Постанова

від 27.10.2020 по справі 922/3672/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 922/3672/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Мовчан М.В. на підставі Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, розпорядження Харківського міського голови від 07.02.2019 №146/2к,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс" (вх.№2068Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ольшанченко В.І., час проголошення рішення - 11:38год., дата складання повного тексту рішення - 13.03.2020, у справі № 922/3672/19

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс", м. Харків,

про стягнення 2 406 694, 52грн

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс", в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 406 694, 52грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.11.2016 по 31.10.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 406 694, 52грн та 36 100, 42грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі. Відтак, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні усного клопотання відповідача про долучення доказів і, відповідно, не було надано оцінки доводам відповідача, що у 2019 році ним було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1, 4154га (кадастровий номер 6310138500:12:001:0013), якою передбачено поділ земельної ділянки на відокремлені земельні ділянки, а саме, земельну ділянку №1 - 0, 7786га та ділянку №2 - 0, 6368га, з яких, на ділянці №1 площею 0, 7786га розташовані нежитлові будівлі ТОВ "Техноспецсервіс" та яка фактично використовувалась відповідачем.

Апелянт також зазначає, що згідно даних первинного бухгалтерського обліку підприємства та отриманої інформації від ГУ ДПС у Харківській області листом №5119/ФОП/20-40-58-04-21 від 12.03.2020, відповідачем за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 сплачено земельного податку в сумі 368 629, 75грн, що не враховано позивачем в розрахунках.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази:

- копія рішення Харківської міської ради від 26.03.2014 №1526/14 "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" із додатком (витяг), в якому ТОВ "Техноспецсервіс" надано дозвіл на розробку проекту відведення на земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості площею орієнтовно 0, 740га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення по вул. Автогенній, 3-А (Фрунзенський район);

- копія договору №92/5-д від 19.05.2014 на виконання робіт, укладеного між ТОВ "Техноспецсервіс" (замовник) та Східним державним підприємством геодезії, картографії, кадастру та геоінформатики (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов`язався виконати роботи по складанню проекту відведення на земельну ділянку за адресою вул. Автогенна, 3-А;

- копія рішення Харківської міської ради від 24.06.2015 №1912/15 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" із додатком (витяг), в якому ТОВ "Техноспецсервіс" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель промисловості площею 1, 4154га (кадастровий номер 6310138500:12:001:0013) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ - 11.03) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення по вул. Автогенній, 3-А (Фрунзенський район);

- копія технічної документації із землеустрою 2019 року щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (кадстровий номер 6310138500:12:001:0013) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення за адресою: Автогенна, 3-А;

- копія листа Головного управління ДПС у Харківській області №5119/ФОП/20-40-58-04-21 від 12.03.2020 про те, що за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 ТОВ "Техноспецсервіс" обліковується у Східному управлінні Головного управління ДПС у Харківській області як платник земельного податку з юридичних осіб за земельну ділянку (кадастровий номер 6310138500:12:001:0013), розташовану за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 3 "А" площею 1, 4154га. Згідно інформаційних баз даних ДПС України нарахований та сплачений земельний податок з юридичних осіб за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 в сумі 173 958, 55грн, за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 у сумі 194 671, 20грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі №922/3672/19; встановлено позивачу строк до 21.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 21.09.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 13.10.2020 об 11:00год.

21.09.2020 від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8971), зазначає, що в силу того, що відносини, які склались між Харківською міською радою та ТОВ "Техноспецсервіс" носять кондикційний характер, то у користувача земельної ділянки по вул. Автогенна, 3-А у м. Харкові виник обов`язок сплачувати плату за землю, яка виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності на об`єкти нерухомості. А питання щодо процедури поділу земельної ділянки, яка фактично використовується апелянтом, для вирішення справи правового значення не має.

Позивач також зазначає, що відповідач повинен був в суді першої інстанції надати докази, які підтверджують його доводи щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою з кадастрвоим номером 6310138500:12:001:0013 по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові.

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 04.03.2020 - без змін.

Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи у встановлений судом строк не надійшло.

12.10.2020 від представника апелянта - адвоката Шатова С.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9739), зазначає, що не має можливості з`явитись в судове засідання, у зв`язку із тим, що що перебуває на самоізоляції після контакту із хворим на короновірус; вказує, що на даний час у нього підвищена температура тіла та погане самопочуття. Просить не розглядати справу за його відсутності та відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 13.10.2020 представник апелянта не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні оголосив відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс" про відкладення розгляду справи задоволено; розгляд справи відкладено на 27.10.2020 о 15:40год.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020, у зв`язку з відпусткою судді Плахова О.В. та лікарняним судді Пуль О.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.10.2020 розгляд справи у зв`язку зі зміною складу колегії суддів розпочато спочатку; представник позивача оголосив доводи щодо апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 04.03.2020 - без змін.

Апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, представник апелянта в судове засіданні не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча апелянт був належним чином завчасно повідомлений про час, дату і місце судового засідання (т.2 а.с.96-97).

Судова колегія зазначає, що одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Апелянт не звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, як і не повідомляв суд про неможливість його представнику з`явитись в судове засідання; апелянт належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання, участь представника апелянта в судовому засіданні є його правом, яким він не скористався, а явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник позивача з`явився в судове засідання і висловив свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка в судове засідання представника апелянта, належним чином завчасно повідомленого про час, дату і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вирішуючи питання прийняття наданих відповідачем додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього .

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позовну заяву. У разі неможливості подати докази разом з відзивом на позовну заяву з об`єктивних причин, відповідач мав повідомити про це суд першої інстанції.

Відповідач не подавав дані докази суду першої інстанції, і в апеляційній скарзі апелянт не наводить суду доводів щодо обставин неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріали справи також не містять доказів, що відповідач повідомив суд про неможливість подання доказів разом з відзивом на апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні усного клопотання відповідача про долучення доказів і, відповідно, не було надано оцінки доводам відповідача, що у 2019 році ним було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1, 4154га (кадастровий номер 6310138500:12:001:0013), якою передбачено поділ земельної ділянки на відокремлені земельні ділянки, а саме, земельну ділянку №1 - 0, 7786га та ділянку №2 - 0, 6368га, з яких, на ділянці №1 площею 0, 7786га розташовані нежитлові будівлі ТОВ "Техноспецсервіс" та яка фактично використовувалась відповідачем.

Однак, судова колегія зазначає, що із матеріалів справи і протоколу судового засідання суду першої інстанції від 10.02.2020, по-перше, не вбачається, що до суду першої інстанції відповідач мав намір подати саме ці докази.

По-друге, апелянт не наводить суду апеляційної інстанції доводів, що унеможливило йому, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази до канцелярії Господарського суду Харківської області, щоб дані докази були долучені до матеріалів справи і суд першої та апеляційної інстанції надав їм відповідну правову оцінку.

І по-третє, згідно протоколу судового засідання суду першої інстанції від 10.02.2020, судом була постановлена протокольна ухвала про залишення без розгляду усного клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, оскільки докази подані після закінчення процесуального строку для їх подання і без заяви про його продовження.

Судова колегія зазначає, що, як зазначено вище, в силу статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач мав подати докази разом з відзивом, або повідомити суд про таку неможливість. Жодного із цих процесуальних дій відповідачем здійснено не було, відповідно судом першої інстанції обгрунтовано залишено клопотання відповідача про долучення доказів без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в задоволенні клопотання було відмовлено безпідставно і необгрунтовано, однак, не зазначає підстав і обгрунтувань, з яких таке клопотання мало бути задоволено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані відповідачем додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №195463659 від 02.01.2020 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 147, 1кв.м, літ. "Б-1" площею 243, 4кв.м, літ. "В-1" площею 367, 8кв.м, літ. "Г-1" площею 124, 1кв.м, літ. "Д-1" площею 92, 0кв.м, літ. "Е-1" площею 121, 8кв.м, літ. "3-1" площею 152, 6кв.м, літ. "И-1" площею 47, 8кв.м, літ. "Н-1" площею 6, 0кв.м, літ. "Л-1" площею 12, 6кв.м, літ. "М-1" площею 14, 4кв.м, літ. "К-1" площею 53, 2кв.м по вул. Автогенній, З-A у м. Харкові з 31.08.2006 зареєстроване за ТОВ "Техноспецсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2006 за реєстраційним №6700.

Рішенням Харківської міської ради №196/07 від 03.10.2007 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Техноспецсервіс" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 1, 4269га по вул. Автогенній, З-A у м. Харкові (Фрунзенський район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Рішенням Харківської міської ради №214/09 від 30.09.2009 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Техноспецсервіс" затверджено проект відведення земельної ділянки площею 1, 4154га по вул. Автогенній, З-A у м. Харкові (Фрунзенський район) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та надано зазначену земельну ділянку в оренду строком до 01.09.2014.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003542732019 від 05.08.2019 земельна ділянка площею 1, 4154га з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 по вул. Автогенній, 3-A у м. Харкові зареєстрована як об`єкт цивільних прав. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 11.12.2013.

Отже, земельна ділянка площею 1, 4154га з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 по вул. Автогенній, 3-A у м. Харкові є сформованим об`єктом цивільних прав з 11.12.2013.

Відповідач, набувши у 2006 році право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 площею 1, 4154га по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові, яку використовує відповідач, перебувають у власності територіальної громади міста Харкова.

19.08.2019 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Бойчуком Т.М. за участі інженера-геодезиста Рябової А.В. та інженера-землевпорядника Кондратюка І.В., в порядку та на підставі статті 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Автогенній, 3-А.

Обстеження здійснено з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові, розробленого ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2019 №НВ-0003542732019.

За результатами обстеження складено акт від 19.08.2019 обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 3-А (кадастровий номер 6310138500:12:001:0013).

Так, за результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2019 №177082467 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 147, 1кв.м, літ. "Б-1" площею 243, 4кв.м, літ. "В-1" площею 367, 8кв.м, літ. "Г-1" площею 124, 1кв.м, літ. "Д-1" площею 92, 0кв.м, літ. "Е-1" площею 121, 8кв.м, літ. "3-1" площею 152, 6кв.м, літ. "И-1" площею 47, 8кв.м, літ. "Н-1" площею 6, 0кв.м, літ. "Л-1" площею 12, 6кв.м, літ. "М-1" площею 14, 4кв.м, літ. "К-1" площею 53, 2кв.м по АДРЕСА_1 з 25.12.2013 зареєстроване: 7/100 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2013 №3945, 93/100 за ТОВ "Техноспецсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2006 №6700.

З 25.12.2013 та по теперішній час, зокрема, ТОВ "Техноспецсервіс" використовує земельну ділянку площею 1, 4154га для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 1, 4154га по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові розташовані 12 нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за ТОВ "Техноспецсервіс" (93/100) та ОСОБА_1 (7/100).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі ".shp" для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач правомірно володіючи нежитловими будівлями по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові, користується земельною ділянкою під вказаними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області №6778/9/20-40-13-09-19 від 30.03.2018, ТОВ "Техноспецсервіс" зареєстрований як платник земельного податку за земельну ділянку по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові, площею 0, 0971га в 2005 році, з 2016 року - площею земельної ділянки 1, 4154га та у 2016 році сплатило земельного податку за земельну ділянку 154 350, 00грн, у 2017 році - 242 824, 36грн і станом на 28.02.2018 - 20 000, 00грн.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку площею 1, 4154га по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові, а тому використовує цю земельну ділянку без виникнення правових підстав, за відсутності укладеного договору він у період з 01.11.2016 по 31.10.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, що призвело до фактичного безоплатного користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходу в результаті використання вказаної земельної ділянки, розмір якого розрахований позивачем виходячи з розміру орендної плати за землю, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 2 406 694, 52грн за період з 01.11.2016 по 31.10.2019.

Місцевим господарським судом встановлено, що розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Техноспецсервіс" коштів у розмірі орендної плати здійснений позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:12:001:0013) №822/0/45-19 від 13.05.2019, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а також листа Головного управління ДФС у Харківській області №6778/9/20-40-13-09-19 від 30.03.2018.

Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна територіальної громади м. Харкова здійснено позивачем, виходячи з розміру орендної плати за землю. Відповідач у період з 01.11.2016 по 31.10.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Розмір безпідставно збережених ТОВ "Техноспецсервіс" коштів розрахований позивачем як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою відповідачем оплатою за користування земельною ділянкою у формі земельного податку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 2 406 694, 52грн за користування земельною ділянкою за період з 01.11.2016 по 31.10.2019 без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є співвласником нерухомого майна із часткою 93/100: нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 147, 1кв.м, літ. "Б-1" площею 243, 4кв.м, літ. "В-1" площею 367, 8кв.м, літ. "Г-1" площею 124, 1кв.м, літ. "Д-1" площею 92, 0кв.м, літ. "Е-1" площею 121, 8кв.м, літ. "3-1" площею 152, 6кв.м, літ. "И-1" площею 47, 8кв.м, літ. "Н-1" площею 6, 0кв.м, літ. "Л-1" площею 12, 6кв.м, літ. "М-1" площею 14, 4кв.м, літ. "К-1" площею 53, 2кв.м по вул. Автогенній, 3-А у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2006 №6700.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, з моменту укладання договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені вище об`єкти.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003542732019 від 05.08.2019, земельна ділянка площею 1, 4154га з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 по вул. Автогенній, 3-A у м. Харкові зареєстрована як об`єкт цивільних прав; датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 11.12.2013.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі №922/4073/19.

Згідно з положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003542732019 від 05.08.2019 земельна ділянка площею 1, 4154га з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 по вул. Автогенній, 3-A у м. Харкові зареєстрована як об`єкт цивільних прав; датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 11.12.2013.

Відповідач не спростовував факту користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013.

Доводи апелянта, що фактично ним використовується земельна ділянка площею 0, 7га у зв`язку із відчуженням у грудні 2013 року частини нежитлових будівель (7/100) фізичній особі ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, відповідачем вчинялись дії з поділу земельної ділянки площею 1, 4154га з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 по вул. Автогенній, 3-A у м. Харкові, відхиляються апеляційним господарським судом, вихоядчи з такого.

По-перше, відповідачем не було надано доказів в обгрунтування зазначеного суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву, як того вимагають положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Такі докази не були надані відповідачем до канцелярії суду першої інстанції для долучення їх до матеріалів справи й під час розгляду справи взагалі, а усне клопотання про долучення доказів судом першої інстанції в судовому засіданні 10.02.2020 обгрунтовано залишено без розгляду відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач мав намір подати докази з пропуском встановленого статтею 80 Господарського процесуального кодексу України строку і без клопотання про його поновлення.

Судова колегія зазначає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів разом з відзивом на позовну заяву або хоча б під час розгляду справи судом першої інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таким правом не скористався.

А суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази, оскільки в силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, однак, відповідних об`єктивних причин апелянт не навів.

І по-друге, доводи апелянта щодо вжиття ним заходів, спрямованих на поділ земельної ділянки не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати кошти за користування сформованою земельною ділянкою, оскільки, як свідчать доводи апеляційної скагри, такий поділ так і не був здійснений відповідачем, і апелянтом не обгрунтовано, які об`єктивні непереборні обставини унеможливили це здійснити до спірного періоду, за який підлягають стягненню грошові кошти.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2020 у справі №922/981/18.

Щодо доводів апелянта, що згідно даних первинного бухгалтерського обліку підприємства та отриманої інформації від ГУ ДПС у Харківській області листом №5119/ФОП/20-40-58-04-21 від 12.03.2020, відповідачем за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 сплачено земельного податку в сумі 368 629, 75грн, що не враховано позивачем в розрахунках, судова колегія зазначає таке.

По-перше, докази в обгрунтування зазначеного суду першої інстанції також не були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, як того вимагають положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України або до канцелярії суду першої інстанції для долучення їх до матеріалів справи й під час розгляду справи взагалі.

Отже, дані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, а правові підстави для прийняття їх апеляційним господарським судом відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України апелянтом не доведені.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.05.2019 №822/0/45-29, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013 складає 24 227 119грн (т. 1 а.с.25).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.05.2019.

Верховним Судом у постановах від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18 зазначено, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", позивачем обгрунтовано розраховано суму безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належного і допустимого доказу - Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 13.05.2019 №822/0/45-29, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки такий розрахунок ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Також слід зазначити, що у пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 вказано, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, ним також врахована і та обставина, що відповідач володіє часткою 93/100 нерухомого майна, що розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013, яка, згідно матеріалів справи, перебуває у користуванні відповідача; сума до стягнення визначена позивачем пропорційно площі зареєстрованих за відповідачем будівель.

Апелянт не спростовує вірність здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережних коштів, а лише зазначає, що позивачем не враховано сплаченого відповідачем за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 земельного податку в сумі 368 629, 75грн.

Однак, судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються учаснкиами справи.

Відтак, саме відповідач, маючи докази здійсненої ним оплати земельного податку в розмірі 368 629, 75грн і належним чином користуючись своїми процесуальними правами, мав подати їх у відповідності до положень процесуального законодавства суду першої інстанції.

Однак, апелянт таким своїм правом не скористався і належних і допустимих доказів на підтведження здійснення оплати земельного податку за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 земельного податку в сумі 368 629, 75грн суду першої інстанції не подав.

Відповідач також не зазначав суду першої інстанції про неможливість надати даний доказ самостійно, не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування відповідного доказу на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, посилання відповідача на те, що за спірний період ним сплачено земельний податок в сумі 654 104, 36грн, що на суму 365 555, 00грн не відповідає сумі, зазначеній позивачем в розрахунках, доданих до позову, є безпідставними та непідтвердженими документально. Жодного платіжного доручення про сплату відповідачем вказаної суми, останній господарському суду не надав.

Відтак, саме відповідачем не були надані на підтвердження своїх доводів щодо здійсненої ним часткової оплати земельного податку належні і допустимі докази суду першої інстанції.

А судове рішення не може грунтуватись на припущеннях; суд вирішує спір на підставі наданих сторонами і досліджених доказів.

Згідно матеріалів справи, з часу виникнення права власності на нерухоме майно відповідача не виконав свого обов`язку з укладення договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:12:001:0013, однак, земельною ділянкою у період з 01.11.2016 по 31.10.2019 користувався, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Належних і допустимих доказів іншого апелянтом суду не надано.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, обгрунтованим і таким, що відповідає матеріалам справи, є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2 406 694, 52грн є неспростованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 04.03.2020 у справі №922/3672/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецсервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі №922/3672/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.11.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза