Рішення

від 26.10.2020 по справі 914/2164/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 справа № 914/2164/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до відповідача Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго , м.Жидачів Львівська область

про стягнення 111 869,23 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Орел С.С. - адвокат (довіреність №14-115 від 09.04.2020 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001663 від 30.05.2018 р.) - присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon ;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго про стягнення 111 869,23 грн заборгованості, з яких 7 698,13 грн інфляційних втрат, 18 670,66 грн 3% річних, 85 500,44 грн пені.

Ухвалою від 31.08.2020 р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 23.09.2020р.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 23.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 23.09.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№27695/20) в якому просить відкласти розгляд справи для надання можливості позивачу підготувати відповідь на відзив, оскільки відзив на позовну заяву позивач отримав 21.09.2020 р. Крім того, у поданому клопотанні представник позивача просить провести наступне судове засідання поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 23.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте 18.09.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих.№9/6 від 17.09.2020 р. (вх.№27253/20) з доказами надіслання 17.09.2020 р. даного відзиву на адресу позивача.

Ухвалою від 23.09.2020 р. суд постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 26.10.2020 р., проведення судового засідання, призначеного на 26.10.2020 о 14:50 год. здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/). Вказаною ухвалою явка уповноважених представників учасників справи не визнавалась обов`язковою.

06.10.2020 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив за вих.№39/5-2237-20 від 01.10.2020 р. (вх.№28848/20) з доказами надіслання 01.10.2020 р. даної відповіді на відзив на адресу відповідача.

Представник позивача в судове засідання 26.10.2020 р. для розгляду справи по суті, яке відбулося в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon з`явився. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 26.10.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 16.10.2020 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив за вих.№10/3 від 12.10.2020 р. (вх.№29941/20) з доказами надіслання 12.10.2020 р. даного заперечення на відповідь на відзив на адресу позивача. У поданому запереченні представник відповідача, зокрема, просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача у зв`язку із значним поширенням коронавірусної інфекції.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, подане представником відповідача клопотання про розгляд справи за його відсутності, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 26.10.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору №6520/18-ТЕ-21 від 08.10.2018 року, оскільки оплату за переданий газ споживач здійснював несвоєчасно. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 85 500,44 грн пені, 18 670,66 грн 3% річних, 7 698,13 грн інфляційних втрат. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 111 869,23 грн.

Заперечуючи проти зменшення розміру пені на 85%, позивач зазначає, що умови укладеного між сторонами договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків з позивачем в інші строки, ніж визначені договором. Відповідач підписавши договір, взяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки визначені пунктом 6.1. договору (з 01.12.2018 - пункту 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 р. №4). Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні зобов`язанням за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 3 146 380,20 грн, яке виконувалось неналежним чином протягом дії договору. Відповідно до консолідованої фінансової звітності за 2019 рік, довгострокові зобов`язання НАК Нафтогаз України складають 79 285 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 69 007 млн. грн); короткострокові зобов`язання складають 108 721 млн. грн (в порівнянні за 2018 рік - 120 847 млн. грн), з яких 10 471 млн. грн - заборгованість з податку на прибуток (в порівнянні за 2018 рік - 6 306 млн. грн). Окрім того, відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2020, чистий збиток НАК Нафтогаз України становить 11 514 млн. грн, сукупний збиток НАК Нафтогаз України становить 12 610 млн. грн. Фінансова звітність НАК Нафтогаз України є загальнодоступним документом, який публікується на веб-сторінці позивача відповідно до ст. 14 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Постановою Кабінету Міністрів від 19.10.2018 №867 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації - п. 1 Положення про ПСО. Згідно пп. 1 п. 3 Положення встановлено обов`язок НАК Нафтогаз України постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позовних вимог, а саме в частині стягнення 18 670,66 грн 3% річних та 7 698,13 грн інфляційних втрат не заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№27253/20 від 18.09.2020 р.).

Водночас, стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 85 500,44 грн зазначив, що нарахована позивачем пеня є надмірно великою із втратами (збитками), які поніс чи міг понести позивач через несвоєчасні розрахунки.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що причиною несвоєчасної оплати за поставлений газ є несвоєчасні розрахунки населення за послуги з опалення, а також те, що різницю в тарифах на послуги теплопостачання в сумі 1 550 000,00 грн підприємство отримало тільки 01.10.2019 р., в підтвердження чого долучив копію договору №9/1 на відшкодування різниці в тарифах від 30.09.2019 р. та банківську виписку МКП Жидачівтеплокомуненерго про поступлення 01.10.2019 р. на рахунок відповідача 1 550 000,00 грн.

МКП Жидачівтеплокомуненерго 04.10.2019 р., погасило всю заборгованість перед позивачем, в підтвердження чого долучило копію платіжного доручення №252 від 03.10.2019 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 1 000 000,00 грн на розрахунковий рахунок НАК Нафтогаз Ураїни .

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що МКП Жидачівтеплокомуненерго є комунальним підприємством, засновником якого є орган місцевого самоврядування - Жидачівська міська рада і працює за регульованими тарифами, його діяльність є збиткова представник відповідача просить суд зменшити на 85% розмір штрафних санкцій (пені).

За 2018 рік МКП Жидачівтеплокомуненерго отримало 189,0 тис. грн. збитків, а за перше півріччя 2019 року - 644,9 тис. грн. збитків. Також 334,5 тис. грн. збитків МКП Жидачівтеплокомуненерго отримало і за перше півріччя 2020 року, в підтвердження чого долучив фінансовий звіт МКП Жидачівтеплокомуненерго за 2018 р., за I півріччя 2019 р., за I півріччя 2020 р. Відтак, на думку відповідача примусове стягнення з підприємства штрафних санкцій може паралізувати роботу підприємства та значно погіршити складний фінансовий стан підприємства.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що всю заборгованість по договору №6520/18-ТЕ-21 від 08.10.2018 року МКП Жидачівтеплокомуненерго погасило ще 04.10.2019 р., тому на думку відповідача, невиконання зобов`язань за цим договором не могло спричинити збитки у 2020 році.

Також у поданому запереченні представник відповідача зазначив, що МКП Жидачівтеплокомуненерго працює за регульованими тарифами і основною причиною несвоєчасних розрахунків було те, що різницю в тарифах підприємству компенсували не щомісячно, а одноразово, практично під кінець року, коли у міської ради появились на це кошти. Як тільки підприємство отримало різницю в тарифах, одразу погасило всю заборгованість.

Обставини встановлені судом.

08.10.2018 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Міським комунальним підприємством Жидачівтеплокомуненерго (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) було укладено договір №6520/18-ТЕ-21 постачання природного газу.

За цим договором постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. До договору неодноразово вносились зміни, про що сторони підписували додаткові угоди, зокрема, стосовно обсягу постачання газу, стосовно ціни газу.

Відповідно до п. 5.1. додаткової угоди №4 від 23.11.2018 р. до договору постачання природного газу від 08.10.2018 р. №6520/18-ТЕ-21, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався в повному обсязі. Разом з тим, підставою для звернення позивача з цим позовом до суду слугувало допущення відповідачем прострочень оплати за спожитий газ.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості газу позивач, посилаючись на положення ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610, 612, 655, 692 ЦК України, ст.ст.173, 174, 175, 230, 231 ГК України, просить стягнути з відповідача 111 869,23 грн заборгованості, з яких 85 500,44 грн пені, 18 670,66 грн 3% річних, 7 698,13 грн інфляційних втрат.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Висновки суду.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №6520/18-ТЕ-21 постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 5.1. додаткової угоди №4 від 23.11.2018 р. до договору постачання природного газу від 08.10.2018 р. №6520/18-ТЕ-21, остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи визначений п. 5.1. договору строк оплати та долучені до матеріалів справи виписки по банківському рахунку, судом встановлено, що за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався повністю, однак допустив прострочення внесення платежів за жовтень - грудень 2018р., січень-квітень 2019р.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. додаткової угоди №4 від 23.11.2018 р. до договору постачання природного газу від 08.10.2018 р. №6520/18-ТЕ-21 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 85 500,44 грн, 3% річних в сумі 18 670,66 грн, інфляційні втрати в сумі 7 698,13грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеню в сумі 85 500,44 грн, 3% річних в сумі 18 670,66 грн, інфляційні в сумі 7 698,13 грн нараховано правильно.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 85% суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У п. п. 34-35 постанови від 29.09.2020 р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19) Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Здійснивши оцінку долучених позивачем доказів, взявши до уваги:

- ступінь виконання основного зобов`язання;

- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;

- погашення основного боргу за договором здійснено в значній мірі коштами, які були перераховані позивачеві з бюджету на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256;

- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором;

- відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;

- стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом АТ НАК Нафтогаз України і не може безпосередньо впливати на його господарську діяльність;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- необхідність реального виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 30% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача пені 59 850,31 грн пені.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 59 850,31 грн пені, 18 670,66 грн 3% річних, 7 698,13 грн інфляційних нарахувань. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Вказане було роз`яснено у п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства Жидачівтеплокомуненерго (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Грушевського, буд. 28А; ідентифікаційний код 13812691) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 59 850,31 грн пені, 18 670,66 грн 3% річних, 7 698,13 грн інфляційних нарахувань та 2 102,00 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 02.11.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович