Рішення

від 05.11.2020 по справі 924/941/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2020 р. Справа № 924/941/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр", с. Рудня - Новенька , Шепетівський р-н., Хмельницька обл.

про стягнення грошей

представники сторін: не з`явились

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 17 656 грн., та інфляційні у розмірі 148 582, 02 грн., які виникли через невиконання рішення суду від 07.10.13 у справі № 924/1017/13.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.13 у справі № 924/1017/13 за позовом ТОВ „Магнум» до ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» про стягнення заборгованості стягнуто з відповідача на користь позивача 86 881, 92 грн. заборгованості та 1 737, 44 грн. судового збору. Всього 88 619, 35 грн. Дане рішення за результатами апеляційного оскарження залишено без змін.

21.09.17 ДВС відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення. Однак, незважаючи на це, станом на 31.07.20 рішення суду № 924/1017/13 так і залишилось не виконаним. Таким чином, керуючись ст. 625 ЦКУ та посилаючись на відповідну судову практику, позивач, за період з 11.12.13 (дата постанови апеляційного суду у справі № 924/1017/13) по 31.07.20 нарахував відповідачу заявлені до стягнення річні та інфляційні.

Законодавчим обґрунтуванням позову є посилання позивача на ст. ст. 173, 175, 193 ГКУ, ст. ст. 11, 526, 598, 610, 612, 625 ЦКУ.

Представник позивача до суду не з`явився, жодних клопотань не подав. Належність повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду справи підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву не подав. Повідомляючи відповідача про місце, дату і час розгляду справи, йому направлено ухвалу про призначення справи до судового розгляду по суті, за адресою, вказаною у позові. Однак, дана кореспонденція повернута поштою з відміткою - "адресат відсутній за вказаною адресою". Проте, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки вищевказана адреса відповідача, відповідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є реєстраційною.

При цьому, суд прийняв до уваги положення ч. 7 ст. 120 ГПК України де вказано, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. В даному разі слід вказати, що інформації стосовно іншої адреси відповідача в суду немає.

Крім того, згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК, днем вручення судового рішення (за ст. 232 ГПК ухвала є одним з видів судового рішення) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПКУ, розглядає справу за наявними матеріалами.

Матеріалами справи встановлено.

07.10.13 Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 924/1017/13 за позовом ТОВ „Магнум» до ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» (ті ж сторони та з таким же статусом, як у справі № 924/941/20) про стягнення 629 052, 39 грн. заборгованості, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» та користь ТОВ „Магнум» - 86 881, 91 грн. заборгованості та 1 737, 44 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.13 у вищевказаній справі рішення суду першої інстанції від 07.10.13 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно Інформації про виконавче провадження від 28.07.20 щодо виконавчого провадження № 54753795 про примусове виконання наказу від 03.02.14, виданого Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/1017/13 про стягнення з боржника - ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» на користь стягувача - ТОВ „Магнум» 88 619, 35 грн. у даному виконавчому провадженні вчинено такі виконавчі дії: 21.09.17 - відкрито виконавче провадження; 12.01.18 - стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на суму 200 грн.; 15.02.18 - стягнення з боржника витрат виконавчого провадження 600 грн.; 06.03.18 - стягнення виконавчого збору 8 845, 10 грн.; 12.12.18 - звернення стягнення на кошти на рахунках боржника на суму 97 631, 29 грн. (при цьому, вказано підставу - рішення суду не виконується); 30.05.19 зміна реквізитів ВД; 27.12.19 - виведення виконавчого провадження із зведеного; 16.01.20 - передача виконавчого провадження (виконавчого документа). Вказано підставу - у зв`язку з реорганізацією Шепетівського МРВ ДВС ГТУЮ в Хмельницькій області необхідно передати ВП до Шепетівського Мр ВДВС Центрально-Західного МрУ Міністерства юстиції; 17.01.20 - прийняття до виконання виконавчого провадження (виконавчого документа).

Дослідивши подані матеріали справи та давши їм оцінку в сукупності, здійснивши аналіз норм діючого законодавства, що регулює спірні відносини суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи 07.10.13 Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 924/1017/13 за позовом ТОВ „Магнум» до ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» (ті ж сторони та з таким же статусом, як у справі № 924/941/20) про стягнення 629 052, 39 грн. заборгованості, яким позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» та користь ТОВ „Магнум» - 86 881, 91 грн. заборгованості та 1 737, 44 грн. судового збору. Дане рішення, за результатами апеляційного оскарження залишено в силі. При цьому, підставою його ухвалення, як зазначено в мотивувальній частині даного рішення, є встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору № КТВ 101301 від 10.04.13. Рішення суду у справі № 924/1017/13 набрало законної сили з прийняттям постанови апеляційної інстанції - 11.12.13 (ч. 2 ст. 241 ГПКУ).

Згідно ст. 18 ГПКУ судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. За ч. 5 ст. 11 ЦКУ у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Дані законодавчі положення свідчать про те, що прийнявши рішення у справі № 924/1017/13, господарський суд встановив наявність обов`язку у відповідача - ПАТ „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» щодо оплати позивачу - ТОВ „Магнум» 86 881, 91 грн. заборгованості та визначив обов`язок останнього відносно сплати 1 737, 44 грн. судового збору. Ухвалення даного рішення, яке вступило в дію, в силу обов`язковості його виконання, засвідчує наявність зобов`язання у відповідача щодо сплати вищевказаних заборгованості та судових витрат. При цьому, дані зобов`язання, враховуючи їх характер є грошовими (стягнуто заборгованість та судовий збір, які мають грошовий вираз).

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження від 28.07.20, на примусове виконання рішення суду, ухваленого в справі № 924/1017/13 відкрито відповідне виконавче провадження лише 21.09.17, яке, як вбачається з хронології вчинення виконавчих дій, триває і станом на час розгляду справи № 924/941/20. Зокрема, відомостей щодо закриття виконавчого провадження чи доказів добровільного виконання рішення у справі немає. При цьому, сама наявність виконавчого провадження свідчить про невиконання рішення суду у добровільному порядку.

Таким чином, суд встановив існування у відповідача грошових зобов`язань щодо сплати позивачу 86 881, 91 грн. заборгованості та 1 737, 44 грн. судового збору (разом 88 619, 35 грн.), що виникли з 11.12.13 (набрання чинності постановою апеляційної інстанції у справі № 924/1017/13), які, однак, станом на час розгляду справи, не виконані (докази оплати відсутні). Невиконання ж зобов`язання є його простроченням, що в свою чергу свідчить про настання підстав для застосування відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.18, прийнятої у справі № 910/10156/17, де він погодився з висновком зробленим у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 про те, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Як зазначено вище, зобов`язання, які встановлені судом в рішенні по справі № 924/1017/13 є грошовими, однак, мають різний характер з точки зору їх виникнення. Так, зобов`язання щодо оплати заборгованості в розмірі 86 881, 91 грн. виникло в силу неналежного виконання договору (що був предметом розгляду у справі № 924/1017/13), яке встановлене судом у рішенні (у справі № 924/1017/13). Зобов`язання ж щодо сплати судового збору виникло саме за результатами розгляду справи № 924/1017/13 на підставі прийнятого рішення (за ч. 5 ст. 11 ЦКУ у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду).

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03.10.19 у справі № 905/587/18 та від 15.08.19 у справі № 905/1758/18, де зазначено, що:

- передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові;

- зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ). При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання;

- виходячи з аналізу положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦКУ сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку, суд встановив, що розмір річних, за період з 11.12.13 (набрання рішенням суду у справі № 924/1017/13 законної сили) по 31.07.20 є вірним, а інфляційні підлягають стягненню у розмірі 147 158, 81 грн. (заявлено 148 582, 02 грн.). При цьому судом враховується, що позивач, обравши період нарахування інфляційних з грудня 2013 по липень 2020 року (що є правильним) не вказав індекс інфляції за липень 2020 року (вказано, що індекс інфляції не встановлено), який, однак, на момент прийняття рішення складав 99, 4 (дефляція). Дана обставина не могла не прийматись судом, оскільки період нарахування по липень 2020 включно обраний самим позивачем.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам. В даному разі слід вказати, що пропорційному розподілу піддається як судовий збір, сплачений за подання позову, так і збір за подання заяви про забезпечення позову, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПКУ поширює свою дію на розподіл судового збору, що сплачується за всі передбачені ГПКУ заяви. Крім того, розмір судового збору, за подання заяви про забезпечення позову, який виник за результатами пропорційного розрахунку підлягає стягненню з відповідача лише у 50% співвідношенні, оскільки така заява задоволена частково.

Також, позивач у позові подав попередній розрахунок орієнтовної суми понесених ним судових витрат, до яких, крім судового збору віднесено також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн. Вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу буде здійснено в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, в разі дотримання позивачем передбачених даною нормою вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Шепетівський буто-щебневий кар`єр» (30430, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рудня-Новенька, код ЄДРПОУ 00991321) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Магнум» (код ЄДРПОУ 32047909, 03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Качалова, 5Д) 147 158, 81 грн. (сто сорок сім тисяч сто п`ятдесят вісім грн. 81 коп.) інфляційних нарахувань, 17 656 грн. (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість грн. 00 коп.) 3% річних, а також 2 468, 64 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 64 коп.) судового збору за подання позовної заяви, 509, 73 грн. (п`ятсот дев`ять грн. 73 коп.) судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (03680, м. Київ, Святошинський р-н., вул. Качалова, буд. 5-Д)

3 - відповідачу (30430, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., с. Рудня-Новенька)

Всім рекомендованим з повідомленням