Рішення

від 22.10.2020 по справі 914/1539/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 Справа № 914/1539/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянув матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула Центр» , м. Запоріжжя,

до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» , м. Львів,

предмет спору: стягнення 535 252,03 грн.,

підстава позову: порушення умов договору про закупівлю товару № 2886-ЗЕ-БуТЕС від 05.07.2019 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр до Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення 535 252,03 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 20.08.2020 року.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, 07.08.2020 року від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи, які задоволено судом.

13.08.2020 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву. Ухвалою суду від 18.08.2020 року, яку надіслано позивачу за зустрічним позовом 19.08.2020 року, зустрічну позовну заяву залишено без руху.

У судовому засіданні 20.08.2020 року судом задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для подання відзиву до 31.08.2020 року, судове засідання відкладено на 09.09.2020 року.

У судовому засіданні 16.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотань Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго від 07.09.2020 року та від 15.09.2020 року про продовження підготовчого провадження у справі до закінчення карантинних заходів та про продовження терміну на подання відзиву на позовну заяву, зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр про визнання недійсним договору про закупівлю товару № 2886-ЗЕ-БуТЕС від 05.07.2019 року повернуто заявнику. У судовому засіданні закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 08.10.2020 року.

08.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про зупинення провадження у даній справі.

У судові засідання для розгляду справи по суті 08.10.2020 року, 15.10.2020 року та 22.10.2020 року відповідач повторно, як і у підготовчому засіданні, явку представника не забезпечував, 21.10.2020 року подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання 22.10.2020 року та його відрядженням до іншого міста.

У судове засідання 22.10.2020 року сторони явку представників не забезпечили. Щодо поданого відповідачем клопотання, суд зазначає про його необгрунтованість та про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи таке.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Так, відповідачем систематично подаються клопотання про відкладення розгляду справи. Підставами для відкладення зазначено впровадження карантину на території України або неможливість забезпечити явку представника через перебування у відрядженні. При цьому, наміру вчинити конкретні процесуальні дії для вирішення спору по суті та розгляду справи відповідачем не повідомлено. Строк для подання відзиву судом продовжено, про що повідомлено відповідача в ухвалі виклику від 20.08.2020 року, однак, відповідач дій по поданню відзиву не вчинив, водночас, подавав зустрічну позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у зв`язку з оскарженням ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви. Суд зазначає, що відповідачу неодноразово забезпечувалась можливість висловити свою правову позицію щодо предмета спору чи заявити клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, оскільки судові засідання неодноразово відкладались як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті. Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тому відсутність представника юридичної особи у день засідання не може свідчити про неможливість забезпечення явки іншого представника сторони. Більше того, виходячи із положення ст. 202 ГПК України, враховуючи повторну та систематичну неявку представника відповідача у розгляді даної справи, суд доходить висновку, що неявка представника відповідача у чергове судове засідання не перещкоджає розгляду справи за його відсутності.

За наведених умов, суд вважає, що відсутні підстави для відкладення судового засідання через неявку представників сторін, і вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено карантин. Cуд звертає увагу сторін на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №924/369/19, з аналізу якої вбачається, що встановлений на всій території України карантин, згідно з постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 (в редакції на момент ухвалення рішення) не є перешкодою у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

У судовому засіданні 22.10.2020 року підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по договору поставки. Так, позивач стверджує, що свої договірні зобов`язання з поставки товару він виконав повністю, що підтверджується погодженою та підписаною сторонами видатковою накладною № 183 від 24.12.2019 р. на суму 498 000, 00 грн. Натомість, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до нього із позовними вимогами про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 498 000, 00 грн., пені у розмірі 24 900,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 6 474,00 грн., 3% річних у розмірі 5 878, 03 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

05 липня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) і Публічним акціонерним товариством ДТЕК Західенерго (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором покупець) укладено договір про закупівлю товару, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: 4016950000, код ДК 021-2015: 44610000-9 Цистерни, резервуари, контейнери та посудини високого тиску (далі - Товар ), 2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією: еластичний балон для азоту в кількості 4 штуки, загальною вартістю 498 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору вантажоодержувач товару - відокремлений підрозділ Бурштинська теплова електрична станція АТ ДТЕК Західенерго .

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору ціна на товар, що поставляється, вказується в специфікації (п. 1.1 цього договору) та є незмінною протягом строку дії цього договору окрім випадків, передбачених цим договором та/або діючим законодавством України. Сума цього договору становить: 498 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 83 000,00 грн.

Сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору (п. 4.1).

Погоджуючи умови поставки товару, сторонами договору в п. 5.1 та 5.5 договору визначено строк поставки товару, а саме впродовж 75 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем за допомогою технічних засобів зв`язку (факсом та/або електронним листом) постачальнику по реквізитах, вказаних у п. 12.13 та/або у розділі 14 цього договору з обов`язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур`єрською поштою та/або поштовим відділенням зв`язку Укрпошта. Сторони також погодили, що товар вважається поставленим з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно із листом вих. № 109/1257 від 10.07.2019 року відповідач просив здійснити поставку обладнання згідно з договором від 05 липня 2019р.

Проте згідно з листом від 18.07.2019 року відповідач просив призупинити роботу по попередній заявці у зв`язку зі зменшенням ремонтів енергоблоків.

Надалі відповідач звернувся до позивача з листом від 07.10.2019 року, в якому зазначив, що на Бурштинській ТЕС склалася незадовільна ситуація стосовно можливості отримання обладнання та подальшої його оплати, проте відповідач висловив готовність отримати обладнання згідно з договором від 05.07,2019р. (заявка на поставку вих. №109/1257 від 10.07Л9р.) на умовах відповідального зберігання до кінця цього року та перенесення оплати на січень місяць 2020 року. У випадку позитивної згоди постачальника, ДТЕК Бурштинська ТЕС готова приступити до пролонгації договору від 05.07.2019р. зі зміною термінів оплати та оформлення всіх відповідних документів.

У відповідь на такий лист позивач надав свою згоду на пролонгацію укладеного між сторонами договору шляхом укладання додаткової угоди та погодив зміну терміну оплати на січень 2020 р., що вбачається із листа від 15.10.2019 року.

17.10.2019 року сторонами підписано додаткову угоду до договору про закупівлю товару, відповідно до якої продовжено термін дії договору до 31.03.2020 року; п. 5.1 договору викладено в новій редакції - поставка товару здійснюється до 27 грудня 2019 року.

Позивач звертався до відповідача із листом від 20.11.2019 року про те, що еластичні балони для азоту у кількості 4 шт. готуються до відвантаження на 23-24.12.2019 р., та з проханням надати довіреність на отримання продукції та вказати контактний номер телефону особи відповідальної за приймання продукції.

24.12.2019 року представниками сторін підписано (зокрема, від сторони отримувача Галичем Олександровичем на підставі наряду на отримання ТМЦ № БТС000002661 від 23.12.2019 року) видаткову накладну № 183 на суму 498 000,00 грн.

Позивачем 15 січня 2020 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 19 від 24.12.2019 року стосовно господарської операції - поставки еластичного балону для азоту в кількості 4 штуки, вартістю операції 498 000,00 грн.

До позовної заяви долучено рахунок на оплату № 214 від 23 грудня 2019 р. на суму 498 000,00 грн., підписаний постачальником, та акт звірки взаємних розрахунків за період 05.07.2019 - 10.06.2020, однак, такий не підписаний жодною зі сторін.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи та не заперечується і не спростовується відповідачем, 24 грудня 2019 року позивач поставив відповідачу продукцію, загальною вартістю 498 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором сторони погодили, що відповідач здійснює оплату товару на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5.

Видаткова накладна № 183 на суму 498 000,00 грн. підписана обома сторонами. Відповідно, товар прийнято покупцем 24.12.2019 року. Суд звертає увагу, що додатковою угодою сторони змінили лише строк поставки, тому для визначення строку оплати застосовуються положення основного договору. Відтак, 23.01.2020 року було останнім днем строку оплати отриманого товару.

Жодних зауважень, претензій, повідомлень зі сторони покупця, у тому числі у порядку, визначеному п. 2.4 договору (покупець повідомляє постачальна про невідповідність отриманого товару за кількістю - протягом 24 годин, за якістю - протягом 10 календарних днів з дати поставки товару і проведення вхідного контролю, з оформленням документів відповідно до законодавства України та внутрішніх документів покупця) до постачальника після 24.12.2019 року, тобто після отримання товару, не надходило.

Із наявних у справі доказів вбачається прийняття відповідачем продукції 24.12.2019 року. Дата отримання відповідачем рахунку на оплату продукції в жодних документах не зафіксована, проте заперечень чи зауважень щодо невиконання постачальником інших умов, пов`язаних з настанням у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар, відповідачем не заявлялось. Крім цього, як вказує Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що відзив відповідачем у встановлений законом і судом строк та у продовжений судом строк відповідач не надав. Зустрічна позовна заява, подана з недоліками, які не усунуто заявником, до спільного розгляду з позовом не прийнята, тому жодних наслідків для прийняття рішення у даній справі не створює.

Враховуючи наведене, відповідачем не спростовано обставин поставки позивачем продукції та прийняття такої продукції, а відповідно не доведено відсутності у покупця обов`язку оплатити отриману продукцію.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього права на отримання плати за поставлену продукцію. Не здійснивши оплату продукції у погоджений сторонами в договорі строк, з 24.01.2020 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов`язку - сплати позивачу 498 000,00 грн. Відтак, задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення 498 000,00 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Позивачем за період прострочення 24.01.2020 року по 15.06.2020 року нараховано пеню в розмірі 24 900,00 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару (пп. 7.14 п. 7 договору).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що за обраний позивачем період така становить 37 894,26 грн. Водночас, позивачем правильно враховано, що розмір пені обмежений 5% від вартості невчасно оплаченого товару, тому така не може перевищувати 24 900,00 грн. Відтак, позивач обґрунтовано заявляє до стягнення 24 900,00 грн. пені і така вимога підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Як вбачається з розрахунку позивача, такий здійснено, за період з 24.01.2020-15.06.2020р. і становить 5 878,03 грн. 3 % річних. Здійснюючи перевірку проведеного позивачем розрахунку, суд зазначає, що такий здійснено правильно, тому вимога про стягнення 5 878,03 грн. 3 % річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат за боргові періоди, визначені позивачем, лютий-квітень 2020 року, суд керується таким.

Як вказано в п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням вказаного та з урахуванням індексів інфляції 99.7%, 100,8%, 100.8%, суд зазначає, що інфляційні втрати пораховано позивачем правильно і заявлена до стягнення сума 6 474,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 178, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (код ЄДР 23269555, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автоформула Центр (код ЄДР 33921034, 69104, Запорізька область, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Олімпійська буд. 7) 498 000,00 грн. основного боргу, 24 900,00 грн. пені, 5 878,03 грн. 3% річних, розмірі 6 474,00 грн. інфляційних втрат, 8 028,78 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.11.2020.

Суддя Р.І. Матвіїв