Рішення

від 02.11.2020 по справі 922/2728/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2728/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45", м. Харків про стягнення 13333,24 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ОСББ "Кибальчича 45" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 1618/18-ТЕ-32 від 16.10.2018 року, укладеним між сторонами даного спору в загальному розмірі 13333,24 грн., з яких: 9347,14 грн. - пеня, 1832,76 грн. - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 636,70 грн. та збитки у розмірі 1516,64 грн., підставою нарахування якої стало порушення відповідачем строків оплати за переданий позивачем у власність відповідача природний газ та споживання відповідачем газу в обсязі меншому на 6,88200 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами у договорі. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2728/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду без вручення з довідкою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/2728/20 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

16.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (покупець, відповідач) було укладено договір № 1618/18-ТЕ-32 постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1), продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2018 році природний газ ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.8 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року), приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 4 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року).

Згідно з пунктом 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року), оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Пунктом 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року) визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 5.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30 квітня 2019 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11 Договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року).

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача протягом жовтня 2018 року квітня 2019 року природний газ на загальну суму 489429,25 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п.5.1. Договору, у зв`язку з чим позивач вимагає стягнути з відповідача спірну суму пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною сьмою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що відповідач своїх зобов`язань у частині оплати за поставлений природний газ своєчасно не виконав, чим порушив вимоги частини другої статті 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім нараховано пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 року) визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 5.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені в сумі 9347,14 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1832,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 636,70 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення збитків у сумі 1516,64 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4), пункті 12.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, гіідп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні позивача, яке направляється не електронну адресу відповідача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті позивача.

На виконання п. 11.2 Договору, 21.02.2019 року позивач направив на електронну адресу відповідача, зазначену в п. 12 Договору, повідомлення вих.№ 26-1575/1.17, яшм інформував відповідача про те, що з 01.03.2019 року у правовідносинах між позивачем та відповідачем за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 Договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору.

Відповідно до п. Додаткової угоди від № 5, пункти 2.3,3.2.2,3.4.2,3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9,3.13,5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій піцп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.

Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019 року, передбачено, зокрема, наступне.

Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаною відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.11.2018 № 4).

При цьому, розмір збитків визначається таким чином:

3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відш кодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф-Vn)хЦхК,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в г. 2.1 Договору; Ц- ціна природного газу за цим Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 06.12.2018 № 1) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:

- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;

- позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отриманні акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензїї.

Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору, відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.

Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків , що виникли через порушення відповідачем умов п 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019 року, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетик і та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2496 (із змінами).

Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 4) постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 3 тис.куб.м:

Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони зафіксували розмір фактично переданого природного газу у обсязі 1,11800 тис.куб.м.

Таким чином, відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,88200 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.

11.06.2019 року позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№ 26-1849-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 року за вих.№ 26/9-3733- 19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 за 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1516,64 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 року природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.

Вищезазначені акт-претензія та лист про зміну суми збитків отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

На час розгляду справи збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов`язання є встановлене договором або законом є відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст. 623 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 3 ЦК України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують норми частини першої статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізуючи свою свободу договору сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, передбачили підстави та порядок нарахування збитків позивачем.

Суд перевіривши розрахунок збитків, зазначає що він є правильним та відповідає умовам пунктів 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил. Тому, вимога щодо стягнення збитків у розмірі 1516,64 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (61071, м.Харків, вул. Кибальчича, 45, ідентифікаційний код 36818258) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 9347,14 грн. пені, 1832,76 грн. 3% річних, інфляційні втрати в сумі 636,70 грн., збитки у розмірі 1516,64 грн. та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України .

Повне рішення складено "02" листопада 2020 року.

Суддя О.В. Смірнова