Рішення

від 02.11.2020 по справі 922/2648/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2648/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферротрейдінг", м. Запоріжжя до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 505664,83 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферротрейдінг" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення основного боргу в сумі 469999,99 грн., пені в сумі 645,54 грн., 3% річних 19368,33 грн., інфляційних втрат у сумі 15650,97 грн. Судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн. та судовий збір у сумі 7584,98 грн.) позивач просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №238-12/55/1-ВК від 15.03.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2648/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

27.10.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 25055), в якому вимогу про стягнення основної заборгованості 469999,99 грн. залишив на розсуд суду; надав контррозрахунок річних; проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував.

29.10.2020 року відповідач подав додаткові докази (вх.№25200), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

15.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферротрейдінг" (позивач, Постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач, Замовник) укладено договір №238-12/55/1-ВК (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти продукцію у власність Замовника партіями, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити її в порядку передбаченому цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 01652010 "Державний класифікатор продукції та послуг", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 року та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749 зазначаються у специфікації 1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання заявки.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Транспортування продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок, на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010) (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №5 до договору від 05.11.2018 року) загальна вартість цього Договору складає 135655896,90 грн.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77187075,65 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем у відзиві.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за партію товарів здійснюються Замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки і приймання за якістю.

Однак, відповідач оплатив вищевказаний поставлений товар частково лише на суму 76717075,66 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 361.

Позивач зазначає, що решта поставленого товару у сумі 469999,99 грн. залишається неоплаченою відповідачем по теперішній час.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 22.07.2020 року було направлено відповідачу письмову вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 469999,99 грн. цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком з відділення поштового зв`язку (номер відправлення 6903203915006), описом вкладення та поштовими накладними.

Відповідач надав відповідь на зазначену претензію, в якій повідомив про неможливість на даний час виконати свої зобов`язання перед позивачем.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від позивача товар на загальну суму 77187075,65 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розрахунки за партію товарів здійснюються Замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки і приймання за якістю. (п.4.1. Договору).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість склала 469999,99 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 469999,99 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 469999,99 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6051,27 грн., 3% річних у сумі 595,84 грн. та інфляційні втрати у сумі 372,55 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 11.4 Договору за порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Позивачем визначено період нарахування пені з 01.04.2019 року по 14.08.2020 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та нараховано пеню за період, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Так, зобов`язання відповідача з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № Ф-00000003 від 30.01.2019 року мало бути виконано до 31.03.2019 року, отже, за цією накладною позивач мав право нараховувати пеню з 01.04.2019 року по 01.10.2019 року.

Водночас викладені обставини не призвели до спотворення визначеного позивачем розміру пені, а тому вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 645,54 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 11.5 Договору за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних від індексу інфляції.

Таким чином, умовами Договору передбачений інший ніж ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір річних, а саме 1%, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 6456,12 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат за період квітень 2019 року - квітень 2020 року підлягає частковому задоволенню у сумі 14686,36 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферротрейдінг" підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві зазначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Проте, позивачем жодного доказу на підтвердження понесених витрат (наданих послуг) у сумі 18000,00 грн. не надано.

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн. відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, місто Харків, проспект Московський, будинок 299, код ЄДРПОУ 31612766) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферротрейдінг" (69032, місто Запоріжжя, вул. Південне шосе, будинок 59, код ЄДРПОУ 31612766) основний борг у сумі 469999,99 грн., пеню в сумі 645,54 грн., 3% річних в сумі 6456,12 грн., інфляційних втрат у сумі 14686,36 грн. та судовий збір у сумі 7376,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "02" листопада 2020 року.

Суддя О.В. Смірнова