Рішення

від 03.11.2020 по справі 916/2399/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2399/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології доріг (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ - 31364143)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БАРТ (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 29, код ЄДРПОУ - 31842024)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники сторін:

Від позивача: Скляренко О.П.- згідно довіреності від 02.01.2020р.

Від відповідача: . Красний Д.М.- на підставі ордеру серії ВН №1015964 від 22.10.2020р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Скляренко О.П.- згідно довіреності від 02.01.2020р.

Від відповідача: . не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Сучасні технології доріг , звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) БАРТ про стягнення заборгованості у розмірі 310 830 грн, 3% річних у розмірі 12 477 грн 52 коп. та інфляційних втрат у розмірі 10 350 грн 64 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2020р. позовну заяву ТОВ Сучасні технології доріг залишено без руху.

04 вересня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2399/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 01.10.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2020р. судове засідання відкладено на 27.10.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2020р. провадження у справі №916/2399/20 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 310 830 грн. закрито в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Позивач - ТОВ Сучасні технології доріг , підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути на свою користь 3% річних у розмірі 12 477 грн 52 коп. та інфляційні втрати у розмірі 10 350 грн 64 коп.

Відповідач - ТОВ БАРТ , заперечує проти позову в повному обсязі, просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 18.09.2020р .

Позивач у справі зазначає, що між ТОВ Сучасні технології доріг (Постачальник) та ТОВ БАРТ (Покупець) був укладений усний Договір на поставку товару, а саме: бітумної емульсії.

Сторони усно домовились, що Постачальник здійснює поставку виробленого тим товару у визначені за домовленістю сторін строки в асортименті кількості та за цінами, що визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що мають силу специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його вартість відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Відвантаження товару за домовленістю мало здійснюватися у транспортний засіб Покупця на складі Постачальника, який розташований за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 29-А.

Позивач зазначає, що на виконання укладеного Договору та на замовлення відповідача позивачем у транспортний засіб Покупця було відвантажено бітумну емульсію ЕКП-60 у кількості 23,91 тон на суму 310 830,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000093 від 05.04.2019р. Крім того, відвантаження товару у транспортний засіб Покупця підтверджується товаро-транспортною накладною від 05.04.2019р. із зазначенням кількості товару, дати та місця поставки та з підписом водія-експедитора про отримання товару.

З позиції позивача, отримання товару підтверджується підписом та печаткою уповноваженої особи ТОВ БАРТ на видатковій накладній №РН-0000093 від 05.04.2019р.

В подальшому, для здійснення оплати за поставлений товар, позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000094 від 05.04.2019р. на суму 310 830 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Позивач зауважує, що відповідач поставлений товар отримав, позивачу його не повернув, однак, оплату за поставлений товар не здійснив. Жодних зауважень/претензій щодо отриманого від ТОВ Сучасні технології доріг товару на адресу позивача не надходило.

Порушення відповідачем умов Договору поставки, укладеного в усній формі, позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 310 830 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи судом відповідачем було сплачено на користь позивача вартість поставленого товару у розмірі 310 830 грн, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2020р. закрито провадження у справі №916/2399/20 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 310 830 грн порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 12 477 грн 52 коп. та інфляційні втрати у розмірі 10 350 грн 64 коп., які також просить стягнути на свою користь у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе обов`язків з оплати вартості поставленого товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог та зазначає, що дійсно між ТОВ Сучасні технології доріг та ТОВ БАРТ укладений усний Договір на поставку товару за видатковою накладеною №РН-0000093 від 05.04.2019р.

Однак, відповідач зауважує, що рахунок на оплату поставленого товару позивачем не виставлявся, відповідач рахунок не отримував. Більше того, сторонами не визначалися умови здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач зауважує, що копія позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 310 830 грн, 3% річних у розмірі 12 477 грн 52 коп., інфляційних втрат у розмірі 10 350 грн 64 коп., яка була отримання відповідачем, з його позиції , є вимогою про оплату боргу, на підставі чого 28.08.2020р. відповідачем було сплачено на користь позивача 310 830 грн.

Відповідач зазначає, що вимога про сплату вартості поставленого товару не пред`являлась, таким чином, до надходження на адресу відповідача позовної заяви у останнього не виникало обов`язку щодо сплати вартості товару, тому, заборгованість не є простроченою, та, як наслідок, відсутні підстави для накладення на відповідача обов`язку щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, на підставі вищенаведеного відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що між ТОВ Сучасні технології доріг (Постачальник) та ТОВ БАРТ (Покупець) був укладений усний Договір на поставку товару, а саме: бітумної емульсії.

У відповідності до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи те, що і позивач і відповідач у справі визнають, що між сторонами виникли зобов`язання на підставі Договору поставки , укладеного в усній формі, суд визнає зазначені обставини.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтями 202 та 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. (ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до матеріалів справи , позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором поставки та відвантажив відповідачу бітумну емульсію ЕКП-60 у кількості 23,91 тон на суму 310 830 грн відповідно до видаткової накладної №РН-0000093 від 05.04.2019р., на якій містяться підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток.

Матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача з кількістю або вартістю товару, відвантаженого на підставі видаткової накладної №РН-0000093 від 05.04.2019р. та поставку якого підтверджено товарно-транспортною накладеною №694443 від 05.04.2020р., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про т , що 05.04.2019р. відповідачем було отримано від позивача бітумну емульсію ЕКП-60 у кількості 23,91 тон на суму 310 830 грн.

Відповідно до роз`яснень викладених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі - продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права та покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем згідно видаткової накладної №РН-0000093 від 05.04.2019р. є підставою для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому, обов`язок негайно оплатити поставлений товар після його прийняття випливає з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу, і передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Таким чином, у відповідача виник обов`язок негайно оплатити поставлений товар після його прийняття, незалежно від вимоги позивача.

Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення .

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд приймає до уваги те, що 05.04.2019р. припадає на п`ятницю, отже, 06.04.2019р. є вихідним днем. Враховуючи положення ст. 253 Цивільного кодексу України, строк оплати вартості поставленого товару почався з 00:00 год 08.04.2019р. та закінчився 23:59 год 08.04.2019р. Таким чином, оплативши поставлений товар 28.08.2020р. відповідач прострочив даний платіж на 507 днів.

Проте, враховуючи що відповідачем було сплачено на користь позивача 310 830 грн, судом було закрито провадження у справі №916/2399/20 в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем не враховано правила обчислення строків, викладені в Цивільному кодексі України, таким чином, здійснивши власний розрахунок, судом було встановлено, що у даному випадку стягненню підлягають 3% річних у розмірі 12 400 грн 88 коп. та інфляційні втрати у розмірі 9 384 грн 46 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, заявлених ТОВ Сучасні технології доріг до ТОВ БАРТ .

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи те, що судом було встановлено, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору позивач звернувся до суду з даним позовом, та не зважаючи на те, що основна заборгованість була сплачена в ході розгляду справи судом витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 310 830 грн, 3% річних у розмірі 12 477 грн 52 коп. та інфляційних втрат у розмірі 10 350 грн 64 коп. слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології доріг до Товариства з обмеженою відповідальністю БАРТ про стягнення 3% річних у розмірі 12 477 грн 52 коп. та інфляційних втрат у розмірі 10 350 грн 64 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАРТ (65033, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 29, код ЄДРПОУ - 31842024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні технології доріг (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Вишневе, вул. Київська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ - 31364143) 3% річних у розмірі 12 400 грн 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 384 грн 46 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 509 грн 81 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2020 р.

Суддя Н.В. Рога