Рішення

від 05.11.2020 по справі 910/11407/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/11407/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11407/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" (07400, бульвар. Незалежності, 28-А, м. Бровари, Київська обл.; ідентифікаційний код 36108100)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙВ ТЕКС" (03035, м. Київ, Солом`янська площа 2, офіс 408)

Про стягнення 1 520, 00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙВ ТЕКС" (далі-відповідач) про стягнення 1 520, 00 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що між ним (субліцензіатом) та відповідачем (ліцензіатом) 02.12.2014 було укладено Субліцензійний договір №44183/12/2014 на право використання об`єкта авторського права, за умовами якого ліцензіат (відповідач) за винагороду надає субліцензіату (позивачу) ліцензію на використання об`єкта авторського права - електронну систему програмного забезпечення Livetex.

25.11.2016 ТОВ "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" платіжним дорученням № 9385 сплатило на користь ТОВ "ЛАЙВ ТЕКС" авансом кошти в сумі 14400,00 грн за використання систем програмного забезпечення у 2017 році.

10.10.2017 позивач звернувся із заявою до відповідача про припинення субліцензійного договору № 44183/12/2014, проте відповідач направив позивачу два примірники Акту здачі приймання робіт від 30.11.2017.

У зв`язку з тим, що договір припинив свою дію, а послуги з надання права на користування електронною системою програмного забезпечення Livetex, за твердженням позивача, не надавалися у зв`язку з припиненням фактичного використання програмного забезпечення, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу (передплати за послугу) у розмірі 1 520, 00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

10.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без розгляду та надав позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали суду.

20.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача на усунення недоліків, якими позивач усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 10.08.2020.

31.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляду справи №910/11407/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу строк для подання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/11407/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 02.09.2020. Проте, відповідач, правом на подання відзиву не скористався.

25.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про витребування з відповідача доказів.

12.10.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на недотримання вимог встановлених ГПК України для такого клопотання.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено матеріалами справи, 02.12.2014 між ТОВ ЛАЙВ ТЕКС (ліцензіат, надалі - відповідач) та ТОВ ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ (субліцензіат, надалі - позивач) укладено Субліцензійний договір №44183/12/2014 на право використання об`єкта авторського права (надалі -Субліцензійний договір), згідно умов пункту 1.1. якого - ліцензіат за винагороду у вигляді роялті, що виплачується субліцензіатом ліцензіату відповідно до встановлених тарифів (залежно від строку використання), надає субліцензіату впродовж терміну дії Договору просту (невиняткову), тобто що зберігає всі права ліцензіата на об`єкт авторського права ліцензію на використання об`єкта авторського права (електронної системи програмного забезпечення Livetex) на території відповідно до умов цього Субліцензійного договору.

Згідно п.3.1. Субліцензійного договору - вартість ліцензії визначається відповідно до тарифного плану за користування об`єктом авторського права, опублікованим на www-сервірі за адресою http://www.livetex.com.ua. Період тарифікації - 30 календарних днів. Наведені тарифи вказуються також у цьому договору (додатку №1 до нього), і при їхній зміні повинні вноситися відповідні зміни до цього Субліцензійного договору.

Згідно п. 3.4. Субліцензійного договору - ліцензія оплачується авансом за будь-яку кількість місяців передбаченого часу користування ліцензією, відповідно до вибраного тарифного плану.

Згідно п. 1. додатку №1 до Субліцензійного договору - одиниця тарифікації для всіх пакетів - 30 (тридцять) днів користування сервісом.

Згідно п. 3 додатку №1 до Субліцензійного договору - вартість послуг визначається за кількістю операторів субліцензіата, які одночасно працюють із програмним забезпеченням Livetex, і складає 300 (триста) гривень за кожного за 30 (тридцять) днів роботи у системі.

Згідно умов п. 7.1. Субліцензійного договору - цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до закінчення календарного року.

Умовами п. 7.2. встановлено, що термін дії договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення не менше, чим за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення календарного року у письмовій формі.

З огляду на відсутність в матеріалах справи внесення змін до Субліцензійного договору, що погоджені сторонами в частині тарифів за користування об`єктом авторського права, а також відмови однієї із сторони на продовження строку дії договору на 2015, 2016 та 2017 рік, суд дійшов висновку, що такий договір був автоматично продовжений на вказані роки на тих самих умовах.

Позивач стверджує, що 25.11.2016 ним, було здійснено сплату роялті за ліцензію на використання об`єкта авторського права в сумі 14 400, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9385. Як зазначає позивач, вказані кошти були передплатою за використання об`єкта авторського права у листопаді 2016-листопаді 2017.

Умовами п. 7.4. Субліцензійного договору встановлено, що субліцензіат має право у будь-який час в однобічному порядку відмовитися від послуг ліцензіата, за умови оплати останнього періоду фактично наданої ліцензії до моменту розірвання, в порядку передбаченому п. 3.1. цього договору.

Так, позивач зазначає, що він скориставшись правом передбаченим п. 7.4. Субліцензійного договору направив відповідачеві заяву від 10.10.2017, вих. №378, про припинення Субліцензійного договору з 10.10.2017. Докази надсилання такої заяви на адресу відповідача наявні в матеріалах справи (поштове відправлення №0740020193100 від 12.10.2017).

За таких обставин, використання об`єкту авторського права у листопаді 2017 не відбулось, хоча фактично роялті за цей період тарифікації були сплачені позивачем, оскільки сума роялті за листопад 2017 охоплюється сумою попередньої оплати, що була здійснена в листопаді 2016 року (платіжне доручення №9385 від 25.11.2016).

На підтвердження відповідності суми попередньої оплати (роялті за майбутні тарифікаційні періоди використання об`єкта авторського права) періодам використання ліцензії, позивачем подано Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за спірний період (суд враховує періоди за грудень 2016-жовтень 2017).

У зв`язку із вище зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку фактично сплачені роялті за використання об`єкту авторського права за листопад 2017 у сумі 1 520, 00 грн, оскільки Субліцензійний договір припинив свою дію з 10.10.2017, та відповідно послуги з надання права на користування об`єктом авторського права у листопаді 2017 відповідачем не надавались.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Частинами 3 та 4 ст. 426 ЦК України визначено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Так, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено ліцензійний договір та при цьому Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 1109, 1100 ЦК України та ст. ст. 179, 180 ГК України, він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 1110 ЦК України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п`ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п`ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено судом вище, п. 7.4. Субліцензійного договору встановлено, що субліцензіат має право у будь-який час в однобічному порядку відмовитися від послуг ліцензіата, за умови оплати останнього періоду фактично наданої ліцензії до моменту розірвання, в порядку передбаченому п. 3.1. цього договору.

Суд встановив, що позивач скористався правом передбаченим п. 7.4. Субліцензійного договору та відмовився від Субліцензійного договору в односторонньому порядку, з огляду на що, Субліцензійний договір припинив свою дію з 10.10.2017.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9385 від 25.11.2016 підтверджено, що позивачем було здійснено попередню оплату роялті за користування об`єктом авторського права у розмірі 14 400, 00 грн. , сплачена винагорода охоплюється фактичними періодами використання ліцензії за грудень 2016-жовтень 2017.

Дослідивши наявні в матеріалах справи Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період грудень 2016-жовтень 2017, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без зауважень по об`єму, якості та строкам, суд дійшов висновку, що сума фактичного користування об`єктом авторського права становить 12 880, 00 грн.

За таких обставин використання об`єкту авторського права у листопаді 2017 позивачем не відбулось в силу припинення дії Субліцензійного договору, хоч і фактично роялті за цей період тарифікації були сплачені позивачем, оскільки сума роялті за листопад 2017 охоплюється сумою попередньої оплати, що була здійснена в листопаді 2016 року (платіжне доручення №9385 від 25.11.2016).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд відзначає, що у разі припинення зобов`язань сторін за Договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.

Окрім того, матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом від 28.12.2017, вих. 472/1 про повернення суми боргу у розмірі 1 520, 00 грн, у зв`язку з припинення Субліцензійного договору в порядку передбаченого п. 7.4. цього договору.

Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання обов`язку відповідача щодо повернення авансу (попередня оплата роялті за листопад 2017) як безпідставно набутих коштів в результаті односторонньої відмови позивача (замовника) від Субліцензійного договору та розірвання Договору з 10.10.2017. Окрім того, твердження позивача щодо розірвання Субліцензійного договору відповідачем не спростовані.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту .

Суд з цим висновком погоджується і вважає його застосовним у даній справі, з огляду на що, згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати винагороди (як безпідставно набутих коштів в результаті розірвання договору позивачем) у розмірі 1 520, 00 грн, як такі, що є документально доведеними та відповідачем у встановленому ГПК порядку не спростовані.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙВ ТЕКС" про стягнення 1 520, 00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙВ ТЕКС" (03035, м. Київ, Солом`янська площа 2, офіс 408, ідентифікаційний код: 37982189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЄНТИР-БУДЕЛЕМЕНТ" (07400, бульвар. Незалежності, 28-А, м. Бровари, Київська обл.; ідентифікаційний код 36108100) 1 520 (одна тисяча п`ятсот двадцять) грн 00 коп, заборгованості, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких