Рішення

від 12.10.2020 по справі 908/1500/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/95/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 Справа № 908/1500/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Зеленцової К.Ю.

за позовом: В.о. керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Байбулатова, буд. 22)

в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,

Позивач Приазовська селищна рада, (72401, смт. Приазавське, Приазовський район, Запорізька область, вул. Покровська, 5а)

до відповідачів : 1. Комунального закладу «Шевченківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня-дошкільний навчальний заклад» Приазовської селищної ради Запорізької області» , (72460, Запорізька область, Приазовський район, с.Шевченка, вул. Мира, 50)

2. Фермерського господарства «Валерія-2007» , (72451, Запорізька область, Приазовський район, с. Приморський Посад, вул. Поштова, 5б)

про визнання недійсним договору співробітництва у сфері обробки земельної ділянки, повернення земельної ділянки площею 42,7га.

За участю представників сторін:

Прокурор: Маруєва Т.В., наказ № 1797к від 11.09.2020

Від позивача не з`явився

Від відповідача 1: не з`явився

Від відповідача 2 : не з`явився

УСТАНОВЛЕНО:

Заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору співробітництва у сфері обробки земельної ділянки, повернення земельної ділянки площею 42,7га.

Згідно з витягом з протоколу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 справу передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 18.06.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1500/20, присвоєний номер провадження 32/95/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін та призначення судового засідання на 14.07.2020. Підготовче засіданні відкладалось до 02.09.2020, оголошувалась перерва до 29.09.2020. Ухвалою від 29.09.2020 за клопотанням прокурора судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.10.2020.

08.07.2020 від Фермерського господарства «Валерія-2007» (відповідач 2) на адресу Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмет спору. Клопотання судом прийнято до розгляду.

01.09.2020 від прокуратури надійшла заява, в якій прокурор просить суд відмовити в задоволенні клопотання Фермерського господарства «Валерія-2007» (відповідач 2) про закриття провадження у справі, а також визнати надані Фермерським господарством Валерія-2007 08.07.2020 до клопотання про закриття провадження у справі, заяву закладу освіти від 16.01.2020 про дострокове розірвання договору співробітництва в сфері обробки земельної ділянки від 03.01.2016, угоду про дострокове розірвання договору співробітництва в сфері обробки земельної ділянки від 03.01.2016, акт повернення земельної ділянки від 17.01.2020 неналежними доказами та виключити їх з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів; долучити до матеріалів справи № 908/1500/20 копію акту обстеження земельної ділянки на наявність/відсутність сільськогосподарської культури від 23.07.2020 № 1712; копію інформації Приазовської селищної ради від 21.04.2020 № 948, копію листа Приазовської селищної ради від 31.08.2020 № 1969; копію журналу реєстрації вхідної та вихідної документації відповідача-1.

Заява прокурора судом була прийнята до розгляду 01.09.2020 та задоволена частково, в частині долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Питання щодо заявленого відповідачем 2 клопотання про закриття провадження у справі вирішується судом при розгляді спору по суті.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не прибули.

12.10.2020 у зв`язку з неявкою представників сторін прокурором подана заява про розгляд спору по суті за наявними в ній матеріалами.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Явка представників сторін судом не визнавалась обов`язковою.

Спір по суті розглянуто 12.10.2020 за наявними в справі матеріалами без участі представників сторін.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу технічними засобами у зв`язку з неявкою представників.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області за результатами вивчення наявного інформаційного забезпечення у сфері охорони дитинства з питань додержання вимог законодавства при використанні земель комунальної власності загальноосвітніми навчальними закладами, встановлено факт незаконного користування Фермерським господарством Валерія-2007 (далі - ФГ Валерія-2007 ) земельної ділянки комунальної форми власності площею 42,7 га за кадастровим номером 2324587300:01:005:0056, розташованої на території Приазовської об`єднаної територіальної громади Запорізької області.

Так, відповідно до п.п. 1.1, 1.4 Статуту Комунального закладу Шевченківський навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради, затвердженого Рішенням Приазовської селищної ради від 15.05.2018 № 28 (далі - Статут), зазначений заклад освіти входить до власності Приазовської селищної ради. Юридична адреса: 72460, Запорізька область, Приазовський район, с. Шевченка, вул. Мира, 50.

Відповідно до п. 2.2 Статуту, навчальний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України Про місцеве самоврядування в Україні Про освіту , Про загальну середню освіту , Положенням про загальноосвітній навчальний заклад України, Положенням про навчально-виховний комплекс дошкільний навчальний заклад, загальноосвітній навчальний заклад , іншими нормативно-правовими актами та цим статутом.

Згідно п. 7.1 Статуту, матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу.

Згідно п. 7.2 Статуту, майно навчального перебуває у спільній власності територіальної громади та закріплюється за ним на праві оперативного управління відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 7.3 Статуту, навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотрманпя вимог та норм їх охорони.

У користуванні Комунального закладу Шевченківський навчально-виховиий комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області відповідно до рішення Приазовської районної ради народних депутатів № 223 від 23.09.1993 та державного акту на право постійного користування землею серії ЗП № 000534 перебуває має земельна ділянка, площею 42,7 га за кадастровим номером 2324587300:01:005:0056, розташована на території Приазовської об`єднаної територіальної громади Запорізької області.

За інформацією Приазовської селищної ради від 04.06.2020 № 1319 Комунальний заклад Шевченківський навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І ступеня -дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради (далі - навчальний заклад, Відповідач-1), є правонаступником Шевченківської середньої школи Приазовського району.

Вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення надано навчальному закладу для ведення підсобного господарства.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-УІ передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються : а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного Закону з 01.01.2013 Приазовська селищна рада фактично є власником земельної ділянки, загальною площею 42,7 га, яка перебуває на праві постійного користування відповідача-1 відповідно до Державного акту на землею серії ЗП№ 000534.

03.01.2016 між Шевченківською ЗОШ Ї-ПІ ступенів (правонаступник - Комунальний заклад Шевченківський навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради) (Сторона - 1) та ФГ Валерія-2007 (Сторона - 2) укладено договір співробітництва в сфері обробки земельної ділянки б/н, строком на 49 років (далі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.3 договору, Предмет договору передбачено, що сторони домовилися про організацію діяльності у сфері забезпечення підтримання належного стану та обробки земельної ділянки площею 42,7 га для досягнення мети отримання прибутку Сторонами. Сторони зобов`язуються діяти спільно шляхом об`єднання майна, грошових коштів і зусиль. Навчальний заклад надає, зазначену у п. 1.2 договору земельну ділянку (право постійного користування якою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ЗП № 000534). ФГ Валерія-2007 надає грошові кошти, трудові та матеріальні ресурси, виконує роботи необхідні для забезпечення підтримання земельної ділянки в належному стані та проведення повного циклу сільськогосподарських робіт.

За результатами виконання договору навчальний заклад отримує грошові кошти у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно до 31 грудня. Після покриття витрат та сплати податків ФГ Валерія-2007 отримує грошові кошти у розмірі фактично отриманого прибутку за результатами співробітництва у сфері обробки земельної ділянки (п.п, 3.1, 3.2 Договору).

На навчальний заклад пунктом 4.2 договору покладено обов`язок не втручатись у господарську діяльність ФГ Валерія-2007 та не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов даного договору.

При цьому, п.п. 4.3, 4.4 договору надається право ФГ Валерія-2007 самостійного господарювання на землі, за умови використання її за цільовим призначенням.

Посилаючись на те, що договір є незаконним та таким, що суперечить інтересам держави, прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору співробітництва у сфері обробки земельної ділянки, повернення земельної ділянки площею 42,7га.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочиии, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, щодо окремих видів договорів.

Договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник та кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Відповідно до ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо така діяльність не суперечить її статутній меті.

Прокурор звертає увагу на те, що в даному випадку в спільній діяльності приймають участь дві сторони, одна з яких - ФГ Валерія-2007 - як спеціальна організаційно-правова форма діяльності господарських товариств, що, відповідно до ст. 1 Закону України Про господарські товариства , має на меті отримання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до Закону.

Натомість, КЗ Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області є неприбутковою установою.

Пунктом 3.1 Статуту закладу освіти, затвердженого рішенням Приазовської селищної ради від 15.05.2018 № 28 (далі - Статуту), головною метою діяльності закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти І ступеня.

Тобто, мета, яку переслідують Сторони договору, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність.

Відповідно до п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України, загальноосвітній навчальний заклад не є платником податків, оскільки є неприбутковим.

Крім того, п. 8.6 Статуту передбачено, що за рішенням засновника бухгалтерський облік здійснюється через централізовану бухгалтерію Приазовської селищної ради.

Тобто, КЗ Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області як на момент укладення договору, так і в теперішній час, не має можливості вести бухгалтерський облік такої діяльності та здійснювати спільну діяльність з метою отримання прибутку.

За таких обставин, освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Аналіз положень спірного договору та фактичні відносини, що склалися на його підставі, не відповідають умовам спільної діяльності, передбаченим ст.ст. 1130-1134 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Стаття 1131 ЦК України обумовлює, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Істотними умовами для договорів про спільну діяльність, згідно ЦК України , зокрема є:

- досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;

- дотримана письмова форма договору;

- визначено вклади сторін;

- визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін;

- визначено, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін;

- передбачено умови ведення спільних справ;

- передбачено право учасника на Інформацію;

- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;

- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст.ст. 1130, 1131, 1133, 1134, 1134, 1135, 1236, 1137, 1139 ЦК України).

Спірний договір не є договором про спільну діяльність, так як всупереч положенням статей 1130-1134 ЦК України, його умовами не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільну обробку земельної ділянки, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату співпраці, внаслідок якого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору, розмір його та пропорційні частки, право спільної власності на плоди, продукцію, доходи від спільної діяльності.

Відповідно до п. 6.1. Роз`яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/302 від 28,04.1995 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність , при укладанні договору про сумісну діяльність, сторони визначають обов`язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності . Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо.

У спірному договорі не визначено обов`язки Шевченківської ЗОШ І-Ш ступенів, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; невизначено обов`язки учасників щодо утримання спільного майна, відсутні положення щодо розподілу прибутку, одержаного учасниками договору у результаті їх спільної діяльності, обов`язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов`язань.

Таким чином, спірний договір суперечить ст.ст. 1133, 1134, 1136, 1137, 1138, 1139 ЦК України, якими визначено умови спільної діяльності.

На відміну від будь-яких інших зобов`язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов`язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

Проте, з аналізу положень п.п. 4.1,4.2. договору вбачається, що Шевченківська ЗОШ I-III ступенів не зобов`язана вчиняти будь-які дії спрямованої на досягнення спільної мети. Зі змісту спірного договору вбачається, що єдиним її обов`язком є не втручатись у господарську діяльність сторони-2 та не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору.

Правом Сторони - 1 є вимагати від Сторони - 2 використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором та дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Більш того, п. 4.3. договору передбачено право Сторони - 2 самостійно господарювати на земельній ділянці відповідно до умов договору.

Водночас, виконання цих прав та обов`язків жодним чином не впливає на досягнення спільної мети за договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Висновки щодо невідповідності спірного договору вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України підтверджується наступним.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 148 ГК України відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурсії можуть надаватися суб`єктам господарювання для використання або придбання ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Статтею 149 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтями 150 та 151 ГК України передбачено лише 2 випадки використання природних ресурсів суб`єктами господарювання, або на праві власності або на праві користування.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, земля, як природний ресурс має особливий статус та її використання у господарській діяльності врегульовано в першу чергу нормами земельного законодавства.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно з ч. 1 ст. З Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Чинним Земельним кодексом України передбачено, лише 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови). Усі вказані речові права відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІУ підлягають державній реєстрації.

Таким чином, чинним земельним законодавством право використання земельної ділянки на підставі будь-якого іншого речового права не передбачено.

Згідно з ч.1 ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (п. 1 ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України).

Традиційно право володіння розуміється як належність об`єкта певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом, право користування - як процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об`єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 Земельного кодексу України ).

Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. При цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата Україні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 по справі № 1-17/2005 встановлено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Взявши на себе вказані вище права та обов`язки за спірним договором, Шевченківська ЗОШ-ІП ступенів здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки, площею 42,7 га, не маючи права на вчинення такого правочину.

Крім того, спірна земельна ділянка не може бути внеском у спільну діяльність оскільки Комунальний заклад Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області належить лише право користування нею, а не право власності на земельну ділянка, тому погодження сторонами умов договору щодо об`єднання майна та надання Стороною - 1 для виконання даного договору земельну ділянку зазначену у п. 1.2 договору суперечить положенням абз. 1 ч. 1 ст. 1134 ЦК України та ст. 87 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Разом із цим, зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що відповідач-1, взявши на себе зобов`язання надання земельної ділянки (п. 1.3) та не втручання у господарську діяльність відповідача-2 та не створення йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору (п. 4.2), а також погодившись на право Відповідача-2 на самостійне господарювання на земельній ділянці відповідно до умов договору (п. 4.3), позбавила себе права самостійного господарювання на земельній ділянці та фактично надала право обробки землі, зокрема проведення повного циклу сільськогосподарських робіт ФГ Валерія-2007 .

Висновок про те, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач -1) надавати третім особам земельну ділянку тобто, розпоряджуватися нею, у тому числі шляхом надання у спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій, наведений у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 923/214/18.

Стаття 43 Закону України Про загальну середню освіту , чинного на час укладання договору визначено, що фінансово-господарська діяльність закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до цього Закону, законів України Про освіту , Про місцеве самоврядування в Україні , Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту чинного на час укладання договору матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Статтею 63 Закону України Про освіту , в редакції чинній па час укладання договору передбачалось, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Окрім цього, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.06.2018 у справі № 906/164/17 дійшла висновку, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Таким чином, земельна ділянка площею 42,7 га, передана навчальному закладу у постійне користування, належать до об`єктів освіти та відповідно до ст.ст, 80, 81 Закону України Про освіту не може використовуватись не за призначенням та передаватись для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом.

З огляду на вказане, Договір співробітництва в сфері обробки земельної ділянки б/н від 03.01.2016, укладений Шевченківською ЗОШ І-ІП ступенів з ФГ Валерія-2007 суперечить вимогам ст. 80 Закону України Про освіту .

У статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

У свою чергу, спірний договір між відповідачами з позивачем не погоджувався, продовження його строку дії селищною радою не припускається.

Прокурор зазначив, що відповідно до виписок по рахункам та інформації Приазовської селищної ради від 09.06.2020 № 1354 ФГ Валерія-2007 за оспорюваним договором в рахунок сплати за оренду земельної ділянки сплачено впродовж 2018 року 62242,12 грн. Зазначене свідчить, що договір про співробітництво у сфері обробки земельної ділянки укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди. Зокрема, якщо основною ознакою договору є передача за плату земельної ділянки у користування на певний строк, то відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі та ст. 93 Земельного кодексу України цей договір є договором оренди землі. Таким чином оспорюваний договір відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України є удаваним, його вчинено сторонами з метою приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, зокрема оренди землі.

Приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно із ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання і неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Також, за інформацією Приазовської селищної ради від 21.04.2020 № 948 наданої до Приазовського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури, земельна ділянка площею 42,7253 га, кадастровий номер 32458300:01:005:0056, яка перебуває у постійному користуванні Комунального закладу Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області станом на квітень поточного року була оброблена ФГ Валерія-2007 та засіяна озимою пшеницею (інформація додається).

Крім того, комісією у складі Приазовського селищного голови, заступника голови селищної ради, землевпорядника селищної ради, інспектора з аналізу та контролю за находження плати за землю проведено візуальне обстеження земельної ділянки кадастровий номер 232458300:01:005:0056, у результаті чого встановлено, що уся ділянка була засіяна зерновими (пшеницею) та незадовго до обстеження урожай був зібраний. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки на наявність/відсутність сільськогосподарської культури від 23.07.2020 № 1712 (додається).

З огляду на викладене, земельна ділянка кадастровий номер 232458300:01:005:0056 протягом 2020 року фактично оброблялась ФГ Валерія-2007 .

Отже, з матеріалів справи вбачається, що за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою не за призначенням, навчальний заклад уклавши оспорюваний договір фактично передав у користування ФГ Валерія-2007 земельну ділянку, якою не мав права розпоряджатись в силу вищезазначених приписів законодавства.

Спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 1130-1132,1134 ЦК України, ст. 80 Закону України Про освіту , що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Статтею 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з- моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, всі вищезазначені порушення є істотною підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів в спростування викладених обставин та існуючої заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про закриття провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд залишає його без задоволення, виходячи з наступного. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову після закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 2711.2018 у справі № 905/1227/17, від 20.03.2019 у справі № 587/2110/1 б-ц, від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідачів на користь прокуратури Запорізької області, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2 . Визнати недійсним договір співробітництва у сфері обробки земельної ділянки б/н від 03.01.2016, який укладено між Шевченківською ЗОШ І-Ш ступенів, правонаступником якого є Комунальний заклад Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області та Фермерським господарством Валерія-2007 .

3. Зобов`язати Фермерське господарство Валерія-2007 (код ЄДРПОУ 35528118 вул.Поштова, 56, с. Приморський Посад, Приазовський р-н., Запорізька область, 72451) повернути Комунальному закладу Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 26251053, вул. Мира, 50, с.Шевченка, Приазовський р-н., Запорізька область, 72460) земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, з кадастровим номером 2324587300:01:005:0056, загальною площею 42,7га, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області.

4. Стягнути з Комунального закладу Шевченківський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад Приазовської селищної ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 26251053, адреса: вул. Мира, 50, с. Шевченка, Приазовський р-н., Запорізька область, 72460) на користь прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Фермерського господарства Валерія-2007 (Код ЄДРПОУ 35528118 вул. Поштова, 56, с. Приморський Посад, Приазовський р-н., Запорізька обл., 72451) на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Байбулатова, 22, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319) розрахунковий рахунок: UA 438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати накази.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 05» листопада 2020.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій