Постанова

від 06.11.2020 по справі 902/201/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року Справа № 902/201/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

без виклику представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.20 (ухваленого суддею Нешик О.С. повний текст складено 30.06.20) у справі № 902/201/20

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"

до ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Ардс"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

АТ Таскомбанк (надалі - позивач) звернулось в Господарський суд Вінницької області з позовом до ПП Ардс (надалі - відповідач 1) та до ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 100000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,06 грн заборгованості по відсоткам, 15695,5 грн. заборгованості по комісії, 474,64 грн. штрафу, 2345,32 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.06.20 року у справі № 902/201/20 позов задоволено частково.

В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідач не виконував умови договору, позивач має право на дострокове повернення суми кредиту, яке передбачено умовами Правил обслуговування.

Вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту, заборгованості по відсоткам, заборгованості по комісії та пені обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, умовами договору не передбачено можливість банку нараховувати позичальнику штраф за порушення виконання грошового зобов`язання. Суд дійшов висновку, що стягнення штрафу є договірною неустойкою, а тому позовні вимоги про стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд констатував, що позивачем не надано суду доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, не доведено обсяг та розмір цих витрат, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.20 р. та закрити провадження у справі в частині задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що договір поруки укладений від 18.07.19 укладений між АТ Таскомбанк та фізичною особою ОСОБА_1 , а тому спір не підлягає розгляду господарським судом. Порушення правил юрисдикції є обов`язковою умовою для скасування рішення та закриттю провадження у даній справі.

Крім того, звертає увагу на те, що позивачем не доведено, під якими саме правилами ПП АРДС підписалося та які саме правила застосовуються до спірних відносин.

Вважає, що позивачем не доведено законності нарахування пені та дострокового стягнення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, що підписавши договір, позичальник погодився із запропонованими йому умовами кредитування, порядком обслуговування, а поручитель зобов`язався відповідати за неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, в якості солідарного боржника.

Стверджує, що відповідачі мали вільний доступ до Правил обслуговування корпоративних клієнтів, які передбачають нарахування пені та штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору. Крім того, матеріали справи містить підтвердження проінформованності клієнта із зазначеними Правилами, тарифами банку, умовами договору.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.19 р. відповідачем-1 підписана (шляхом накладення електронного цифрового підпису) анкета-заява про надання кредиту юридичній особі ПП Ардс .

18.07.2019 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та ПП "Ардс" укладено Заяву-договір № ID6677682 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК".

Відповідно до п. 1.1 Заяви-договору, за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові Кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

У розділі 2 Заяви-договору, сторони узгодили наступні умови надання кредиту: розмір кредиту - 100 000,00 грн.; валюта кредиту - гривня; вартість Кредиту - розмір процентної ставки за користування Кредитом: 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди: 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; термін і порядок погашення Кредиту- згідно графіку погашення Кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього Договору; термін повернення кредиту- 18.07.2022р.

Відповідно до п. 3.1 Заяви-договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення Кредиту.

За умовами п. 3.2 договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше 18.07.2022р.

У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п.3.3. Заяви-договору).

Відповідно до п.4.1 Заяви-договору цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та Цінові параметри продукту є кредитним договором.

Крім того, сторони підписали Додаток 1 до Заяви-договору, яким передбачили графік погашення кредиту, а саме: щомісячно з 18.08.2019 р. по 18.07.2022 р. погашення заборгованості за кредитом в сумі 2778 грн., комісія за управління кредитом в сумі 1990 грн., проценти в сумі 0,01 грн..

Заява-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") та Додаток № 1 підписана відповідачем-1 шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Крім того, 18.07.2019р. на забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) укладений Договір поруки № Т11.03.2014І7407, відповідно до предмету якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ПП "АРДС" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID6677682 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" від 18.07.2019, що укладений між Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, 18.07.2019р. позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника.

Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту та оплати нарахованих процентів.

10.12.19 р. позивачем направлено відповідачу-1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та відсотків, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором. З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 900059968676 вбачається, що ПП "АРДС" отримало вищевказане повідомлення 17.12.2019р..

Аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів враховує наступні положення чинного законодавства.

Згідно з статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Як вбачається з матеріалах справи, заява-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") та Додаток № 1 підписана відповідачем-1 шляхом накладення електронного цифрового підпису та містить як розмір кредиту та термін його повернення, так і розмір процентної ставки за користування кредитом та розмір комісійної винагороди, а також терміни їх сплати. Передбачена заявою-договором і відповідальність позичальника за порушення грошових зобов`язань у вигляді пені.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що відповідач всупереч умовам заяви-договору кредитні кошти не повернув, не сплачував відсотки та комісії за користування кредитом, передбачені договором.

А тому, позивач звернувся до відповідача -1 з вимогою дострокового повернення кредиту.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Позивач стверджує, що право банку вимагати дострокового повернення кредиту у випадку порушення відповідачем своїх зобов`язань шляхом односторонньої відмови від зобов`язання, передбачено п.п. 18.2.23.8 Правил АТ "Таскомбанк", які є складовою кредитного договору, до якого приєднався відповідач-1 згідно з умовами заяви-договору.

Як на підставу для звернення з позовом до суду про дострокове повернення кедиту позивач посилається на умови, які визначені у Правилах обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк".

До позовної заяви позивачем додано Витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК".

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме дану редакцію Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК", витяг з яких надав позивач, розумів відповідач-1, ознайомився і погодив з банком, підписуючи заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк". Також відсутні докази того, що вказаний документ (Правила) на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, щодо права Банку на зміну умов кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення Кредиту шляхом подання відповідного повідомлення.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження дати публікації та набрання чинності (введення в дію) вказаних Правил, а також розміщення саме цих Правил на зазначеному у договорі сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких встановлених ними умов та правил чи прав та обов`язків кожної із сторін. Відповідачем ці Правила не підписані, тому у позивача, в силу вимог ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України, відсутні підстави вимагати у відповідача дострокового повернення кредиту, а також сплати інших платежів на підставі цих Правил.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Враховуючи викладене, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №342/180/17, які є обов`язковими до застосування під час прийняття судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов Договору, що підписані та погоджені сторонами.

Як вбачається з матеріалах справи, заява-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") та Додаток № 1 підписана відповідачем-1 шляхом накладення електронного цифрового підпису. Дана заява не містить умови щодо дострокового повернення кредиту.

Разом з тим, заява-договір передбачає, що остаточне погашення кредиту Позичальник повинен здійснити не пізніш 18.07.22 р. Крім того, узгодженим сторонами графіком погашення кредиту, передбачено щомісячне проведення платежів.

Доказів виконання своїх зобов`язань у відповідності до умов заяви-договору відповідачем-1 до суду не надано.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем - 1 порушено умови кредитного договору в частині виконання платіжних зобов`язань, а саме: позичальник своєчасно не сплачував суму, яку він повинен сплатити за фінансовим документом, у визначених графіком строки, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем на час звернення в суд в сумі 19446 грн. за період з 18.08.2019 р. по 18.02.2020 р.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що на час звернення в суд з даним позовом (25.02.20) у позивача відсутнє порушене право щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредиту з 18.03.20 по 18.07.22 р., оскільки на той час, не виникла прострочка з боку відповідача-1 щодо сплати заборгованості по кредиту, тобто строк виконання визначених зобов`язань не настав. А тому, позовні вимоги про стягнення 80554 грн. задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалах справи, заява-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" передбачає розмір процентної ставки за користування кредитом та розмір комісійної винагороди, відповідальність позичальника за порушення грошових зобов`язань у вигляді пені.

Враховуючи графік погашення заборгованості, умови п. 2.3.2 заяви-договору, якими передбачено щомісячне нарахування комісії 1,99% від суми виданого кредиту, колегія суддів дійшла висновку, що позивач безпідставно нарахував відповідачу комісію за 19.02.19р. в сумі 1990 грн. А відтак, здійснивши розрахунок заборгованість по комісії за управління кредитом за період з 18.08.2019 р. по 18.02.2020 р., враховуючи суму сплаченої комісії 224,5 грн, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення комісії в сумі 13705,5 грн.

Враховуючи, що заявою-договором передбачено розмір процентної ставки, за користування кредитом 0,0001%, апеляційний суд погоджується з розрахунком позивача про стягнення заборгованості по відсоткам в сумі 0,06 грн.

Оскільки, позичальником порушено грошове зобов`язання щодо своєчасної сплати коштів частинами, яке передбачене графіком погашення кредиту, колегія судді дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача - 1 на користь позивача пені в сумі 2345,32 грн. за період з 20.08.19 по 19.02.20 р.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованого позивачем штрафу в сумі 474,64 грн., то апеляційний суд наголошує, що умови заяви-договору не містять положень щодо можливості Банка нараховувати позичальнику штраф за порушення виконання останнім грошових зобов`язань за кредитним договором.

Також, суд зазначає, що в обґрунтування нарахування штрафу позивачем не вказано, за яке саме зобов`язання, що виконано неналежним чином, нараховано даний штраф у вищезазначеному розмірі.

Як зазначалось вище, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, зокрема, нарахування штрафу.

Оскільки, відповідачем Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" не підписані, тому у позивача відсутні підстави для нарахування штрафу відповідачу на підставі цих Правил.

Таким чином, оскільки зобов`язання позичальника - ПП "АРДС", строк виконання яких настав на час звернення до суду не виконані за період з 18.08.19 р. по 18.02.20 р. включно, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 19446 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 0,06 грн, комісії в розмірі 13705,5 грн. та пені в розмірі 2345,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, як встановлено судом 18.07.2019р. на забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) укладений Договір поруки № Т11.03.2014І7407.

Відповідно до Договору поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ПП "АРДС" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID6677682 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" від 18.07.2019, що укладений між Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі: повернути Кредитору Кредит у розмірі 100 000,00 грн. у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком № 1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 18.07.2022; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001 % річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,99 % від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору; інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.

Передбачена п. 2.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених п. п. 1.2, 1.3 цього договору (п. 2.2. договору поруки).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки зобов`язання позичальника - ПП "АРДС" перед позивачем, строк виконання яких настав, не виконані за період з 18.08.19 р. по 18.02.20 р. включно, отже поручитель ОСОБА_1 , як солідарний боржник відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісії та пені.

Таким чином, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів основного боргу в розмірі 19446 грн, відсотків за користування кредитом в розмірі 0,06 грн, комісії в розмірі 13705,5 грн. та пені в розмірі 2345,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 80554 грн. тілу кредиту, 1990 грн. комісії, 474,64 грн. штрафу слід відмовити.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача - 2, викладені в апеляційній скарзі, про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити, виходячи з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, кредитор звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.19 р. у справі № 904/2529/18.

Відтак, доводи апелянта про закриття провадження у справі є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище нормам процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, що призвело по прийняття помилкового рішення в частині стягнення основної заборгованості та комісії, а тому оскаржуване рішення в цій частині слід скасувати.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.20 р. у справі № 902/201/20 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.20 р. у справі № 902/201/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення 80554 грн. заборгованості по тілу кредиту та 1990 грн. комісії. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з приватного підприємства "Ардс" (вул.Героїв Майдану, буд.6/16, м.Бар, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34918436) на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул.С.Петлюри, був.30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) 19446 грн - заборгованості по тілу кредиту; 0,06 грн - відсотків за користування кредитом; 13705,5 грн - комісії та 2345,32 грн - пені, нарахованої на прострочене тіло кредиту та комісії.

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул.с.Петлюри, б.30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) 19446 грн - заборгованості по тілу кредиту; 0,06 грн - відсотків за користування кредитом; 13705,5 грн - комісії та 2345,32 грн - пені, нарахованої на прострочене тіло кредиту та комісії.

4. Стягнути з приватного підприємства "Ардс" (вул. Героїв Майдану, буд. 6/16, м.Бар, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34918436) на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул.с.Петлюри, б.30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) витрати зі сплати судового збору у розмірі 315,3 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул.с.Петлюри, б.30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) витрати зі сплати судового збору у розмірі 315,3 грн.

6. В іншій частині позову відмовити."

Стягнути з акціонерного товариства "Таскомбанк" (вул.с.Петлюри, б.30, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2207,1 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/201/20 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "06" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.