Рішення

від 08.10.2020 по справі 911/187/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/187/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Фарм»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Київобленерго»

про стягнення 16 761,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кротов О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Фарм" про стягнення 16 761,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 420069740 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу в частині здійснення оплати за спожиту електричну енергію. У зв`язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 14 104,68 грн. основного боргу, 1 991,53 грн. пені, 247,40 грн. 3% річних та 417,64 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.01.2020 було відкрито провадження у справі № 911/187/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено засідання у справі на 27.02.2020.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 71-А, оф. 301.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 04.02.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.01.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

27.02.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 27.02.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 25.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу відповідача ухвалу-повідомлення від 02.03.2020.

17.03.2020 позивачем подано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Одночасно, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

З наведених обставин, судове засідання призначене на 25.03.2020 не відбулось, про що було повідомлено сторін ухвалою суду від 20.03.2020.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

З матеріалів справи слідує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому суд вбачає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи, у разі наявності відповідного клопотання.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми "Електронний суд".

Враховуючи вищенаведене, ухвалою суду від 14.05.2020 судом було призначено судове засідання у справі № 911/187/20 на 10.06.2020.

10.06.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в друге в судове засідання не з`явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.06.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 24.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу відповідача ухвалу-повідомлення від 11.06.2020.

24.06.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в третє в судове засідання не з`явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи те, що предметом спору даного позову є стягнення заборгованості з відповідача за надані послуги з постачання електричної енергії позивачем, а також нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, і, в свою чергу, частина заборгованості була сплачена відповідачем шляхом перерахування ПАТ Київобленерго позивачу залишку авансових платежів/переплат за електричну енергію відповідача, тому, господарський суд вважає за доцільне залучити ПАТ Київобленерго до участі у справі в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 24.06.2020 судом оголошено ухвалу про залучення третьої особи та про відкладення судового засідання на 16.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичні адреси останніх ухвалу-повідомлення від 30.06.2020 та 07.07.2020.

16.07.2020 від третьої особи на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.07.2020 позивачем подано до суду докази направлення позовної заяви з додатками третій особі.

16.07.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в друге в судове засідання не з`явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд повідомив клопотанням від 16.07.2020.

В судовому засіданні 16.07.2020 судом було оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 30.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичні адреси останніх ухвалу-повідомлення від 16.07.2020.

30.07.2020 в судове засідання з`явилися представники позивача та третьої особи. Представник відповідача в третє в судове засідання не з`явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 30.07.2020, оцінюючи зміст позовної заяви, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про призначення підготовчого судового засідання на 09.09.2020.

09.09.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в четверте в судове засідання не з`явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 09.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2020, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу відповідача ухвалу-повідомлення від 10.09.2020.

В судовому засіданні 08.10.2020 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як споживачем, умов договору про постачання електричної енергії № 220069740 від 01.01.2019 в частині здійснення оплати за спожиту електроенергію. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 14 104,68 грн. основного боргу, 1 991,53 грн. пені, 247,40 грн. 3% річних та 417,64 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, представник відповідача в усі судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.10.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Київська обласна Енергопостачальна компанія (далі - позивач, постачальник) являється електропостачальником, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 року.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (надалі - ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.7. ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС ФАРМ (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №220069740 від 01.01.2019 року (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії/ акта приймання-передачі електричної енергії.

Оператором системи розподілу на території Київської області являється Приватне акціонерне товариство Київобленерго , яке в силу п. 11 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, з 01.01.2019 по 31.05.2020 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 52 469,17 грн., що підтверджується рахунками-фактури за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви. Зазначені рахунки фактури були отримані нарочно відповідачем, що підтверджується наявними на останніх записами прізвища отримувача та дати отримання.

Згідно з п. п. 5.5, 5.6 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Розрахунковий рахунок постачальника вказується в даному договору та зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7 договору, порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату її авансових та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитися на веб-сайті постачальника. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.

Додатком № 2 до договору визначено порядок оплати. Зокрема, попередня оплата - 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника .

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4. договору).

Судом встановлено, що, на момент розгляду справи, відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 38 364,49 грн. та 2 321,61 грн. за нараховані позивачем штрафні санкції. Заборгованість у розмірі 14 104,68 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Умовами пункту 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про падання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.

При цьому, судом враховано, що договір укладено, шляхом приєднання відповідача до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії. Цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 542 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови цього Договору є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 року №312 встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії від постачальником універсальних послуг.

Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

З огляду на п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 та п.1.2.15. ПРРЕЕ, враховуючи факт споживання електричної енергії між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Фарм" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №420069740 від 01.01.2019 року.

Приєднавшись до договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Фарм" взято на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії споживачу розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК , текст публічного Договору про постачання електричної енергії споживачу додано до позовної заяви.

Крім того, судом досліджено договір про впорядкування розрахунків, укладений між позивачем, як новим постачальником, відповідачем, як споживачем та третьою особою, як постачальником (далі - договір 2). Відповідно до умов п. 1.2 та 1.4 зазначеного договору-2, сторони узгодили, що станом на момент підписання даного договору споживач має залишок авансових платежів/переплат за електричну енергію, відповідно до договору про постачання електричної енергії № 22069740 від 30.12.2015, в розмірі, що підтверджується актом звіряння розрахунків між постачальником та споживачем. Сума коштів, визначена постачальником згідно п. 1.3. даного договору, перераховується постачальником на рахунок нового постачальника № НОМЕР_1 (реквізити) в Ощадбанк по м. Києву та Київський обл., МФО 322669, з вказанням призначення платежу за електроенергію згідно Договору № 420069740 .

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 420069740 від 01.01.2019 та договір про впорядкування розрахунків, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином у відповідності до умов договору та з 01.01.2019 по 31.05.2019 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 52 469,17 грн., що підтверджується рахунками-фактури за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви. Зазначені рахунки фактури були отримані відповідачем нарочно, що підтверджується наявними на останніх записами прізвища отримувача та дати отримання.

Судом досліджено лист Приватного акціонерного товариства Київобленерго вих. від 21.02.2020, відповідно до змісту якого останній повідомляє позивача, що обсяг розподіленої електричної енергії за період січень 2019 року - травень 2019 року для потреб споживача (відповідача) складає 18 820 кВтгод.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також, беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, а також, відсутність жодних складених актів недоліків, господарський суд встановив, що акти прийняття-передавання електричної енергії за період з січня 2019 року по травень 2019 року включно є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу у сумі 52 469,17 грн., є прийнятими.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до змісту додатку № 2, остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника .

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Судом встановлено, що, на момент розгляду справи, відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 38 364,49 грн. та 2 321,61 грн. за нараховані позивачем штрафні санкції. Заборгованість у розмірі 14 104,68 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

В свою чергу, відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 38 364,49, шляхом перерахування третьою особою на рахунок позивача залишку авансових платежів/переплат відповідача за договором постачання електричної енергії № 22069740 від 30.12.2015 на виконання умов договору про впорядкування розрахунків (договором - 2). Заборгованість у розмірі 14 104,68 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 14 104,68 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.8 договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору.

Згідно з додатком № 2 до договору, розмір пені та/ або штрафу - подвійна облікова ставка НБУ.

Позивач за прострочення строків оплати поставленої електричної енергії, керуючись п. 5.8 договору та додатком № 2 до договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 991,53 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1 991,51 грн.

При цьому, судом враховано, що нарахування позивачем пені здійснено з врахуванням вже сплаченої відповідачем суми за штрафні санкції у розмірі 2 321,61 грн. на підставі платіжного доручення № 3488 від 23.05.2019, яке наявне у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 247,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 417,64 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дат прострочення платежів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 247,38 грн. та 173,28 грн. відповідно.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 071,35 грн.

З урахуванням того, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 24.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці, а з 02.01.2020 по 04.01.2020 знаходилася на навчанні, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Фарм» (місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 71-А, оф. 301; код ЄДРПОУ 38572264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження : 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В; фактична адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 97-Б; код ЄДРПОУ 42094646) 14 104,68 грн. основного боргу, 1 991,51 грн. нарахованої пені, 247,38 грн. 3 % річних, 173,28 грн. інфляційних втрат та 2 071,35 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко