Рішення

від 02.11.2020 по справі 910/11091/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2020Справа № 910/11091/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЄВРОХІМ (вул.Івана Кудрі, буд. 22-А, м.Київ, 01042,код ЄДРПОУ 41246988)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРВЕСТ СТАФ (вул.Дніпровська набережна, буд.1-Б, оф.356, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42534057)

про стягнення 42 913,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЄВРОХІМ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРВЕСТ СТАФ про стягнення 42 913,52 грн суми боргу, з яких 28 500,00 грн - сума основного боргу (попередня оплата), 14 250,00 грн - сума пені, 163,52 грн - сума 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №43 від 13.04.2018 щодо поставки оплаченого товару.

Ухвалою від 05.08.2020 позовну заяву залишити без руху.

13.08.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Розгляд даної справи здійснюється після виходу судді Ягічевої Н.І. з відпустки.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.08.2020 отримана позивачем - 02.09.2020, відповідачем - 04.09.2020, про що свідчать реєстр відстеження поштових відправлень.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЄВРОХІМ (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАРВЕСТ СТАФ (Постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №43 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався на умовах Договору поставити товар відповідно до специфікацій до даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити на умовах Договору, згідно рахунку-фактури. Найменування, кількість та асортимент товару визначений специфікацією.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2, вартість товару визначається Постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до Договору. Сума транспортних витрат визначається сторонами та зазначається у рахунку-фактурі.

Товар має бути поставлений Постачальником протягом 3 календарних днів з дати отримання оплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад Покупця розташований за адресою: м.Бровари (п.3.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору визначені умови оплати у розмірі 100% від загальної вартості товару, протягом трьох банківських днів з дати підписання специфікації до Договору.

У випадку порушення Постачальником строків поставки товару відповідно до п.п.3.1.1, Постачальник виплачує Покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50% (п.6.2 Договору).

Згідно із п.9.1, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 21.04.2021, а в частині взаєморозрахунків до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії Договору.

Відповідач надав позивачу рахунок на оплату №554 від 13.05.2020 на суму 28 500,00 грн (сума з ПДВ), який в свою чергу був сплачений позивачем платіжним дорученням №809 від 14.05.2020 на суму 28 500,00 грн.

Спір у справі, за твердженням позивача, виник з неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором, а саме з неналежного виконання відповідача своїх зобов`язань за Договором, щодо поставки оплаченого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 42 913,52 грн суми боргу, з яких 28 500,00 грн - сума основного боргу (попередня оплата), 14 250,00 грн - сума пені, 163,52 грн - сума 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЄВРОХІМ підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами фактично укладено договір поставки, а відтак - виникли відносини, які підпадають під правове регулювання статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов`язання, що виникли у відповідача внаслідок укладення договору це поставка і передача товару, у позивача - прийняття товару та оплата його вартості.

Відповідно до умов Договору, поставка товару на суму 28 500,00 грн повинна була здійснена не пізніше 18.05.2018 включно (враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач надсилав претензії №32 від 15.06.2020 та №42 від 24.07.2020 на адресу відповідача із вимогою повернути кошти в розмірі 42 750,00 грн, з яких 28 500,00 грн - сума оплаченого товару, 14 250,00 грн - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до п. 6.2 Договору. Належні докази направлення зазначених претензій наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене вище, визначений строк поставки товару (18.05.2020 включно), враховуючи дату направлення претензій, обов`язок відповідача вважається таким, що настав.

Разом з тим, суд зазначає, що доказів на спростування факту повернення суми попередньої оплати в розмірі 28 500,00 грн, відповідачем до суду не надано.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, з врахуванням обставин щодо здійснення позивачем як покупцем попередньої оплати та невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару в повному обсязі та відсутність будь яких спростувань з боку відповідача, суд дійшов висновку, щодо задоволення позовний вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми передоплати в розмірі 28 500,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 250,00 грн - суми пені за період з 19.05.2020 по 27.07.2020.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування пені надано сторонам узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому, суд вважає, що п.6.2 договору відповідає нормам чинного законодавства.

Суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 14 250,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 163,52 грн - суми 3% річних, нараховані за період з 19.05.2020 по 27.07.2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 163,52 грн підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЄВРОХІМ підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРВЕСТ СТАФ (вул.Дніпровська набережна, буд.1-Б, оф.356, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42534057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЄВРОХІМ (вул.Івана Кудрі, буд. 22-А, м.Київ, 01042,код ЄДРПОУ 41246988) суму основного боргу (попередня оплата) у розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп., суму пені у розмірі 14 250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп., суму 3% річних у розмірі 163 (сто шістдесят три) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02.11.2020

Суддя Н.І. Ягічева