Рішення

від 29.10.2020 по справі 914/1500/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2020 справа № 914/1500/20

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Агросвіт Плюс", с. Розворяни, Золочівський

р-н, Львівська обл.

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Львів

про солідарне стягнення 42 953,75 євро 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: Деркач Ольга Романівна - адвокат;

від відповідача-1: не з"явився;

від відповідача-2: не з"явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ до відповідача-1: Приватного підприємства "Агросвіт Плюс", с. Розворяни, Золочівський р-н, Львівська обл., відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Львів про солідарне стягнення 42 953,75 євро 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

За приписами ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У зв`язку з тим, що відповідач 2 - ОСОБА_1 є фізичною особою, 24.06.2020 року Господарським судом Львівської області надіслано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вказаної особи.

07.07.2020 року від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області надійшла відповідь на запит суду, у якій вказано реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.176 ГПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.07.2020 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.08.2020 р. о 10:50 год.

З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань, що викликані коронавірусною хворобою (COVID-19), для надання сторонам можливості реалізувати свої права та обов`язки, беручи до уваги продовження встановлених процесуальним законом строків для здійснення процесуальних дій, у зв2язку з неявкою в судове засідання відповідача -1 та відповідача-2, ухвалою суду від 06.08.2020 року відкладено підготовче засідання на 17.09.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2020 року продовжено процесуальний строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.10.2020 на 10:50 год.

Зважаючи на встановлених процесуальним законом строків для здійснення процесуальних дій, відповідачі-1,2 своїм правом на подання процесуальних документів по справі не скористалися, відзивів на позовну заяву чи клопотань з процесуальних питань, до суду не подано.

Ухвалою суду від 08.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 29.10.2020 р.

В судове засідання 29.10.2020 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, який в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

В судове засідання 29.10.2020 року відповідач-1 та відповідач-2 явку уповноважених представників не забезпечили, жодних процесуальних заяв чи клопотань від сторін на час розгляду справи до суду не поступало.

Ухвали суду надіслані відповідачу-1 та відповідачу-2 за адресами, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказані позивачем у позовній заяві.

Однак, відділення поштового зв`язку поштове відправлення з ухвалою суду від 06.08.2020 року та від 17.09.2020 року про відкладення підготовчого провадження у справі повернулись на адресу суду, у зв`язку із закінченням встановленого строку на зберігання поштового відправлення.

Ухвала суду від 08.10.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті надіслана відповідачу-1 та відповідачу-2 за належними адресами. З відстеження поштових відправлень: 7901413488330, вбачається, що 15.10.2020 відправлення відповідачу-1 вручено особисто; 7901413488373, вбачається, що відправлення відповідачу-2 не вручене під час доставки із зазначенням причини: інші причини.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на вказане, оскільки суд надсилав ухвали на юридичну адресу Підприємства, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з положеннями статті 242 Господарського процесуального кодексу, та на адресу відповідача-2, згідно даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області. Судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача-2 про місце, дату та час розгляду справи.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на подання заяв по суті справи та інших заяв з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами загального позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачам, відповідачі не повідомили суд про причини неявки в судове засідання, відповідачі не скористався своїм процесуальним правом на подання відзивів, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав. Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Між Приватним підприємством "Агросвіт Плюс" (Позичальник) та ЗАТ КБ "Приватбанк" (в подальшому назву змінено на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", після чого - на Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк", далі - Позивач) 18.08.2005 року укладено кредитний договір № А 192 .

Відповідно до укладеного кредитного договору Позивач зобов`язався надати Відповідачу-1 кредит в сумі 774 000,00 євро під відсотки, встановлені цим договором.

Між ЗАТ КБ "Приватбанк" (в подальшому назву змінено на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", після чого - на Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк ) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2) 18.08.2005 року укладено договір поруки №А 192/1 (надалі - Договір поруки) відповідно до п. 1 якого, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором на виконання Приватним підприємством "Агросвіт Плюс" ним своїх обов`язків за кредитним договором №А192 від 18 серпня 2005 року.

У зв`язку з частковими погашеннями заборгованості розмір заборгованості відповідачів за тілом кредиту було зменшено відповідно до 476 569,40 євро та станом на дату подачі даного позову ця сума відповідачами не сплачена.

Позивач зазначає, що з прийняттям рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, відтак, позивач зазначає, що має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, відтак позивач нарахував 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Підприємство у порушення кредитного договору не повернуло Банку отримані кредитні кошти вчасно. В межах укладеного договору Підприємство не сплатило 42 953,75 євро 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Оскільки ОСОБА_1 поручився за виконання Підприємством умов кредитного договору, Банк просить стягнути заявлену суми 3 % річних солідарно з обох відповідачів на підставі статей 554 та 610 Цивільного кодексу України.

Судові витрати позивача складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 19 012,45грн.

Позиція відповідача-1 - Приватного підприємства "Агросвіт Плюс".

Підприємство не надало суду відзиву на позовну позову.

Позиція відповідача-2 - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не надав відзиву на позовну заяву.

Обставини, встановлені судом.

18.08.2005 року Приватне підприємство "Агросвіт Плюс" (Позичальник) та ЗАТ КБ "Приватбанк" (в подальшому назву змінено на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", після чого - на Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк", далі - Позивач) уклали кредитний договір № А 192 .

За умовами Кредитного договору Позивач зобов`язався надати Відповідачу-1 кредит в сумі 774 000,00 євро під відсотки, встановлені цим договором.

Відповідач-1 зобов`язався повертати наданий кредит, сплачувати відсотки та інші передбачені Кредитним договором платежі.

18.08.2005 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (в подальшому назву змінено на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", після чого - на Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк ) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2) укладено договір поруки №А 192/1 (надалі - Договір поруки) відповідно до п. 1 якого, предметом договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором на виконання Приватним підприємством "Агросвіт Плюс" ним своїх обов`язків за кредитним договором №А192 від 18 серпня 2005 року.

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредит.

Відповідач-1, в свою чергу, не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

У зв`язку з порушенням Відповідачем-1 свого зобов`язання за Кредитним договором, Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Відповідача-1, Відповідача-2 та ТОВ Українське фінансове агентство Верус (яке також поручилось за виконання Відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором) про стягнення заборгованості.

01.12.2010 року судом прийнято рішення у справі № 2-1139/2010р. Даним рішенням суд встановив факт укладення Кредитного договору, факт укладення Договору поруки, факт надання кредиту, факт порушення Відповідачем-1 свого зобов`язання за Кредитним договором, факт наявності заборгованості Відповідача-1 за Кредитним договором у розмірі 834 413,19 євро (у тому числі - 541 721,09 євро заборгованості за тілом кредиту). За результатом розгляду справи судом задоволено позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором. Після набрання законної сили рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська мали місце часткові погашення заборгованості за тілом кредиту:

- 30.06.2016 року у розмірі 32 472,77 євро;

- 05.08.2016 року 32 678,92 євро.

У зв`язку з частковими погашеннями заборгованості розмір заборгованості відповідачів за тілом кредиту було зменшено відповідно до 476 569,40 євро (541721,09 - 32472,77 - 32678,92 = 476 569,40) і станом на дату подачі даного позову ця сума відповідачами не сплачена.

Наявність заборгованості за кредитом підтверджуються виписками по рахунках.

Факт часткового погашення заборгованості за кредитом підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 , на якому обліковується заборгованість за кредитом.

Слід зауважити, що з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

З врахуванням зазначеного вище Позивач звертається до суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних від суми боргу за кредитом за період з 27.05.2017 року по 27.05.2020 року, що складає 42 953,75 євро.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладених Кредитного договору та Договору поруки в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Кредитний договір №А192 від 18 серпня 2005 року, додаткова угода №2 до кредитного договору №А192 від 18.08.2005 року від 30 жовтня 2006 року підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємства та банку. Договір поруки №А192/1 від 18 серпня 2005 року укладений між банком та поручителем ОСОБА_1 за виконання ПП Агросвіт Плюс ним своїх зобов`язань за кредитним договором №А192 від 18 серпня 2005 року підписаний особисто поручителем - ОСОБА_1 та кредитором - директором Західного Головного Регіонального управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк та скріплений печаткою банку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання - неналежне виконання - (ст. 610 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено , що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18), від 4 червня 2019 року у справі N0 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення суду про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитом не припинилося та триватиме до моменту фактичного викопаний грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, щодо правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов`язання Відповідачів зі сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останніми у повному обсязі.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Дана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З врахуванням вищенаведеного Позивач правомірно звернувся до суду про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних від суми боргу за кредитом за період з 27.05.2017 року по 27.05.2020 року, що складає 42 953,75 євро.

Також слід заначити, що частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Слід зазначити про можливе стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі N 14-134цс18.

Суд зазначає, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 476 569,40 євро, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, періоду прострочення грошового зобов`язання, а саме з 27 травня 2017 року до 31 грудня 2019 року, що становить 949 днів, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Тобто 476 569,40 євро х 949 днів х 3: 100: 365 = 37 172,41 євро. Та з 01 січня 2020 року до 27 травня 2020 року, що становить 148 днів, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Тобто 476 569,40 євро х 148днів х 3: 100: 365 = 5 781,33 євро. Відтак, сукупна загальна сума 3% річних згідно обрахунку становить 42 953,75 євро.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Про стягнення грошової суми в іноземній валюті, з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України

(Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц.)

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вже зазначено вище ОСОБА_1 надав поруку перед Банком за виконання Підприємством зобов`язань за Кредитним договором.

Пунктом 4 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов`язків за Кредитним договором , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з пунктом 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з Підприємства та ОСОБА_1 солідарно з відповідачів 3% річних від суми боргу за кредитом за період з 27.05.2017 року по 27.05.2020 року, що складає 42 953,75 євро, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Керуючись статями 10, 12, 20, 73,76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Агросвіт Плюс (адреса: 80724, Львівська область, Золочівський район, село Розворяни; код ЄДРПОУ 33278549) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 42 953,75 євро.

3. Стягнути з Приватного підприємства Агросвіт Плюс (адреса: 80724, Львівська область, Золочівський район, село Розворяни; код ЄДРПОУ 33278549) на користь Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 9506,22 грн витрат на оплату судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного Товариства комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 9506,22 грн витрат на оплату судового збору.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Рішення складено на підписано 05.11.2020 року.

Суддя С.М. Коссак