Рішення

від 04.11.2020 по справі 906/699/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/699/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (м. Черкаси)

до Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" (Житомирська область, Андрушівський район, с. Нова Котельня)

про стягнення 153859,08 грн.

ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення 153859,08 грн., з яких 98920,62 грн. основного боргу, 9892,06 грн. 10% штрафу, 19643,99 грн. пені, 2997,29 грн. інфляційних втрат, 2354,12 грн. 3 % річних, а також витрат по сплаті 2307,89 грн. судового збору, 17000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2000,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, 1051,00 грн., пов`язаних з витребуванням доказів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар згідно з договором поставки товару № 1103 від 24.07.2019.

У позовній заяві повідомлено про те, що ПОСП "Колос" не було повернуто оригінали первинних документів щодо правовідносин, що існують між сторонами, серед яких і ті, що стосуються порушення прав ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс".

Відповідними ухвалами від 19.06.2020 господарський суд (а. с. 48, 49): прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду; призначив до розгляду заяву позивача № 15/20-06, від 15.06.2020 про забезпечення доказів судом в засіданні суду, призначеному на 16.07.2020 о 11:30.

Ухвалою від 10.08.2020 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 14.09.2020; відклав підготовче засідання на 10.09. 2020 р. о 12:00 (а. с. 118).

Ухвалою від 14.09.202 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020 о 10:30 (а. с. 130).

Ухвалою від 07.10.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті, призначив наступне судове засідання на 04.11.2020 о 12:00 (а. с .133).

12.10.2020 до суду від позивача надійшло клопотання від 07.10.2020 про розгляд справи без участі повноважного представника.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст.165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (далі - постачальник, позивач) та Приватним (орендним) сільськогосподарським підприємством "Колос" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №1103 (а. с. 99, 100) (далі - договір), п. 1.1 якого сторонами погоджено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору під товаром в цьому договорі розуміються мінеральні добрива, дизельне паливо, засоби захисту рослин.

Найменування, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії Товару визначаються в специфікаціях, видаткових накладних, додатках, які є невід`ємною частиною до цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна однієї метричної тонни мінеральних добрив та загальна вартість товару вказується в рахунках та специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна вартість договору складається на підставі цін, погоджених сторонами в специфікаціях до цього договору, і визначається як сума всіх партій товару, поставлених протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника, відповідно до специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору.

У випадку наявності заборгованості покупця перед постачальником, то отриманні передплати у рахунок наступних відвантажень (у разі їх наявності), постачальник має право без письмового погодження покупця зарахувати у рахунок погашення попереднього боргу (повідомивши про це покупця) (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору у платіжному дорученні на перерахування грошових коштів покупець зобов`язаний зазначати дату і номер договору, дачу і номер рахунку-фактури виставленої постачальником, за якою здійснюється оплата, призначення платежу (оплата вартості товару чи відсотків, тощо).

Сторонами у п. 4.1 договору визначено, що поставка товару в межах цього договору здійснюється згідно умов, обумовлених в специфікаціях до цього договору (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року).

Відповідно до п. 4.2 договору право власності на товар, що поставляється за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту оплати покупцем вартості товару.

Датою відвантаження товару вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. У разі неможливості надати вказані документи в момент фактичної передачі товару, постачальник зобов`язується передати їх з використанням факсимільного зв`язку та/або скановані копії первинних документів електронною поштою, з подальшою їх заміною на оригінали протягом 5 робочих днів (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.5 договору покупець приймає та перевіряє товар за кількістю в місці вивантаження товару, який передбачений специфікацією на відповідну партію поставленого товару.

Між сторонами також укладено специфікації до договору (а. с. 101 та 101 на зв.).

Так, відповідно до специфікації № 2 від 30.08.2019 до договору (а. с. 101), сторонами погоджено найменування, вид упаковки, ціну, вартість товару на загальну суму 2507330,62 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 2 вказаної специфікації встановлено, що умовою (базисом) поставки товару є за "Інкотермс-2010" - склад покупця в с. Нова Котельня, Андрушівського району, Житомирської області.

У п. 4 специфікації № 2 від 30.08.2019 до договору встановлено строк оплати товару до 30.08.2019.

Позивач взяті зобов`язання виконав повністю на загальну суму 2208920,62 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 22-26; 91), товарно -транспортними накладними (а. с. 27 - 33; 92, 93), які є в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав частково на суму 2110000,00 грн., тому на дату розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем становить у розмірі 98920,62 грн.

Позивачем направлялась відповідачу претензія вих. № 27/20-03-2, від 27.03.2020 (а. с. 34 - 37) з вимогами сплатити суму боргу у розмірі 98920,62 грн. та повернути оригінали документів, підписаних та скріплених печаткою відповідача, на яку відповідачем надано відповідь від 15.07.2020 вих. № 43 (а. с. 83).

У клопотанні вих. № 30/20-07, від 30.07.2020 (а. с. 110 - 112) позивач повністю заперечив проти доводів, викладених відповідачем у відповіді на претензію.

У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань відповідачем, позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 153859,08 грн., з яких 98920,62 грн. основного боргу, 9892,06 грн. 10% штрафу, 19643,99 грн. пені, 2997,29 грн. інфляційних втрат, 2354,12 грн. 3 % річних, а також судових витрат.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 98920,62 грн.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2208920,62 грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджується такими видатковими накладними (а. с. 22 - 26; 91):

- № 2054 від 23.10.2019 - на суму 269500,14 грн.;

- № 2055 від 23.10.2019 - на суму 261800,14 грн.;

- №2060 від 28.10.2019 - на суму 323400,17 грн.;

- № 2061 від 28.10.2019 - на суму 331100,17 грн.;

- № 2144 від 05.12.2019 на суму 243600,00 грн.;

- № 2145 від 05.12.2019 на суму 243600,00 грн.;

- № 2155 від 06.12.2019 на суму 243600,00 грн.;

- № 2159 від 12.12.2019 на суму 292320,00 грн.

Про факт поставки товару свідчать також товарно-транспортні накладні (а. с. 27 - 33; 97, 98). Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписано уповноваженими сторонами; зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару вказані документи не містять.

За таких обставин, позивачем виконано взяті за договором та специфікацією №2 від до договору зобов`язання.

Відповідач частково оплатив товар на суму 211000,00 грн., тому станом на дату розгляду справи, взяті на себе зобов`язання згідно з договором та специфікацією №2 до договору щодо своєчасної оплати за отриманий товар повністю не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу основного боргу на загальну суму 98920,62 грн.

4. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 2997,29 грн. інфляційних за період з 31.08.2019 по 15.06.2020 і 2354,12 грн. 3% річних за період з 31.08.2019 по 15.06.2020 за розрахунками позивача, доданими до позовної заяви (а. с. 19,20).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", суд прийшов до висновку про його обгрунтованість у сумі 2354,12 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено таке.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2997,29 грн. за період з 31.08.2019 по 15.06.2020.

Однак, суд звертає увагу на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на період виникнення прострочки в оплаті боргу, нарахування інфляційних повинно здійснюватися з вересня 2019 року по травень 2020 року включно.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за даний період становить 3101,72 грн., однак вказаний розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Оскільки позивач не скористався правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих інфляційних втрат, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 2997,29 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

5. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення 9892,06 грн. штрафу та 19643,99 грн. пені.

5.1. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9892,06 грн. штрафу згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (а. с. 17).

У п. 5.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від загальної суми простроченої заборгованості.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано обставини, викладені відповідачем у відповіді вих. № 43, від 15.07.2020 на претензію позивача (а. с. 83).

Так, відповідачем підтверджено факти укладення між сторонами договору та специфікацій №1 від 24.07.2019 та №2 від 30.08.2019 до договору, а також сплати 30.08.2019 згідно з специфікацією № 2 на рахунок ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" 2110000,00 грн.; вказано, що ПОСП "Колос" оплатило згідно специфікації №2 вартість аміачної селітри 154 т. на суму 1185800,62 грн. та карбаміду в кількості 106,2 т. на суму 924199,38 грн.; аміачна селітра була поставлена покупцю 23.10.2019 в кількості 69 т. на суму 531300,28 грн., 28.10.2019 в кількості 85 т. на суму 654500,34 грн., загальна сума поставки 1185800,62 грн.

Решта товару (карбамід) було поставлено тільки в грудні 2019 року: 05.12.2019 - 56 т. на суму 487200,00 грн. та 06.12.2019 - 28 т. на суму 243600,00 грн., 12,12 2019 - 33,6 т., із яких 22,230 т. сплачено - 193399,38 грн., а за 11,370 т. не сплачено, оскільки накладна на даний товар була відсутня, у зв`язку з тим, що ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" без погодження з відповідачем поставило даний карбамід; у грудні місяці 2019 року ціна на мінеральні добрива різко знизилась аміачна селітра на ринку коштувала 7150,00грн./т., карбамід - 7400,00 грн./т , тому господарство відмовилося оплачувати карбамід, поставлений в грудні місяці 2019 року в кількості 11,370 т. по ціні серпневій 8700,00 грн./т.; з огляду на викладене, борг у сумі 153859,08 грн. не визнано.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу за невиконане зобов`язання, тому заявлена сума штрафу не підлягає задоволенню.

5.2. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19643,99 грн. згідно з розрахунком позивача (а. с. 18).

У п. 5.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За нормою ст. 61 Конституції України - ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - прострочення оплати за отриманий товар за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Тому, в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені у розмірі 19643,99грн. слід відмовити, оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази сплати заявленої суми заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 104272,03 грн., з яких, 98920,62 грн. основного боргу, 2354,12 грн. 3% річних, 2997,29 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9892,06 грн. штрафу, 19643,99 грн. пені слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

7.1. Вирішення питання щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У матеріалах справи є оригінал платіжного доручення № 226 від 15.06.2020 про сплату позивачем судового збору в сумі 2307,89 грн. (а. с. 12).

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача 131453,96 грн., тому повинен був сплатити судовий збір у сумі 2102,00 грн. в порядку ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 205,89 грн. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України, однак за відповідною письмовою заявою позивача, про що додатково буде постановлено ухвалу суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, судовий збір у сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача

7.2. Щодо обгрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17000,00 грн. згідно з попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (а. с. 21).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвокати, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та адвокатом Бадакою О.М. укладено договір №08/20-06 від 08.06.2020 про надання правової допомоги (а. с. 52 -55), у п. 3.1 якого сторонами погоджено, що загальна вартість правової допомоги за цим договором вказується в додатковій угоді до договору.

Відповідно до п. 3.3 цього договору акт наданих послуг з надання правової допомоги підписується сторонами після її фактичного надання.

Клієнт зобов`язується оплатити послуги протягом 5 банківських днів з дня підписання акту наданих послуг (п. 3.3 договору).

Право на заняття адвокатською діяльністю Бадакою О.М. підтверджено Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001212 (а. с. 64); в матеріалах справи є ордер серії ЧК № 146857 на надання правничої (правової) допомоги (а. с. 56).

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі таких доказів:

1) детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі;

2) доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

3) детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги;

4) доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

З огляду на викладені обставини та часткове задоволення позову, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування понесених витрат на правову допомогу підлягає задоволенню у сумі 14000,00 грн. В частині стягнення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. слід відмовити.

7.3. Щодо обгрунтованості заявлених фактичних витрат, понесених за забезпечення судом доказів у сумі 1051,00 грн. згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат (а. с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 128 ГПК України).

17.06.2020 до суду від позивача надійшла заява від 15.06.2020, вих. №15/20-06 про забезпечення доказів судом шляхом витребування у відповідача оригіналів документів, що підтверджують факт договірних відносин між сторонами згідно з переліком, посилаючись на ст. ст. 110, 111 ГПК України (а. с. 13 - 15), за розгляд якої позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1051,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 225 від 15.06.2020 (а. с. 16).

Ухвалою від 10.08.2020 господарським судом зобов`язано відповідача надати суду в порядку ст. 81 ГПК України для огляду в засіданні суду оригінали всіх документів, зазначених в п. 5 ухвали господарського суду від 19.06.2020, або письмово повідомити про їх відсутність (а. с. 118).

Зважаючи на встановлену необхідність забезпечення судом доказів та понесених позивачем витрат у сумі 1051,00 грн., вказана сума судових витрат підлягає задоволенню.

7.4. Щодо обгрунтованості заявлених фактичних витрат, пов`язаних з розглядом справи у сумі 2000,00 грн. згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат (а. с. 21).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст. 128 ГПК України граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ згідно з додатком.

Відповідно до додатку до зазначеної постанови "Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ" у господарських справах компенсуються витрати пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Так, зазначена постанова Уряду регулює два окремих питання: граничні розміри компенсації витрат в судах різних юрисдикцій та порядок компенсацій витрат за рахунок держави.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З огляду на судову практику, суд вважає, що до таких витрат слід віднести, наприклад, витрати, пов`язані з отриманням висновку спеціаліста до подання позову (підготовка справи до розгляду), направлення адвокатських запитів з метою отримання відомостей, що мають значення для справи, вчинення інших дій з метою отримання доказів в межах підготовки справи до розгляду.

Позивачем не надано суду відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі, а також жодного належного документа в підтвердження факту понесених фактичних витрат, пов`язаних з розглядом справи у сумі 2000,00 грн.

З огляду на викладене, питання щодо фактичних витрат, пов`язаних з розглядом справи у сумі 2000,00 грн. залишається без розгляду, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" (13412, Житомирська область, Андрушівський район, с. Нова Котельня, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 13553151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 43, код ЄДРПОУ 38715660):

- 98920,62 грн. основного боргу;

- 2997,29 грн. інфляційних втрат;

- 2354,12 грн. 3% річних;

- 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору;

- 1051,00 грн. витрат, пов`язаних з витребуванням доказів;

- 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 19643,99 грн. пені.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9892,06 грн. 10% штрафу.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" в задоволенні клопотання про стягнення з Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" в задоволенні клопотання про стягнення з Приватного (орендного) сільськогосподарського підприємства "Колос" 2000,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.11.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на електронну адресу: agrotreid-2020@ukr.net

3 - відповідачу на електронну адресу: vladimir.marischenko@gmail.com