Рішення

від 04.11.2020 по справі 910/12122/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2020Справа № 910/12122/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" (вул.Полтавський шлях, буд.197, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 36564890) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 32650231)

про стягнення 299 016,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріал-Темп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО про стягнення 299 016,00 грн заборгованості, з яких 41608,30 грн - сума інфляційних втрат, 36482,46 грн - сума 3% річних, 220925,24 грн - сума пені. Крім того, просив суд стягнути з відповідача 50000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Ріал-Темп посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором поставки №191218-06/1г від 19.12.2018 обов`язку з оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою від 18.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Розгляд даної справи здійснюється після виходу судді Ягічевої Н.І. з відпустки.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.08.2020 отримана позивачем - 02.09.2020, відповідачем - 31.08.2020, про що свідчать реєстр відстеження поштових відправлень.

13.10.2020 через канцелярію суду позивач надав суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просив суд стягнути з відповідача 51 601,60 грн - витрат на правничу допомогу. В обгрунтування своєї заяви надав суду: копію Договору про надання правової допомоги №16/04-20/1 від 16.04.2020; копію Додаткової угоди від 18.08.2020; копію Додатку №2 від 07.10.2020; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 07.10.2020.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 між ТОВ РІАЛ-ТЕМП (позивач, Постачальник) та ТОВ ГІППО (відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки №191218-06/1г (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов`язується передавати товар у власність Покупця у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Оплата за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений пунктом 5.5 даного Договору здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника кожні сім календарних днів після його реалізації (пункт 5.4 Договору).

Пунктом 8.2 Договору, передбачено, що Покупець несе відповідальність за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

ТОВ РІАЛ-ТЕМП , як Постачальник за Договором, свої обов`язки з поставки товару виконало, що підтверджується видатковими накладними і встановлено рішенням Господарського суду від 24.02.2020 по справі №910/17775/19.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 по справі №910/17775/19, позовні вимоги про стягнення боргу були задоволені стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал-Темп заборгованість у розмірі 1 550 853, 24 грн, судовий збір у розмірі 25 674, 27 грн, провадження в частині стягнення 175 771,56 грн закрито.

Спір у справі, за твердженням позивача, виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, сплативши не повному обсязі, з метою захисту свого порушеного права на отримання коштів ТОВ Ріал-Темп звернувся до суду із позовом про стягнення з ТОВ ГІППО боргу у розмірі 299 016,00 грн, з яких 41 608,30 грн - сума інфляційних втрат, 36 482,46 грн - сума 3% річних, 220 925,24 грн - сума пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал-Темп підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується з позивачем щодо того, що оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі №910/17775/19, обставини, які були встановлені під час господарського провадження №910/17775/19, не підлягають доказуванню в межах даної справи щодо учасників даного спору.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до умов Договору, оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника кожні сім календарних днів після його реалізації (пункт 5.4 Договору), тобто з моменту останньої поставки, на яку посилається позивач у своїх вимогах, по видатковій накладній №3606 від 01.10.2019, оплата повинна була здійсненою відповідачем 08.10.2019 включно.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 220925,24 грн - сума пені за період з 08.10.2019 по 08.04.2020.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, згідно із п. 8.2 Договору, Покупець несе відповідальність за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки від 19.12.2018 №191218-06/1г систематично поставлявся товар, у зв`язку з чим уповноваженими представниками сторін було неодноразово підписано видаткові накладні.

Водночас, до позовної заяви долучена лише копія видаткової накладної №3606 від 01.10.2019 на суму 34509,06 грн, а отже у суду відсутня можливість самостійно визначити період початку нарахування штрафних санкцій щодо решти заборгованості, як і шестимісячний термін припинення такого нарахування.

Також, суд не погоджується із визначенням періоду за який нараховується пеня, а саме за видатковою накладною №3606 від 01.10.2019, оплата повинна була здійсненою відповідачем 08.10.2019 включно, тобто період нарахування пені починається з 09.10.2019.

Здійснивши перерахунок суми пені, суд приходить до висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4564,45 грн за видатковою накладною №3606 від 01.10.2019.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41608,30 грн - суми інфляційних втрат за період жовтень 2019 року по червень 2020 року, 36482,46 грн - суми 3% річних за період з 08.10.2019 по 09.07.2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, то вони підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, в сумі 31121, 78 грн, оскільки позивачем так само не враховано, що при здійсненні нарахування 3% річних день фактичної оплати до суми заборгованості не включається.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, які заявлені позивачем у розмірі 41608,30 грн, суд прийшов до висновку, що він є арифметично невірним.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню є 41748, 84 грн, що становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме 41608,30 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал-Темп підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 51601,60 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Матеріалами справи встановлено, що 16.04.2020 між ТОВ Ріал-темп (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП ((Адвокатське об`єднання), був укладений Договір №16/04-20/1 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Клієнт доручив, а Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди до Договору від 18.08.2020, на підставі п. 4.9 Договору №16/04-20/1. Сторони домовились, що за повний юридичний супровід (надання консультації клієнту, вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви і подання її до суду, участь у судовому засіданні та інше) Адвокатським об`єднанням, розмір гонорару складає 10% від суми коштів, яка ухвалена до стягнення з відповідача на підставі рішення Господарського суду міста Києва.

Згідно із п.1.4 Додатку №2 від 07.10.2020 до Договору №16/04-20/1, сторони погодили попередню вартість професійної правничої допомоги на виконання п. 1.3 цього Додатку в розмірі 51601,60 грн. Вартість послуг може бути змінена в залежності від кількості фактично наданих послуг, що визначаються в актах приймання-передачі наданих послуг.

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу у розмірі 51 601,60 грн позивач надав суду Договір №16/04-20/1 про надання правової допомоги із Додатковою угодою та Додатком до нього та акт приймання-передачі наданих послуг від 07.10.2020.

Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає що зазначених документів не достатньо для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, оскільки позивачем не надано доказів оплати адвокатських послуг у разі їх здійснення.

Отже, за наведених обставин, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51601,60 грн як необґрунтованих, та відповідно, не покладає їх на відповідача.

Керуючись ст.129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал-Темп (вул.Полтавський шлях, буд.197, смт.Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 36564890) суму пені у розмірі 4564 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн 45 коп., суму 3% річних у розмірі 41608 (сорок одну тисячу шістсот вісім) грн 30 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 31121 (тридцять одну тисячу сто двадцять одну) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 1159 (одну тисячу сто п`ятдесят дев`ять) грн 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 04.11.2020

Суддя Н.І. Ягічева