Рішення

від 30.09.2020 по справі 911/556/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/556/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши справу в судовому засіданні

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А

про стягнення 69 710,25 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Андрієвська О.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А про стягнення 69 710,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як споживачем, умов договору про постачання електричної енергії № 420033300 від 01.01.2019 в частині здійснення оплати за спожиту електроенергію. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 62 186,13 грн. основного боргу, 5 648,82 грн. нарахованої пені, 787,82 грн. 3% річних та 1 087,55 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.03.2020 було відкрито провадження у справі № 911/556/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08145, Київська обл., Києво-Святошиснький район, с. Забір`я, вул. Грисюка, буд. 5.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду із поміткою працівника поштової установи інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А про стягнення 69 710,25 грн. до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження, про що винесено ухвалу суду від 28.05.2020. Підготовче судове засідання призначено на 25.06.2020.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом направлено ухвалу суду від 28.05.2020, окрім юридичної адреси відповідача ( 08145, Київська обл., Києво-Святошиснький район, с. Забір`я, вул. Грисюка, буд. 5), ще на 08145, Київська обл., Києво-Святошиснький район, с. Забір`я, вул. Грисюка, буд. 9А та 08145, Київська обл., Києво-Святошиснький район, с. Забір`я, вул. Грисюка, буд. 7А.

Разом із тим, зазначені поштові відправлення були повернуті на адресу суду із поміткою поштової установи: за місцем обслуговування .

25.06.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду не виконав.

В судовому засіданні 25.06.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 30.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу відповідача ухвалу-повідомлення від 30.06.2020.

Крім того, для належного повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання старшим секретарем здійснено телефонограму. Разом із тим, зазначену телефонограму не було прийнято адресатом.

08.07.2020 від позивача до канцелярії суду надійшли додаткові письмові пояснення.

30.07.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду не виконав.

В судовому засіданні 30.07.2020 судом оголошено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження та про відкладення підготовчого судового засідання на 03.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу відповідача ухвалу-повідомлення від 31.07.2020.

03.09.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в третє в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду не виконав.

В судовому засіданні 03.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2020, що занеено до протоколу судового засідання.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу відповідача ухвалу-повідомлення від 07.09.2020.

Крім того, для належного повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання старшим секретарем здійснено телефонограми. Разом із тим, зазначені телефонограми не були прийняті адресатом.

В судовому засіданні 30.09.2020 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як споживачем, умов договору про постачання електричної енергії № 420033300 від 01.01.2019 в частині здійснення оплати за спожиту електроенергію. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 62 186,13 грн. основного боргу, 5 648,82 грн. нарахованої пені, 787,82 грн. 3% річних та 1 087,55 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, представник відповідача в усі судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Київська обласна Енергопостачальна компанія (далі - позивач, постачальник) являється електропостачальником, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 року.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (надалі - ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.7. ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (далі - позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420033300 від 01.01.2019 року (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії/ акта приймання-передачі електричної енергії.

Оператором системи розподілу на території Київської області являється Приватне акціонерне товариство Київобленерго , яке в силу п. 11 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, з 01.01.2019 по 31.01.2020 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 72 087,12 грн., що підтверджується рахунками-фактури за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви. При цьому, судом взято до уваги, що доказів вручення рахунків-фактур матеріали справи не містять, а акти прийняття-передавання електричної енергії не містять підпису з боку відповідача.

Згідно з п. 5.9. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10. договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п.5.1. договору, відповідач зобов`язаний розраховуватися з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (НКРЕКП), згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №3 до цього договору.

Додатком № 3 до договору визначено порядок оплати. Зокрема, попередня оплата - 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника .

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. Договору №420074880). Пунктом 5.8. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Судом встановлено, що, на момент розгляду справи, відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 9 900,99 грн. Заборгованість у розмірі 62 186,13 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Умовами пункту 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання але не раніше дати, наведеній в комерційній пропозиції. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

При цьому, судом враховано, що договір укладено, шляхом приєднання відповідача до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії. Цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 542 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови цього Договору є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 року №312 встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

З огляду на п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 та п.1.2.15. ПРРЕЕ, враховуючи факт споживання електричної енергії за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір`я, вул. Грисюка, 5, 7а, 9 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №420033300 від 01.01.2019 року.

Приєднавшись до договору, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А взято на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК , текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг додано до позовної заяви.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 420033300 від 01.01.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином у відповідності до умов договору та з 01.01.2019 по 31.01.2020 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 72 087,12 грн., що підтверджується рахунками-фактури за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви. При цьому, судом взято до уваги, що доказів вручення рахунків-фактур матеріали справи не містять, а акти прийняття-передавання електричної енергії не містять підпису з боку відповідача.

Судом досліджено лист Приватного акціонерного товариства Київобленерго вих. від 21.02.2020, відповідно до змісту якого останній повідомляє позивача, що обсяг розподіленої електричної енергії за період січень 2019 року - січень 2020 року для потреб споживача (відповідача) складає 42 909 кВтгод.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також, беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, а також, відсутність жодних складених актів недоліків, господарський суд встановив, що акти прийняття-передавання електричної енергії за період з січня 2019 року по січень 2020 року включно є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу у сумі 72 087,12 грн. (42 909 кВтгод *1,68 (тариф з ПДВ)), є прийнятими.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до змісту додатку № 3, остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника .

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

В свою чергу, відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 9 900,99 грн. Заборгованість у розмірі 62 186,13 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 62 186,13 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.11 договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором.

Згіно з додатком № 2 до договору, розмір пені та/ або штрафу - подвійна облікова ставка НБУ.

Позивач за прострочення строків оплати поставленої електричної енергії, керуючись п. 5.11 договору та додатком № 3 до договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 648,75 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 5 648,74 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 787,82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 087,55 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дат прострочення платежів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 787,65 грн. та 642,46 грн. відповідно.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 088,57 грн.

З урахуванням того, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 24.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці, а з 02.01.2020 по 04.01.2020 знаходилася на навчанні, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грисюка 5, 7А, 9А (місцезнаходження: 08145, Київська обл., Києво-Святошиснький район, с. Забір`я, вул. Грисюка, буд. 5; код ЄДРПОУ 36263378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська обласна енергопостачальна компанія (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошиснький район, м. Вишневе, вул.. Київська, 8-В; код ЄДРПОУ 42094646) 62 186,13 грн. основного боргу, 5 648,74 грн. нарахованої пені, 787,65 грн. 3 % річних, 642,46 грн. інфляційних втрат та 2 088,57 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко