Рішення

від 06.11.2020 по справі 902/865/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2020 р. Cправа № 902/865/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київської області АТ "Ощадбанк" (вул. Володимирська, буд. 27, м. Київ, 01001)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Родхог" (проспект Коцюбинського, буд. 4, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 48 323,39 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київської області АТ "Ощадбанк" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родхог" про стягнення 48 323,39 грн заборгованості за оренду устаткування згідно Договору на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 75-21 від 17.03.2016, з яких: 44 192,58 грн заборгованості з орендної плати за устаткування, 503,51 грн - 3 % річних, 2 692,61 грн пені, 934,69 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/865/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала вручена позивачу, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, яке наявне в матеріалах справи.

21.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме акт приймання-передачі Устаткування від 31.03.2019.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: проспект Коцюбинського, буд. 4, м. Вінниця, 21001. Конверт з ухвалою повернуто до суду 13.10.2020 з відміткою поштового відділення За закінченням встановленого строку зберігання .

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 Щодо визначення терміну «місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями «місцезнаходження юридичної особи» і не містять визначень щодо «фактичної» чи «юридичної» адреси юридичної особи . Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» , відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах . Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» .

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як свідчать матеріали справи, між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київської області АТ "Ощадбанк" (позивач, в договорі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кошик" (Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошик» , 03.07.2019 перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Родхог» ) (далі відповідач, за договором Торговець) було укладено договір на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 75-21/1795 від 17.03.2016 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, цей договір регулює порядок взаємодії між Торговцем і Банком під час технологічного, інформаційного обслуговування Банком Торговця та з проведення платежів і розрахунків за операціями, здійсненнями з використання спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг в торговельних точках Торговця (здійснення еквайрингу).

Згідно з п.п. 1.8, 1.9., 1.42. ст. 1 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , еквайрингова установа (еквайр) - це юридична особа, яка здійснює еквайринг. Еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використання електронних платіжних засобів у платіжній системі. Торговець - це суб`єкт підприємницької діяльності, який відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи з видачі коштів у готівковій формі).

Згідно з п. 2.2. Договору, за даним договором Торговець бере на себе зобов`язання приймати в торговельних точках Торговця до оплати СПЗ в якості рівноцінного платіжного засобу за товари, роботи та/або послуги за процедурою, що визначена в цьому договорі. Банк забезпечує на умовах цього договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок Торговця за операціями, які були проведені за допомогою СПЗ з використанням устаткування банку.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що для проведення платежів здійсненими з використанням спеціального платіжного засобу відповідної платіжної системи під час оплати товарів, робіт та/або послуг у торговельних точках Торговця Банк передає в строкове, платне, тимчасове користування Торговцю устаткування, порядок та умови користування яким визначаються в цьому договорі.

Відповідно до п.п. 3.1.3., 3.1.6. п. 3.1. Договору, Банк зобов`язується здійснювати зарахування коштів на поточний рахунок Торговця, зазначений Торговцем у додатку5 до цього договору, не пізніше 1 робочого дня з дня надходження до Банку звітів Торговця про проведені операції з використанням СПЗ під час здійснення еквайрингу, за винятком випадків, коли операція визнається недійсною відповідно до умов, зазначених у розділі 8 цього договору. Передати торговцю в тимчасове користування (оренду) устаткування, зазначене в додатку 7 до цього договору шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передавання устаткування, форма якого наведена в додатку 8 до цього договору, в робочому стані, придатному для використання за цільовим призначенням відповідно до п. 2.3. цього договору. Виставляти рахунок Торговцю на суму орендної плати не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом сплати оренди.

Згідно з п. 3.2.28. п. 3.2. Договору, Торговець зобов`язується своєчасно вносити орендну плату в розмірі й порядку, передбаченому розділом 7 цього Договору.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що розмір орендної плати складає 1,00 грн за рік оренди за кожну одиницю устаткування, у тому числі ПДВ, згідно з додатком № 7 до цього договору.

Орендна плата сплачується з урахування умов та розміру згідно п. 7.4. в безготівковому порядку на поточний рахунок Банку, зазначений в розділі 14 до цього договору, протягом 5 банківських днів від дня отримання оригіналу рахунку, виставленого Банком (п. 7.5. Договору).

Відповідно до п. 7.6. Договору, у випадку пролонгації договору на кожний наступний рік відповідно до п. 12.3. цього договору, Торговець зобов`язаний сплачувати/сплатити орендну плату з урахуванням умов та розміру, які зазначено в п. 7.4. цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Банку, відповідно до п.7.5. протягом 5 банківських днів від дня отримання оригіналу рахунку, виставленого банком.

Згідно з п. 7.7. Договору, Торговець погоджується з тим, що розмір щорічної орендної плати може бути змінений Банком. Про зміну розміру щорічної орендної плати та право Банку розірвати договір в порядку, передбаченому. 12.2 цього Договору, у випадку недосягнення згоди Банк повідомляє Торговця надсилання письмового повідомлення з повідомленням про вручення на адресу Банку, зазначену в розділі 14 цього договору. Якщо протягом 30 банківських днів з дня отримання Банком письмового повідомлення про зміну щорічної орендної плати Торговець погоджується зі зміною розміру щорічної орендної плати, Банк надсилає Торговцю два примірники підписаного зі своєї сторони додаткового договору про зміну розміру щорічної орендної плати. Торговець зобов`язаний протягом 20 календарних днів з дати отримання двох примірників додаткового договору про зміну розміру щорічної орендної плати підписати додатковий договір і надіслати один примірник додаткового договору на адресу Банку, зазначену в розділі 14 цього договору. У випадку не підписання додаткового договору про зміну розміру щорічної орендної плати протягом 30 календарних днів з дати отримання торговцем письмового повідомлення про зміни розміру щорічної орендної плати Банк має право розірвати цей договір у порядку, передбаченому п. 12.2 цього Договору.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє протягом 1 року. При цьому, у випадку невиконання будь-якою зі сторін своїх зобов`язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за цим договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, строк його дії продовжується на кожний наступний рік на умовах, викладених у цьому Договорі (п. 12.1Договору).

Пунктом 13.9 Договору передбачено, що невід`ємними частинами договору є додатки № 1- № 8.

Додатком № 5 сторонами узгоджено картка торговця. Згідно із карткою торговця місцем торгівлі визначено магазини Кошик , що відноситься до ТОВ Кошик та розташовані в місті Києві.

10.05.2017 року між сторонами був підписаний Додатковий Договір №3 до Договору на еквайрингове обслуговування 75-21/1795 від 17.03.2016 р. відповідно до умов якого сторони погодили викласти п. 7.4. Договору в наступній редакції: 7.4. Розмір орендної плати складає 200,00 грн, у тому числі ПДВ, в місяць за кожну одиницю Устаткування згідно додатку №1 до цього Договору . Всі інші умови Договору, що не змінені цим Додатковим договором, залишаються чинними і Сторони підтверджують по них свої зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Позивачем виконані зобов`язання за договором на еквайрингове обслуговування а саме: починаючи з 17.03.2016 року між сторонами підписано ряд додатків №8 до Договору, Актів приймання-передачі Устаткування, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне тимчасове користування Устаткування в загальній кількості 47 одиниць.

Відповідач використовував надане позивачем в оренду Устаткування, проте в червні 2019 року припинив використовувати Устаткування для проведення платежів, у зв`язку з чим 30.06.2019 відповідач повернув позивачу все Устаткування, яке перебувало в оренді станом на 30.06.2019.

За весь період користування відповідачем устаткуванням позивачем було нараховано орендну плату в розмірі 53716,78 грн.

Нарахована позивачем орендна плата відповідачем, в порушення умов договору, не була оплачена.

Крім того, 03.07.2019, відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ, були внесені зміни до установчих документів відповідача, а саме зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу та або інформації про засновників. В результаті внесених змін назву юридичної особи ТОВ Кошик змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Родхог та змінено адресу.

Разом з тим, зміна найменування та місцезнаходження юридичної особи не звільняє юридичну особу від виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач направив 03.03.2020 р. відповідачеві повідомлення про повернення заборгованості № 100.16/2-03/1/280 від 02.03.2020 р., відповідно до якої просив сплати заборгованість в розмірі 53716,78 грн у строк до 10.03.2020.

Даний лист не було вручено адресату під час доставки, відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення АТ Укрпошта .

В травні 2020 позивачем здійснено перерахунок суми заборгованості відповідача за оренду устаткування та зменшено суму заборгованості до 44192,58 грн.

Відповідач в добровільному порядку не виконав зобов`язання за договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на еквайрингове обслуговування торгово-сервісного підприємства № 75-21/1795 від 17.03.2016 р. у відповідача перед позивачем в розмірі 44192,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 503,51 грн, за період прострочення з 10.03.2020 по 27.07.2020 та індексу інфляції в розмірі 934,69 грн. за період прострочення з 10.03.2020 по 30.06.2020.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки заявлені до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду в системі Ліга Закон , є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 503,51 грн та індексу інфляції в розмірі 934,69 грн підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2692,61 грн за період з 10.03.2020 по 26.07.2020.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства країни та умов даного договору.

Згідно з п. 5.12. договору, у випадку порушення Торговцем строків оплати орендної плати, Банк має право вимагати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір пені, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду в системі Ліга Закон , є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2692,61 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо оплати заборгованості з орендної плати за устаткування.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родхог" (проспект Коцюбинського, буд. 4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 40284671) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київської області АТ "Ощадбанк" (вул. Володимирська, буд. 27, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 09322277) 44192,58 грн - заборгованості з орендної плати за устаткування, 503,51 грн - 3 % річних, 2 692,61 грн - пені, 934,69 грн - інфляційних втрат та 2102,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 06 листопада 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи; 2 - позивачу (вул. Володимирська, буд. 27, м. Київ, 01001); 3 - відповідачу (проспект Коцюбинського, буд. 4, м. Вінниця, 21001).