Рішення

від 04.11.2020 по справі 916/2157/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020м. ДніпроСправа № 916/2157/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Універсал-1", м. Дніпро

про стягнення суми заборгованості у розмірі 45 575,84 грн.

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Універсал-1" основний борг у сумі 31 614,40 грн. та штраф у сумі 13 961,44 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1081 від 05.06.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2020 позовну заяву передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідач відзиву на позов не подав. Поштове відправлення (ухвала) суду направлена за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15 А), повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Також судом направлялася ухвала суду за попереднім місцезнаходженням відповідача (65009, м. Одеса, пл. Десятого Квітня, 1), яка теж повернулася на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відомими суду номерами телефону знайти представника Приватного підприємства "Універсал-1" не виявилося за можливе.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18 зазначив, що виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 05.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліпс-Україна" (постачальник) та Приватним підприємством "Універсал-1" (покупець) укладено договір поставки №1081, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у номенклатурі і кількості, за ціною та на умовах, викладених у даному договорі та у рахунках-фактурах і накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставлених партій (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору поставка виконується згідно одержаного постачальником замовлення покупця, яке морже бути здійснене в письмовій або усній формі на розсуд постачальника. При поставці товару на умовах DAP (склад покупця) постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 5 календарних днів з моменту узгодження сторонами заяв на поставку. При поставці товару на умовах EXW (склад постачальника у с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, вул.. Овочева, 2) покупець зобов`язаний отримати товар протягом 5 календарних днів х моменту узгодження сторонами заяв на поставку товару (п.п.2.2, 2.3 договору).

У відповідності з п.2.5 договору датою (днем) поставки і переходу права власності і всіх ризиків є:

- при передачі товару на складі постачальника або покупця - дата накладної на відпуск товару покупцеві, яка видається постачальником, підписаної уповноваженими представниками сторін і скріпленої печатками сторін;

- при передачі постачальником товару транспортної організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної про передачу товару зазначеному перевізнику.

У випадку, якщо на протязі 5 календарних днів з дня отримання товару покупець не надсилає постачальнику письмової претензії за номенклатурою та кількістю продукції, продукція вважається остаточно прийнятою покупцем, а ціни та загальна вартість поставки продукції узгодженими. Витрати по перевезенню продукції сплачує покупець або на інших умовах за домовленістю сторін (п.2.6 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору покупець зобов`язується оплатити продукцію на протязі 45 календарних днів з дня одержання продукції на суму, вказану у видатковій накладній. Строк оплати може бути змінений лише за двохсторонньою угодою за наявності заяви покупця.

Згідно з п. 4.3 договору прийом та передача продукції за кількістю та якістю відбувається згідно з Інструкціями приймання товару та продукції за кількістю та якістю №П-6, №П-7.

Цей договір вступає в дію з моменту його оформлення сторонами і діє до 31.12.2018. Якщо протягом 30 днів до завершення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить письмового бажання розірвати даний договір, він вважається автоматично продовжений ще на один календарний рік, на тих самих умовах і так кожного наступного року. Сторони не звільняються від відповідальності, а договір є чинним до повного виконання сторонами своїх обов`язків по договору (п.п.9.1, 9.2 договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором у частині поставки товару позивачем надано видаткову накладну №2050 від 10.06.2019 на суму 139 614,40 грн., податкову накладну №91 від 10.06.2019 з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно наявних у справі платіжних доручень №157 від 27.08.2019 на суму 20 000,00 грн., №181 від 17.09.2019 на суму 10 000,00 грн., №185 від 18.09.2019 на суму 10 000,00 грн., №188 від 18.09.2019 на суму 5 000,00 грн., №192 від 20.09.2019 на суму 5 000,00 грн., №166 від 25.09.2019 на суму 20 000,00 грн., №196 від 26.09.2019 на суму 5 000,00 грн., №213 від 10.10.2019 на суму 8 000,00 грн., №216 від 15.10.2019 на суму 8 000,00 грн., №228 від 25.10.2019 на суму 3 000,00 грн., №230 від 30.10.2019 на суму 3 000,00 грн., №233 від 31.10.2019 на суму 3 000,00 грн., №2 від 19.11.2019 на суму 8 000,00 грн., відповідачем оплачено поставлений товар частково, а саме в розмірі 108 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена відповідачеві претензії №408 від 25.10.2019, №108 від 26.02.2020, №288 від 10.07.2020 щодо погашення заборгованості.

Відповіді на претензії матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що відповідачем залишилась неоплаченою заборгованість в сумі 31 614,40 грн. (139 614,10-108 000,00), що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 31 614,40 грн. відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За викладеного надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 31 614,40 грн. є більш вірогідними для підтвердження позиції позивача.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача залишкової частини заборгованості за поставлений товар у розмірі 31 614,40 грн. за договором підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути штраф у розмірі 13 961,44 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує: основну суму боргу; штраф у розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми боргу; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що відповідачем першу часткову оплату здійснено 27.08.2019, тобто після закінчення 45-денного строку на оплату, а тому позивач нарахував штраф у розмірі 10% на всю суму простроченої поставки, а саме 139 614,40 грн., що становить 13961,44 грн.

Оскільки прострочення зобов`язання мало місце, судом визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 13 961,44 грн. .

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 45 575,84 грн., з яких 31 614,40 грн. - основний борг, 13 961,44 грн. - штраф.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2 102,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Відповідач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з позивача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою позивачем наданих відповідачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи , керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Розглянувши доданий до справи акт виконаних робіт №044 від 05.08.2020 на суму 10000,00 грн. та звіт про виконану роботу станом на 21.09.2020, суд звертає увагу на декілька важливих аспектів, зокрема, наприклад, що вартість підготування документів щодо усунення недоліків позовної заяви та підготування позовної заяви разом із пакетом документів на відправлення до Господарського суду Дніпропетровської області та ПП "Універсал-1" не було обов`язково необхідним, оскільки, по-перше, перенаправлення позовної заяви з додатками до Господарського суду Дніпропетровської області було здійснено Господарським судом Одеської області за територіальною підсудністю, та не здійснювалось адвокатом, як про це зазначено у звіті (п.4). Усунення недоліків позовної заяви та направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача (ПП "Універсал-1"), зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день звернення було викликано тим, що попередньо адвокатом не здійснено безкоштовний запит щодо місцезнаходження відповідача та не з`ясовано дійсне його місцезнаходження на день звернення з позовом до суду, що мало бути зроблено на стадії підготовки позову. Завірення платіжних доручень про сплату судового збору та підготовка додаткових документів, зокрема платіжних доручень що стосуються заборгованості відповідача перед позивачем також відносяться до п.2 Звіту "Підготовка позовної заяви з додатками….". Додаткових пояснень щодо суті позовних вимог позивачем до суду не подавались. Після відкриття провадження у справі позивачем лише надані обґрунтування витрат на правничу допомогу. Консультування директора про хід справи та ведення переговорів з відповідачем щодо укладення мирової угоди не підтверджено відповідними доказами. Вказана справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження, що виключає участь представника у судових засіданнях, а відтак останній не поніс витрат на відрядження (проїзд, проживання тощо).

Також суд звертає увагу, що позивачем та адвокатом не конкретизовано вартість кожної з наданих послуг.

З урахуванням викладеного, суд не вважає за можливе розподілити вартість витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. у повному обсязі.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) Європейський Суд з прав людини вказав, що укладена між сторонами угода визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом , а тому присудив компенсацію судових витрат у значно меншому розмірі (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підставі викладеного, враховуючи що позовні вимоги задоволені повністю, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд доходить висновку, що максимальним розміром судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача, є 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" до Приватного підприємства "Універсал-1" про стягнення суми заборгованості у розмірі 45 575,84 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Універсал-1" (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 15-А, ідентифікаційний код 31621613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елпіс-Україна" (03191, м. Київ, вул. В.Касіяна, 2/1, ідентифікаційний код 32956789) заборгованість у розмірі 31 614,40 грн. (тридцять одна тисяча шістсот чотирнадцять грн. 40 коп.). штраф у розмірі 13 961,44 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна грн. 44 коп.), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.11.2020

Суддя О.М. Крижний