктах смт Сахновщина, с. Чорнолозка, с. Жовтень, с. Германівка встановлено ставку орендної плати за користування землями населеного пункту під об`єктами комерційного та виробничого призначення в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідачем за період з 01.01.2016 по 28.11.2018 не здійснювалось платежів за використання земельної ділянки, про що свідчить інформація ГУ ДФС у Харківській області від 17.12.2018 за №31067/9/20-40-52-05-25.

На підставі розрахунку проведеного Сахновщинською селищною радою розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ФГ Зьорнишко земельною ділянкою площею 0,2691 га, яка розташована за адресою: вул. Островського, 6, смт. Сахновщина, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2016 по 28.11.2018 складає 143721,69 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не набувши належних прав власності або користування на земельну ділянку площею 0,2691 га, яка розташована за адресою: вул. Островського, 6, смт. Сахновщина, використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 143721,69 грн. за період з 01.01.2016 по 28.11.2018.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої інстанції вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 143721,69 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 143721,69 грн. за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно із частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, нежитлової будівлі літ. А-1 та прибудовою а загальною площею 1724,8 м.2. (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012).

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної у акті обстеження від 23.11.2018, а саме: площею 0,2691 га по вул. Островського, 6, смт. Сахновщина до Державного земельного кадастру.

Отже, матеріли справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,2691 га по вул. Островського, 6, смт. Сахновщина на якій розташована нежитлова будівля відповідача та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду - 2016-2018 років .

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно розрахунку позивача, площа, яка займається відповідачем, складає 0,2691 га, функціональне призначення земельної ділянки - комерційного використання.

В даному випадку, площа земельної ділянки визначена на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки. Однак чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно положень ст. ст. 25, 26, 50 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: смт. Сахновщина, вул. Островського, 6 від 23.11.2018 року є неналежним доказом сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права.

В матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно земельної ділянки розміром 0,2691 га по вул. Островського, 6, смт. Сахновщина.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 Закону України Про оцінку земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995 №213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 за №388/12262.

Згідно з вимогами статей 20, 21 Закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 Закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п. 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №3-476гс15; Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №804/7823/14, від 30.10.2018 у справі №804/2111/14.

Проте в даному випадку, в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку за твердженням позивача займає відповідач.

Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, заявленої до стягнення позивачем також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

В той час, як вже було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування мають здійснюватись позивачем саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити чи вірними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позивачем акт обстеження не містить таких даних.

Інших доказів, що могли б ідентифікувати земельну ділянку, яку за твердженням позивача, займає відповідач, позивачем не надано.

Враховуючи вищевказані норми права, для вирішення даного спору встановленню підлягали обставини, зокрема чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка площею 0,2691 га не має ні визначених меж, ні кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тому не може вважатися сформованою земельною ділянкою в розумінні статті 79-1 ЗК України.

Зважаючи на вказане, апеляційний господарський суд встановив, що позовні вимоги у справі, яка розглядається, документально не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами. Позивач самостійно визначив розмір зобов`язання шляхом розрахунку нормативно грошової оцінки землі без підтвердження належними доказами сформованості земельної ділянки, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Стосовно тверджень позивача про те, що у даній справі підлягає врахуванню висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається зі змісту постанови Великої Палати, предметом позову у справі №922/3412/17 є стягнення безпідставно набутого майна (орендної плати за користування земельною ділянкою) кадастровий номер 6310136300:04:018:0058, тобто сформованого об`єкта цивільних прав. У тексті зазначеної постанови також наголошено на недоліках допущених судом попередньої інстанції під час дослідження доказів у справі, не наведено висновок про те, що у справах про стягнення безпідставно збереженого майна - грошових коштів за користування земельними ділянками ураховується фактична площа земельної ділянки. Таким чином, доводи позивача в цій частині зводяться до довільного тлумачення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, і не спростовують висновків, викладених у даній постанові по справі №922/3698/18.

Також колегія суддів вказує, що у даній справі здійснювалось зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду виключної правової проблеми стосовно застосування ст.23 Закону України Про прокуратуру . З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у позові по справі №922/3698/18 зазначив, що підставою для представництва ним інтересів держави у цій справі є нездійснення Сахновщинською селищною радою захисту порушених інтересів держави в особі територіальнох громади смт. Сахновщина.

На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді та надав докази направлення відповідних повідомлень на адресу позивача.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів вжиття позивачами будь-яких самостійних заходів, що додатково підтверджує обґрунтованість дій прокурора зі звернення до суду, у зв`язку з чим підстави для залишення позову прокурора без розгляду наразі відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що учасникам провадження у справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, за встановлених у даній справі обставин Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.2 ч.1, п.п.3, 4 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Зьорнишко задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2019 у справі №922/3698/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук