Рішення

від 27.10.2020 по справі 906/637/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/637/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера констракт" (м. Житомир)

про стягнення 602219,17 грн.

Акціонерне товариство "Дарницький завод ЗБК" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера констракт" про стягнення 602219,17 грн., з яких 411062,93 грн. основного боргу, 88285,86 грн. пені, 82212,58 грн. штрафу, 10102,80грн. 3% річних, 10555,00 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №615 товарного бетону та залізобетонних виробів від 28.01.2019 в частині оплати за придбаний товар.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.08.2020 (а. с. 64).

Ухвалою від 03.08.2020 господарський суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні за заявою позивача на 03.09.2020. о 12:00 (а. с. 71).

Ухвалою від 03.09.2020 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020. о 12:00 (а. с. 157).

11.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами (а. с. 159).

Ухвалою від 06.10.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті, призначив наступне судове засідання на 27.10.2020 о 15:00 (а. с. 163).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, свого представника в судове засідання не направив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить витяг із сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення (а. с. 166).

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористалась правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.01.2019 між Акціонерним товариством "Дарницький завод ЗБК" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атмосфера констракт" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 615 товарного бетону та залізобетонних виробів (далі - договір) (а. с. 21-27).

Відповідно до п. 1.1 договору сторонами погоджено, що у відповідності з цим договором, постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність покупця товарний бетон та залізобетонні вироби (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.

Кількість замовленого товару, його асортимент (номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками може визначатися специфікацією (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору ціна та загальна кількість поставленого покупцю товару визначається у видатковій накладній (товарно - транспортній накладній) постачальника.

За п. 3.1 договору загальна сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних постачальника.

Товар вважається поставленим покупцю з моменту його отримання в пункті призначення, згідно з замовлення, представником одержувача, який вказується покупцем, на підставі товарно - транспортних накладних.

Як вбачається з п. 6.7 договору, передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. В разі здійснення постачання товару, коли постачання має безперервний або ритмічний характер, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставленого товару (один раз на п`ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця; в інших випадках виписується податкова накладна на партію поставленого товару.

Відповідно до п. 7.4 договору постачальник має право поставити товар покупцю на умовах відстрочення платежу. Під час поставки товару з відстроченням платежу: покупець зобов`язується повністю розрахуватись з постачальником за отриманий товар у термін 15 календарних днів. Першим днем розрахунку покупця є день, наступний за днем отримання товару. Постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначено ст. 534 ЦК України. Постачання товару здійснюється за ціною, що встановлена постачальником на момент відвантаження товару.

Позивачем взяті за даним договором зобов`язання виконано повністю на загальну суму 503102,61, що підтверджується накладними (а. с. 28 - 38), товарно -транспортними накладними (а. с. 122 - 153), які є в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги відповідач виконав частково на суму 92039,68 грн., тому на дату розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем становить у розмірі 411062,93 грн.

У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 602219,17 грн., з яких 411062,93 грн. основного боргу, 88285,86 грн. пені, 82212,58 грн. штрафу, 10102,80грн. 3% річних, 10555,00 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних, зокрема, з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 411062,93 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 503102,61 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними і скріпленими печатками сторін такими накладними:

- № 7/22406 від 18.07.2019 - на суму 285522,49 грн.;

- № 7/22400 від 19.07.2019 - на суму 30130,87 грн.;

- № 7/23113 від 23.07.2019 - на суму 18715,97 грн.;

- № 7/23394 від 24.07.2019 - на суму 29378,21 грн.;

- №7/23108 від 25.07.2019 - на суму 26848,57 грн.;

- № 7/23459 від 26.07.2019 - на суму 33272,83 грн.;

- № 7/23814 від 31.07.2019 - на суму 13765,20 грн.;

- № 7/24069 від 01.08.2019 - на суму 3441,30 грн.;

- № 7/24443 від 01.08.2019 - на суму 29113,73 грн.;

- №7/25530 від 13.08.2019 - на суму 12741,79 грн.;

- №7/25886 від 15.08.2019 на суму 20171,65 грн. (а. с. 28 - 38).

Про факт поставки товару свідчать також відповідні товарно - транспортні накладні (а. с. 122 - 153).

В матеріалах справи є також такі податкові накладні: № 132 від 13.08.2019 на суму 12741,79 грн. (а. с. 78, 79); № 133 від 15.08.2019 на суму 20171,65 грн. (а. с. 82, 83); № 428 від 18.07.2019 на суму 285522,49 грн. (а. с. 108, 109); № 429 від 19.07.2019 на суму 30130,87 грн. (а. с. 110, 111); № 430 від 23.07.2019 на суму 18715,97 грн. (а. с. 112, 113); № 431 від 24.07.2019 на суму 29378,21 грн. (а. с. 114,115); № 433 від 25.07.2019 на суму 26848,57 грн. (а. с. 116,117); № 434 від 26.07.2019 на суму 33272,83 грн. (а. с. 118, 119); № 435 від 31.07.2019 на суму 13765,20 грн. (а. с. 120,121), які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару матеріали справи не містять. За таких обставин, позивачем виконано взяті за договором зобов`язання.

За даними позовної заяви, відповідачем частково оплачено товар, отриманий за видатковою накладною № 7/22406 від 18.07.2019, у сумі 92039,68 грн.

Станом на дату розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно з договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар повністю не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу основного боргу на загальну суму 411062,93 грн.

4. Щодо обгрунтованості позову в частині стягнення 82212,58 грн. штрафу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 82212,58 грн. згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (а. с. 9,16,17).

У п. 8.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару згідно замовлення, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання та штраф у вигляді 20 % річних за кожен день прострочки поставки товару.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено його правильність, тому заявлена сума штрафу підлягає задоволенню.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 10555,00 грн. інфляційних за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року включно і 10102,80 грн. 3% річних за період з 02.08.2019 по 01.06.2020 за розрахунком позивача (а. с. 17-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Зважаючи на умови п. 7.4 договору, ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку з наступного дня після відповідної календарної дати, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу основного боргу:

1) на підставі накладної № 7/22406 від 18.07.2019 на суму 285522,49 грн., враховуючи частково сплату боргу у розмірі 92039,68 грн. (285522,49 - 92039,68 = 193482,81) - з 03.08.2019 по 01.06.2020;

2) на підставі накладної № 7/22400 від 19.07.2019 на суму 30130,87 грн. - з 04.08.2019 по 01.06.2020;

3) на підставі накладної № 7/23113 від 23.07.2019 на суму 18715,97 грн. - з 08.08.2019 по 01.06.2020;

4) на підставі накладної № 7/23394 від 24.07.2019 на суму 29378,21 грн. - з 09.08.2019 по 01.06.2020;

5) на підставі накладної № 7/23108 від 25.07.2019 на суму 26848,57 грн. - з 10.08.2019 по 01.06.2020;

6) на підставі накладної № 7/23459 від 26.07.2019 на суму 33272,83 грн. - з 11.08.2019 по 01.06.2020;

7) на підставі накладної № 7/23814 від 31.07.2019 на суму 13765,20 грн. - з 16.08.2019 по 01.06.2020;

8) на підставі накладної № 7/24069 від 01.08.2019 на суму 3441,30 грн. - з 17.08.2019 по 01.06.2020;

9) на підставі накладної № 7/24443 від 01.08.2019 на суму 29113,73 грн. - з 17.08.2019 по 01.06.2020;

10) на підставі накладної № 7/25530 від 13.08.2019 на суму 12741,79 грн. - з 29.08.2019 по 01.06.2020;

11) на підставі накладної № 7/25886 від 15.08.2019 на суму 20171,65 грн. - з 31.08.2019 по 01.06.2020.

Зважаючи на встановлені судом періоди розрахунку боргу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", суд прийшов до висновку про його обгрунтованість у сумі 10069,02грн.

З огляду на викладене в частині заявленого розміру 3% річних у сумі 33,78 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено таке.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 10555,00 грн. за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року включно.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на встановлені судом періоди виникнення прострочки в оплаті боргу, нарахування інфляційних повинно здійснюватися з вересня 2019 року.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат з вересня 2019 року по квітень 2020 року, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за даний період становить 11621,08 грн., однак вказаний розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих інфляційних втрат, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 10555,00 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

6. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 88285,86 грн. пені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 88285,86 грн. згідно з розрахунком позивача (а. с. 9-16).

У п. 8.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару згідно замовлення, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання та штраф у вигляді 20 % річних за кожен день прострочки поставки товару.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За нормою ст. 61 Конституції України - ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - прострочення оплати наданих послуг за договором про надання послуг № ЖТ-2/19 від 03.07.2019 свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Тому, в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 88285,86грн. пені слід відмовити, оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення.

7. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази сплати заявленої суми заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 513899,53 грн., з яких, 411062,93 грн. основного боргу, 82212,58 грн. штрафу, 10069,02 грн. 3% річних, 10555,00 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 88285,86 грн. пені та 33,78грн. 3% річних слід відмовити.

8. Розподіл судового збору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Констракт" (10003, м. Житомир, майдан Короленка, 4, код ЄДРПОУ 42228493) на користь Акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 01373298):

- 411062,93 грн. основного боргу;

- 82212,58 грн. штрафу;

- 10069,02 грн. 3 % річних;

- 10555,00 грн. інфляційних втрат;

- 7708,50 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 88285,86 грн. пені.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 33,78 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.11.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на електронну адресу: m.kalinichenko@kovalska.com

3 - відповідачу