Рішення

від 04.11.2020 по справі 910/10700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2020Справа № 910/10700/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Маяк

про стягнення 47 413,99 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІЕС (далі - ТОВ ІЕС , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Маяк (далі - ТОВ Завод Маяк , відповідач) про стягнення 47 413,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити роботи, виконані позивачем на підставі укладеного сторонами договору підряду № 198 від 28.11.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 47 413,99 грн, з яких: 33 960,45 грн - основний борг, 1 353,00 грн - 3% річних, 12 100,54 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/10700/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 25.08.2020 була отримана позивачем 07.09.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01054 75093875. Вказана ухвала суду також була отримана відповідачем 31.08.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01054 75093883.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

16.10.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позов в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 33 960,45 грн, проте на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України просив суд зменшити розмір 3% річних та пені на 90%.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

28.11.2018 між ТОВ ІЕС (підрядник за договором) та ТОВ Завод Маяк (замовник за договором) був укладений договір підряду № 198 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання виконати для замовника роботи щодо об`єкту, а саме: монтаж системи опалення на експериментальному участку ПАТ Завод Маяк за адресою: проспект Степана Бандери (Московський), 8, м. Київ (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти Роботи згідно з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та здійснити оплату їх вартості на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2 договору роботи за цим договором підрядник виконує власними та залученими силами.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість робіт за даним договором встановлюється в національній валюті України (гривні) та включає вартість робіт підрядника та субпідрядників (у разі їх залучення). Розрахунки за роботи здійснюються в безготівковій формі.

Загальна вартість робіт встановлена за результатами тендера № 3173320 від 27.11.2018 та складає 33 960,46 грн без урахування ПДВ (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору оплата загальної вартості робіт згідно даного договору проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок підрядника, який вказаний у реквізитах даного договору, після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) на підставі рахунку, виставленого замовником.

Згідно з п. 2.4 договору прийом-передача виконаних робіт за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не пізніше 2-х робочих днів з моменту виконання підрядником всіх передбачених даним договором робіт.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що строк дії даного договору - з моменту підписання до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем належним чином та виконав обумовлені договором підряду № 198 від 28.11.2018 роботи вартістю 33 960,46 грн (без ПДВ) або 40 752,55 грн (з ПДВ), а відповідач такі роботи прийняв, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 63 від 24.05.2019, підписаним представниками обох сторін та засвідченим печатками товариств.

Проте відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, прийняті ним роботи не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за роботи, виконані останнім на підставі договору підряду № 198 від 28.11.2018, становить 33 960,46 грн (без ПДВ) або 40 752,55 грн (з ПДВ).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Крім того, у поданому ним відзиві, який підписаний в.о. голови правління - генерального директора ТОВ Завод Маяк Квас О.В., відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 33 960,45 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач просить стягнути з відповідача вартість виконаних робіт саме в розмірі 33 960,45 грн, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 33 960,45 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 100,54 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у п. 2.3 договору сторони погодили строк оплати виконаних робіт після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 63 був підписаний сторонами 24.05.2019, отже, строк оплати виконаних позивачем робіт настав 25.05.2019, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов`язань почалось з 26.05.2019.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором замовник, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від невчасно сплаченої суми за кожен день затримки в оплаті, але не більше 10% загальної вартості робіт за цим договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач неправомірно нарахував пеню протягом строку, який перевищує шестимісячний строк, встановлений приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а крім того, неправильно визначив дату початку порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем. Так позивач здійснює нарахування пені та 3% річних з 25.05.2019, у той час як прострочка почалась з 26.05.2019.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 26.05.2019 по 26.11.2019, суд встановив, що її розмір становить 6 917,79 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме у розмірі 6 917,79 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 353,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач нараховує 3% річних з 25.05.2019, що є неправомірним, оскільки, як встановлено судом раніше, 25.05.2019 є останнім днем строку виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт, відповідно, порушення вказаного стоку починається з 26.05.2019. Отже, правомірним буде нарахування 3% річних, починаючи з 26.05.2019.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 26.05.2019 по 02.07.2020, суд встановив, що їх розмір становить 1 351,51 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вказана вимога позивача заявлена ним правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме у розмірі 1 351,51 грн.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, суд зазначає таке.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а його обов`язком, виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку і невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій на 90% від їх обґрунтованого розміру задоволенню не підлягає.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, оскільки 3% річних не є штрафною санкцією, то не можуть бути зменшені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 33 960,45 грн, пені в розмірі 6 917,79 грн та 3% річних в розмірі 1 351,51 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Маяк (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, ідентифікаційний код 14307423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІЕС (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 7-В, офіс 109, ідентифікаційний код 38303794) основний борг у розмірі 33 960,45 грн (тридцять три тисячі дев`ятсот шістдесят грн 45 коп.), пеню в розмірі 6 917,79 грн (шість тисяч дев`ятсот сімнадцять грн 79 коп.), 3% річних в розмірі 1 351,51 грн (одна тисяча триста п`ятдесят одна грн 51 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 872,17 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн 17 коп.)

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 04.11.2020.

Суддя О.Г. Удалова